Той, хто спостерігає за судовим процесом, головною фігуранткою на якому виступає Юлія Тимошенко, без особливих розумових зусиль приходить до висновку, що ми маємо «майдан- 2», нехай і в мініатюрі. Що, як відомо, дуже далеко від демократії. Це (так само, як і майдан-2004) навіть не охлократія, а покруч олігархії (небагатьох багатіїв, у даному випадку однієї багачки) з охлократією (натовпом). Уже навіть в приміщенні суду, де проходить процес, спостерігаються сутички противних сторін. Що, звичайно, ні в які ворота не лізе. Разом з тим, багато з нас говорить, що ми — за демократичні цінності, у нас демократія, тобто політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому, управління державою у нас здійснюється опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

Так ми проголосили, так записали в Конституції, і разом з тим така демократія нам не до вподоби. Бо вона, на погляд багатьох із нас, «погана», «неправильна» і «не така».

Один з таких «правильних», ничтоже сумняшеся заявляє: та я таких би перестріляв із автомата! Коли його запитують: а якщо автомат буде не в твоїх руках, а в руках того, кого ти маєш намір розстріляти, тоді як? «Правильний» обурюється: тобто як це автомат буде не в моїх руках?!

За такими лекалами діють нині прихильники «фігурантки № 1». Та й вона сама — також. Формула, виведена іспанським диктатором Франко: «Друзям — все, а решті — закон!», народилась наче сьогодні. Добровільні (чи оплачувані?) «захисники» «вумен Ю» навіть не допускають думки, що суд повинен розібратись у звинуваченнях, висунутих проти Тхуподобанки і винести відповідну ухвалу (звинувачувальну чи виправдовувальну), вони вимагають одного: їхню лідерку залишити в спокої, справу закрити. Аргументи? Які тут можуть бути, на їхній погляд, аргументи? Непідсудна-і все!

Наше суспільство у своєму «демократичному» поступі дійшло до абсурду: жоден тюремник (у випадку, якщо Тимошенко суд позбавить волі) не хотів би бачити її у стінах своєї пенітенциарної установи. Тюрма, кажуть тюремники, любить тишу, а тут буде стільки галасу! Звинувачуючи нинішній «режим» у «вибірковому» правосудді, захисники Тимошенко (добровільні й найняті), самі того не помічаючи, вимагають саме такого — вибіркового правосуддя для конкретно обвинувачуваної особи, яка підозрюється у скоєнні аж ніяк не дріб'язкових злочинів. Такі «захисники», навпаки, приносять більше шкоди своєму лідерові, ніж користі.

Цікаво, а вони це усвідомлюють, чи подібне вирішення проблемі в обхід закону для вирішення проблем «богом обраних» — це і є вищий вияв «демократії»?

Як на наш погляд, все набагато простіше: ми маємо справу з банальною, брудною за своєю суттю політикою. «Справа Тимошенко» — найяскравіший приклад її вияву. «Королі» виявились «голими».

P.S. Нагадаємо: не так давно Тимошенко публічно заявляла, що прагне, аби суд над нею відбувся якомога скоріше. Фарс? Політика!