У той час, коли по Україні воздвигали недешеві монументи дорогим вождям, у містечку Лауварден, що на півночі Голландії ,у 1954 році поставили пам'ятник… корові. І під пам'ятником написали просто і переконливо: «Ус мем» – «Наша мама». Корова і для українців мама, хоч до слави голландських сирів нам не ближче, ніж до обіцяного «командою професіоналів» достатку. На все у нас є гроші – на біг-борди для «біг-морд», на буклети і букети, а на те, щоб корові на знак поваги купити копичку сіна – нема. Наша «ус мем» у нас – сирота казанська! На її сирітство вказує і сучасна херсонська статистика.

Перетворення в аграрному секторі так ту статистику потріпали, що читати її, як і нашу історію, без брому неможливо.

На кінець травня в області, яка балакучими язиками її керманичів позиціонує себе як аграрна, сумарна кількість «наших мам» сягнула аж… 78 108 голів. І припадають ті голови в основному на дядьківські хліви. І лише 7,77% утримується у агрофірмах. І хоча у древніх піфагорійців цифра семірка вважалася моделлю божественного облаштування і гармонії у світі, для нас це стопроцентний катаклізм!

На початку 1991 року, коли у об'ємних головах призвідців реформ аграрна революція ще тільки-тільки бродила, як молоко на сонці, в області налічувалося 269,6 тисячі голів корів.

«Ого!» – передчуваю вашу реакцію.

А як тоді реагувати бельгійцям, країни, територіально близької до Херсонщини? Так там же, у «капіталістів проклятих» у приблизно той же час 1990-ті роки минулого століття) їхніх мам» налічувалося 600 тисяч!

Відставати – відставали, але й задніх у Європі тоді ми не пасли. В умовах дрімучого застою наші Маньки не дрімали, довівши за допомогою партійних органів валовий надій молока до 799 тисяч тонн (1990 р.).

Може, хто забув, то нагадаю: не до нас тоді доставляли молочні продукти, а везли від нас. Не один кремлівський небожитель, прицмокуючи язиком, запитував: «Звідки така смакота? З Голландії?..» І коли небожителю відповідали, що екологічно чистий, без улюблених нині емульгаторів, з України, з Херсонщини,той тільки брови кущиками підкидав догори: «Чим не Європа!..»

…І потекла молочна ріка назад! На берегах тої ріки забовваніли розтрощені колгоспно-радгоспні «фабрики молока», щезли скирти пахучого таврійського сіна, вода, якою почали розбавляти молоко, підскочила у ціні, а на прилавках продукція від місцевого товаровиробника ставала такою ж рідкістю, як сир із голландського Лаувардена.

І Бельгію за молочним валом не догнала процвітаюча Херсонщина, і себе, колишню, у сущому тисячолітті навряд чи наздожене. Бо становить цей добовий вал всього 904,4 тонни. У розрахунку на одного мешканця область не надоює і літра молока!

Зважте і на те, що з того пересохлого молочного струмка товарна продукція становить лише 85,3 відсотка. Негусто, панове «профеСсори»! Можемо втішатися хіба що тим, що не ми тут у вічнозеленій і зрідка процвітаючій країні одні такі.

За даними Держкомстату України, протягом останніх двох десятків років (1990-2010) виробництво молока і м'яса у державі скоротилося більш як наполовину. Можемо хіба що за наших курей-несучок порадіти. Тут півні разом із чубарками своєю ударною працею забезпечили «позитивну динаміку». Якщо у січні-квітні поточного року вироблено 82,4 тис. т молока (на 3,3% менше проти минулорічного показника), то з яйцями все в порядку. Їх зібрано 174,8 млн. шт. яєць (на 6,4% більше).

Шкода, що наші ударниці кури ще й не дояться. втім, може «селекціонери від влади» і цей недолік виправлять… Тоді тримайся Бельгіє з Голландією!