Школа в селі Клини одна з най­менших у районі. Менше шести де­сятків учнів, менше півтора десятка вчителів. Але школа живе. При тому саме школа стала об'єднуючим цен­тром села.

Колишній відгодівельний рад­госп «Світанок», як і переважна більшість господарств, так і не вий­шов із коматозного стану реформ, з міцного соціалістичного господар­ства, яке давало людям роботу, отже -достаток, забезпечувало відпочи­нок, безплатне лікування, навчання та ін., так і не перетворився (ахтоті пе­ретворення планував?!!) у процвіта­юче капіталістичне агроформування. На його попелищі відродилось од­нойменне СВАТ, але його потужності на порядок чи й два поступаються «Світанку» попередньому.

Разом з кончиною радгоспу пішла у безвість інфраструктура села. Ли­шилась школа. Якщо «реформуван­ня» дійде й до неї і школу, у порядку «оптимізації», не приведи Господи, закриють, не приховують стривоженості батьки дітей-школярів, то й село може вмерти: не буде мотивації для життя. Про це вони говорили во­сени минулого року, коли ми зустрі­лись на Дні вчителя в Клинах вперше, говорять про це й зараз, перед свя­том Останнього дзвінка. З гордістю говорить директор школи Людмила Григорівна Кохановська про своїх випускників — спеціалістів сільсько­го господарства, вчителів, лікарів, морських капітанів і штурманів, на­решті про хороших трудівників і доб­рих людей...

На нинішнє свято Останнього дзвінка прийшли в основному мами та бабусі — глави сімейств десь на роботах. Одні працюють у СВАТ «Світанок», інші — підробля­ють у місцевих фермерів або «на відході».

Великий коридор, він же актовий зал, вмістив усіх. Було сказано бага­то теплих слів, була концертна про­грама у виконанні дітей, за участі вчи­телів, був вальс кращого учня з клас­ним керівником. Немало було й сліз — не втрималась перша вчителька сьогоднішніх випускників Наталія Анатоліївна Малашкевич, а класний керівник Лариса Миколаївна Мелеш- ко, яка вела їх п'ять років, так і не впо­ралась зі сльозами. Такі щирі сльо­зи «придумати» не можна. Як не мож­на «придумати» щирості стосунків у цій школі. Не обпалило б такої зво­рушливої щирості життя, з яким ці юнаки й дівчата зустрінуться віч-на- віч найближчим часом.

От із сільської школи й вилітає черговий випуск. У відповідності із наказом директора дев'ятикласники залишають зал і йдуть на останній урок, восьмикласники займають їхнє місце і так далі. Незаповненою лишилась ніша першокласників — їх школа прийме в свої обійми 1 вересня.

P.S. Народний депутат Олексій Журавко подарував школі села Кли­ни РЯ)-приставку, яка згодиться дітям для перегляду навчальних про­грам.