История должна быть нашим помощником в жизни. Держась за настоящее — мы живём будущим, обязательно исходя из прошлого...».

Валентин Пикуль, — «Пером и шпагой».

Мабуть, далеко не кожному, хто живе у нашому районі відомо , що нинішнього року каланчацькій медицині виповнюється сто років. Цей факт ми дослідили через архівні фонди, і з'ясувалося, що до 1911 року у Каланчаку працював один фельдшер. Тоді ж від Каланчацького товариства на будівництво земської лікарні було виділено 7000 царських рублів, і в цьому ж році лікарня на 5 ліжок стала до ладу.

Відомо також, що за сто років роботу цього медичного закладу очолювали 12 головних лікарів і що кількість ліжко-місць постійно зростала. Наприклад, у 1950 році при головному лікареві Лаврику Г.Ю. було 25 ліжок, а через п'ять років (гол.лікар Вовчуков Мухамед) уже вдвічі більше. Потому колектив очолював хірург від Бога, як казали пацієнти, 10 ст 1.1., а з 1965 до 1971 року головним лікарем працював Карабелиш Євген Євгенович (донедавна головний лікар херсонської лікарні Водників). При ньому ліжковий фонд зріс до 100, а за десятиліття «головування» Лятецької Людмили Володимирівни — до 204. Ця шанована жінка, медик з великої літери, Герой України, і донині не втратила реального зв'язку з населенням нашого району.

Ще більше стало ліжок для стаціонарних хворих при головлікареві Ткаленко Валентині Степанівні, а Михайлу Олеговичу Бичкову, який двічі «приходив до керівництва», довелося будувати і вводити в експлутацію нові типові корпуси центральної районної лікарні. Двічі обирав колектив своїм керівником і Ря- боконя Віктора Андрійовича. Його на цьому посту міняли Іващенко Любов Миколаївна та Войтенко Володимир Миколайович. З 2006 року і до нинішнього очолює колектив Жабіцька Наталя Тимофіївна, а ліжковий фонд маємо 95.