У вересні Каховський геріа¬тричний пансіонат відзначати¬ме 90-річчя. Однак керівництву та працівникам соціального за¬кладу вже котрий місяць поспіль заважають зосередитись на підготовці до ювілею... Чому?

Кореспондент «Каховської зорі» попросив відповісти на декілька важливих, на нашу думку, запитань директора Ка¬ховського геріатричного пансі¬онату І.Галушку. Іван Дмитрович в Каховці та районі є людиною добре знаною і авторитетною. Досить сказати, що з 1979-го по 1997-й роки він був директором досить успішного радгоспу іме¬ні С.Будьонного в Малокаховці, саме завдяки чому це село й нині лишається чи не найкра¬щим і найзручнішим для життя селян населеним пунктом Ка- ховщини.

З 14 листопада 1997 року І. Галушка працює директором Каховського будинку-інтернату для людей похилого віку та ін¬валідів, який в новому статусі геріатричного пансіонату підпо¬рядковується обласній владі.

-Іване Дмитровичу, сучас¬ний привабливий вигляд вашого соціального закладу каховча- нам добре відомий. Цікаво, а яким був геріатричний пансіо¬нат 14 років тому, коли Ви його очолили?

-За великим рахунком, то був тоді прохідний двір, де збиралися люди дуже сумнівної поведінки та уподобань. Тому ми відразу огоро¬дили територію пансіонату, побу¬дували контрольний пункт, встано¬вили пропускну систему і проклали до вулиці К.Маркса спеціальну асфальтівку. Провели системний благоустрій території, розбили клумби, посадили фруктові дерева, ягідні кущі, виноградник, навіть ці¬лющі трави почали вирощувати. На всіх житлових та допоміжних будин¬ках оновили шиферну покрівлю, всі об'єкти капітально відремонтували.

Розширили приміщення біблі¬отеки, обладнали душові кімнати, перукарню, впорядкували для під¬опічних в усіх житлових корпусах побутовки... Реконструювали хар¬чоблок, обладнали кімнату від¬

починку та побутові кімнати для працівників пансіонату, загальну обідню залу оздобили сучасни¬ми будматеріалами і прикрасили новими меблями, оновили холо¬дильне устаткування... Реконстру¬ювали під роботу на природному газі котельню, котли замінили на більш ефективні... Привели в на¬лежний стан ремонтну майстер¬ню, гараж, удосконалили системи водопостачання та опалення жит¬лових корпусів... Велику увагу при¬ділили поліпшенню стану справ в нашому підсобному господарстві, де відгодовуємо свиней, овець та велику рогату худобу, вирощуємо овочі,фрукти, зернові та кормові культури... До слова, в минулому році наше підсобне господарство виробило для потреб підопічних геріатричного пансіонату 1947 кі¬лограмів свинини, 432 кг ялови¬чини, 140 кг баранини, 64 кг м'яса кролів, 3467 літрів молока, кілька тонн овочів та фруктів. Загалом маємо 48 гектарів ріллі, два ко¬лісні трактори МТЗ-82 та ЮМЗ-6, зернозбиральний комбайн СК-5 «Нива»...

-Геріатричний пансіонат — особливий соціальний заклад: тут живуть люди похилого віку (в тому числі й інваліди), котрі пережили або переживають особисту психологічну драму, пов'язану передовсім із від¬сутністю поруч рідних людей (в першу чергу — вже дорослих, са¬модостатніх дітей). Отож на чолі такого закладу має стояти лю¬дина, яка не тільки має певний життєвий та керівний досвід, а й з винятковим розумінням ставиться до своїх підопічних, а вони — до нього. 14 років, Ви, Іване Дмитровичу, успішно ви¬конували покладені на вас від¬повідальні обов'язки. І раптом почалися якісь незрозумілі перевірки, ревізії, негативно- провокаційні виступи у засобах масової інформації... З чим це пов'язано?

-З деякого часу в нашому пан¬сіонаті почали жити разом з людь¬ми похилого віку та інвалідами- одинаками й інваліди дитинства з Цюрупинського та інших спеці¬альних будинків-інтернатів. Зараз

в нас проживає 49 інвалідів ди¬тинства, їх вік — від 20 до 40 років. Зрозуміло, їхня психологія, інтер¬еси і поведінка не співпадають, м'яко кажучи, з інтересами та по¬ведінкою наших підопічних похи¬лого віку. Звідси й причина певних конфліктів: коли молоді, скажімо, хочеться пізно ввечері слухати музику, то люди поважного віку не можуть через це заснути. Звичай¬но, адміністрація пансіонату в по¬дібних випадках дотримується ста¬тутних вимог нашого соціального закладу, а це не всім подобається.

- У цьому зв'язку я хочу про¬цитувати листа на адресу голови Херсонської обласної держав¬ної адміністрації за підписами 35 підопічних Вашого закладу: «Ми, ветерани Каховського ге¬ріатричного пансіонату, люди пенсійного віку, з незадовіль¬ним здоров'ям, які пройшли ві¬йну, голод, всілякі життєві не¬годи, які все життя трудилися і знають справжню ціну шматоч¬ку хліба, високо цінуємо умови життя та перебування в нашому пансіонаті. Тут нам зажди за¬тишно і тепло, тут працює до¬брий обслуговуючий персонал, який ставиться до нас з добро¬тою, віддає нам свою душу. Ми щиро дякуємо директору Ка¬ховського геріатричного пансіо¬нату Івану Дмитровичу Галушці, який зумів організувати чітку роботу свого колективу. Ми ви¬соко цінуємо його працю, його доброзичливість до нас. Велике йому спасибі.

На жаль, є в нашому пансі¬онаті люди (це інваліди дитин¬ства), котрі вічно чимось незадоволені і скаржаться. У них свої погляди на життя. Вони не мають потрібного життєвого до¬свіду, не знають справжньої ціни життя, бракує їм часто-густо й культури поведінки. Вони не¬рідко агресивні і незадоволені своїм внутрішнім світом... Бра¬ти участь у громадському житті пансіонату вони не бажають.

Ми, люди похилого віку, ве¬терани, звертаємося до Вас з великим проханням — посприяй¬те переведенню молодих інва¬лідів дитинства в інші інтернатні заклади або створенню в об¬ласті спеціального молодіжно¬го пансіонату в Цюрупинську чи Скадовську для інвалідів дитин¬ства (вони прибувають до нас на проживання після 18 років), де в них буде значно більше спіль¬них інтересів і де вони зможуть повніше реалізувати себе».

-Така проблема існує, але й досі не розв'язана.

-Цікаво, на що ж скаржаться деякі інваліди дитинства?

-Почалося все з того, що на по¬чатку січня поточного року в пан¬сіонаті вийшли з ладу лічильники природного газу та електроенер¬гії. В результаті мали місце пере¬витрати на енергоносії. До того ж відбулося підвищення тарифів на них, що не передбачалося нашим кошторисом. Отож на загальних зборах підопічних пансіонату його адміністрація запровадила при¬йнятні графіки опалення та елек¬тропостачання. Збори пройшли нормально, люди поставилися до енергоситуації із розумінням. Але вже 20 березня деякі наші інваліди дитинства без відома адміністра¬ції пансіонату та лікарів поїхали скаржитися до різних київських інстанцій, а перед тим запроси¬ли до пансіонату кореспондентів -телеканалу «1+1» і подали всю інформацію у перевернутому ви¬гляді. Телевізійники, які пройшли на територію пансіонату як родичі скаржників, інтерв'ю брали тільки в них. Коли скаржники повернулися з Києва, культурно-побутова комі¬сія пансіонату вирішила об'єктивно ризглянути їх поведінку, але вони на засідання не прийшли. Що ха¬рактерно? Подібні скарги носять системний характер. Наприклад, наш підопічний гр. С. постійно пише скарги двічі на рік у певний час. Скільки перевіряючих відволі¬кається від роботи?! І кожного разу критичні зауваження на адресу на¬шого закладу здебільшого виявля¬ються надуманими.

-А що ж відповідає дійснос¬ті?

-Нерозв'язаних питань ще вистачає, бо в поточному році геріатричний пансіонат профінансований лише на 53 відсотки від потреби. Ніяк не можемо за¬ вершити до кінця спорудження медичного корпусу, бракує ко¬штів на реконструкцію котельні, придбання твердого та м'якого інвентаря, предметів загального користування... Нам потрібне по¬вне кошторисне забезпечення та фінансування. Замість конкретної допомоги, отримуємо всілякі ре¬візії та перевірки. За останні три роки в геріатричному пансіонату їх було аж 58! І працювати нема коли...

-Схоже, такий масовий на¬їзд на пансіонат і особисто Вас, Іване Дмитровичу, — не випадко¬вість?

- Без будь-яких сумнівів. Нас ніде не бажають навіть вислухати. Скаржникам всюди — зелена вули¬ця! А нас упереджено звинувачу¬ють в тому, в чому ми не винні... Я думаю, за всим цим стоїть певна політична партія, яка прагне ре¬ваншу як в столиці, так і на місцях. Депутати міської ради від цієї партії «оточили» наш пансіонат щільною увагою: то із скаржниками зустрі¬чаються, то фотографують окремі об'єкти нашого закладу.

Користуючись нагодою, я хочу висловити вдячність голові рай- держадміністрації Володимиру Сторчаку, голові райради Мико¬лі Крупіну, Каховському міському голові Олександру Карасевичу і багатьом керівникам виробничих підрозділів міста та району, за під¬тримку і конкретну допомогу під¬опічним геріатричного пансіонату. Без їх співучасті в наших справах було б неможливо подолати той тя¬гар кривди, дезінформації та упе¬реджених звинувачень, що неза- служено звалився на плечі нашого колективу. Однак я впевнений, що, врешті-решт, правда переможе і ті, хто ганьбив нас, кривлячи душею, отримають своє по заслузі.

Слова І. Галушки обірвав теле¬фонний дзвінок: секретарка гері¬атричного пансіонату повідомила — на директора чекає чергова пе¬ревірка.

-Ну, ось, — сумно посміхнувся Іван Дмитрович, — з початку цього року — дев'ятнадцята перевірка. Отож мушу йти.