Без міцної економіки немає перспектив для серйозного роз¬витку соціальної сфери, медицини, освіти та ін. Тому керівництво рай¬ону левову частку уваги приділяє саме цим чинникам, які і є шляхом до поліпшення добробуту.

Вектори прикладання сил у цьо¬му напрямку різні. Головне, на думку голови районної державної адміні¬страції Вадима Андрушкевича, щоб вони були ефективними. Один з них — налагодження співробітництва на взаємовигідних умовах з партнерами із ближнього зарубіжжя (про дальнє мова поки що не йде).

Як відомо із преси, 20 травня ц.р. у місті Гомелі (Білорусь) відбув¬ся Економічний форум за участю 24-х країн світового співтовари¬ства, які зацікавлені у розвитку економічних зв'язків з Республікою Білорусь.

У роботі Форуму в складі делегації від Херсонщини взяли участь Іделегати від Цюрупинського району — голова районної ради Лари¬са Снігур та Цюрупинський міський голова Василь Плотніков. Очо¬лити делегацію мав голова районної державної адміністрації Ва¬дим Андрушкевич, комуй належить ідея економічної співпраці з Ре- чицьким районом Гомельської області, та в силу об'єктивних причин участі в роботі Форуму не брав. Однак «Вісник Олешшя» вирішив взяти інтерв'ю саме у голови РДА як ініціатора й рушія ідеї. Тим більш, що саме він і володіє повною інформацією по темі.

- Вадиме Миколайовичу, з чого народилась ідея співробітництва з Республікою Білорусь?

- До Білорусі ми дійшли згодом. А на початку, знайомлячись зі станом справ в економіці району, зокрема у сільськогосподарському секторі, ми виявили кілька вузлових моментів, на які, на наш погляд, треба було звер¬нути першочергову увагу. Чим бага¬тий район? Ранніми овочами, фрук¬тами, баштанними. Є на них попит? Є. Чомужцейекономічнийсектортак слабо працює? Поговорили з керів¬никами сільгосппідприємств, фер¬мерами, з простими жителями сіл, для кого виробництво саме овочів та баштанних (фруктів меншою мірою) є основним джерелом забезпечен¬ня власного добробуту. І виявилось, що причина в тому, що коли з вироб¬ництвом проблеми якщо і є, виріши¬ти їх можна на місці, то з реалізацією продукції — стіна. Самотужки сільгос¬пвиробникам цю стіну не здолати. Так народилась ідея створення Торгово¬го Дому «Цюрупинськ». Ви пам'ятає¬те, ми про це говорили з вами восе¬ни минулого року. Над цією темою працювала й обласна державна адм¬іністрація, щоправда, на вищому рівні обласному і навіть державному. Партнерів знайшли в Республіці Біло¬русь, у Гомельській області. Ми «по¬просили» для Цюрупинського райо¬ну рівнозначний район. Ним виявив¬ся Речицький. Він розташований при¬близно на такій же відстані від облас¬ного центру, як і наш.

- І приступили до укладання угод?

- Не зовсім так. Почалась копітка робота по підготовці документів на рівні міністерств двох держав, пара¬лельно — обласних владних структур: їхнього облвиконкому і нашої обл¬держадміністрації, далі — нашої рай- держадміністрації і їхнього райви¬конкому. До речі, у них немає адмін¬істрацій. Все сконцентровано в од¬ному органі — він же самоврядуван¬ня й державне управління. Голова ради очолює й виконком, причому не лише району, а й міста, і всі питан¬ня, на відміну від нас — мені ж як го¬лові райдержадміністрації треба одержати «добро» депутатів, а пе¬ред тим переконати їх у тому, що справа затівається корисна, — то моєму колезі в Речиці нічого цього не потрібно. Він зібрав виконком, поінформував — і рішення, вважай, прийнято.

Але ми цей шлях пройшли. Поки що успішно.

Вадиме Миколайовичу, що ми даватимемо білорусам, зрозумі¬ло: ранні овочі, фрукти,баштанні. А що одержуватимемо взамін?

Те, у чому маємо особливі по¬треби: насамперед пальне, добри¬ва, запчастини до сільгосптехніки. Все це у білоруської сторони є, і про¬блем з взаємопостачанням, споді¬ваюсь, не буде.

Республіка Білорусь зараз пе¬реживає не кращі часи. Маю на увазі кризу. Чи не позначиться цей фактор на реалізаціїпроекту?

Дійсно, часи не кращі, але все це явище тимчасове. Ми ж укладає¬мо угоди, які убезпечують обидві сторони відфорс-мажорів. По-пер¬ше, у розрахунках закладені не біло¬руські рублі й наша гривна, а долар, валюта, яка піддається меншим ри¬зикам. А поки що ми можемо пра¬цювати за принципом клірингу: ми Білорусі — свою продукцію, білорусь¬ка сторона нам — свою.

- Вадиме Миколайовичу, чи не можна пояснити нашому селяни¬нові, який не повірить, поки кілька разів не помацає руками й не пе¬ревірить, що ця міждержавна уго¬да принесе користь не лише рай¬онові, а й йому персонально?

- По-перше, за умови підписан¬ня міждержавних угод ми відходи¬мо від квот на експорт продукції. У нас же все регульоване. А якщо гля¬нути на приклад минулого року, коли квоти на експорт сільгосппродукції були встановлені аж наприкінці лис¬топада, то не треба бути професіо¬налом в економіці, щоб усвідоми¬ти: вигода міждержавної угоди оче¬видна.

По-друге, ми відходимо від тіньо¬вого митництва, яке — визнаємо ми цей факт чи ховаємо голови, як стра¬уси в пісок — є і навіть успішно про¬цвітає. Іншими словами, якщо ви, як приватний бізнесмен, везтимете че¬рез кордон, скажімо, ту ж городину чи кавуни,то мито платитимете двічі -державі і митникам. А міждержавні угоди від такої організації проход¬ження митного кордону вас повністю убезпечують. Жоден митник не ри¬зикне конфліктувати з двома держа¬вами.

По-третє, товаровиробник (реа- лізатор) одержує право на автома¬тичне повернення НДС (20% до ціни за експорт).

По-четверте, товаровиробник має гарантії виробництва й реалі¬зації продукції.

- Дійсно, проект повинен заці¬кавити сільгоспвиробників. Але хто займатиметься його реаліза¬цією? Недержавна ж адміністра¬ція...

- Само собою, державна адміні¬страція створює лише умови. А реа- лізуватиме проект з нашої сторони Торговий Дім « Цюрупинськ», а з біло¬руської — відповідно їхній Торговий Дім. Само по собі,Торговий Дім це не лише «контора», а й інфраструкту¬ра, по-сучасному логістика: склади, холодильники, лабораторії тощо. Білоруси мають готову таку інфраст¬руктуру, ми поки що маємо лише хо- роший майданчик, з під'їзною віткою залізниці, що дуже важливо. Білоруси готові підключитись, щоб пришвидшити спорудження цього логістичного центру.

- Чи не можна обійтись без та¬кого Центру, спорудження якого та «начинка» коштує не так вже й дешево?

- Тобто, торгувати «з коліс»? Мож¬на, але це не лише не по-сучасному, а й з точки зору економіки недале¬коглядно. Маючи сучасний логістич- ний центр, ми можемо суттєво роз¬ширити програму співробітництва. Адже в Білорусі є й свої овочі та фрук¬ти. Але — пізні. Тому ми восени мо¬жемо заповнити н^ші спорожнілі склади й холодильники білоруською капустою, іншими овочами, картоп¬лею. Матимемо можливість за таких умов впливати на цінову політику на наших ринках на користь нашого ж споживача.

- Чи обмежиться співпраця з білорусами лише на овочево- фруктово-баштанному економіч¬ному полі?

- Поки що мова йшла лише про це. Але, якщо мати на увазі, що Ре- чицький район має потужне тварин¬ництво (порядку 75 тисяч голів ВРХ), і вже зараз готовий закупити у нас 7 тисяч тонн фуражу, оскільки зернові у них достигають пізніше, то й тут намічаються непогані перспективи на вигідну співпрацю.

- Поїздка нашої делегації, підписання документів — це?..

- ...видима частка айсберга. Так би мовити, парадна сторона. А не¬видима — це копітка робота над де¬талями угод. Адже кожна сторона прагне відстояти свої інтереси, й це нормально. Робочі групи обох сторін напружено працюють. Треба мати на увазі й те, що крім фінансово-еконо¬мічної сторони, всі документи по¬винні бути узгоджені із законодавчи¬ми нормами обох країн. Ау нас різна законодавча база.

- Вадиме Миколайовичу, коли можна буде говорити про перші результати реалізації Вашого проекту?

- Давайте поговоримо через рік. Думаю, результат буде, і він переко¬нає скептиків, а їх немало, у тому, що працювати треба таки по-новому. Тут менше ризиків і більше гарантій.

- Дякую Вам за цікаву розмову, Вадиме Миколайовичу.

НАША ДОВІДКА. Речицький район Гомельської області.

Площа району становить 2690 кв. км. Район межує із Жлобинським, Буда Кошелевським, Гомельським, Лоєвським, Хойникським, Калин- ковичським і Світлогорським районами Гомельської області.

Основні ріки — Дніпро, Березина, Ведрич, Дніприк.

На території району розташовані два міста — Речиця й Василевичі.

У Речицькому районі (2010 р.) проживає 104 тисячі 781 чоловік, з них 47 тисяч 975 чоловіків й 56 тисяч 806 жінок. Городян — 71 тисяча 101 чоловік, селян — 33 тисячі 680. У районному центрі проживає 64,7 тис. чол. Білорусами себе назвали 93 тисячі 564 чоловік (89,3%). По 0,1% жителів зараховують себе до євреїв, поляків, вірменів, молдован, та¬тар. У районі зареєстровані один туркмен і два осетини.

Усього налічується 190 населених пунктів.

Через район проходять залізниця й шосе Гомель — Капинковичі, а також автомобільні дороги на Лоєв, Хойники, Бобруйськ, Жлобин.

По Дніпру й Березині здійснюється судноплавство.