Темою засідання цього «круглого столу» було досить актуальне визначення — «Вічні цінності людини, суспільства — родина, дити­на», Ведуча, головний спеціаліст ЦСССДМ Д.А. Кравченко, окрес­лила одну з ліній для обговорення — насильство в сім'ї. На жаль, його багато проявів «маскуються» під різні види ненормальних ро­динних стосунків між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми. І навіть фахівцям буває важко провести чітку межу між формами сі­мейних конфліктів, в результаті яких найбільше страждають жінки та діти. Читаючи оперативні зведення, які надходять з райвідділу міліції до редакції, не можна не звернути увагу на записи, що ряс­ніють словами: «сусід погрожував фізичною розправою», «колиш­ній чоловік ображав брутальною лайкою», «виникла сварка, в ре­зультаті якої було спричинено тілесні ушкодження» тощо. Подібно­го надто багато в нашому житті, і схиляєшся до думки, що це вже стає атрибутом суспільства, в якому втрачаються людські цінності.

Першою з цього приводу висловилася заступник головного ліка­ря з дитинства та пологової допомоги Голопристанської ЦРЛ А.П. Семененко, котра підкреслила, що про подібні факти будемо го- ворйти, як про поодинокі явища в тому випадку, коли кожна вагіт­ність жінки буде запланованою, а народжена дитина — бажаною в родині.

Бачу по пологовому відділенню, — продовжила вона, — що жін­ки, незважаючи на невисокий матеріальний стан, з перших хвилин народження маляти вже виражають свою любов до нього, годують фудним молоком.

Разом з тим медичні працівники стають не тільки свідками, а й заручниками інших ситуацій. Одна хвора на туберкульоз жінка 27 років народила дитину, і її перевели в інфекційне відділення для курсу лікування. Проте вона втекла, залишивши маля в пологово­му. І це в неї була п'ята дитина.

Наша робота направлена й на профілактику, тому нерідко кинуті діти повертаються в сім'ю. Але все ж, якщо говорити про домашнє насильство, то стикаємось більше з наслідками.

Колегу підтримав і завідуючий травматологічним відділенням В.О. Смірнов:

На щастя, в наше відділення не так часто поступають діти з наслідками насилля в сім'ї. Але поза нею, вочевидь, їх все-таки немало, бо ж приклади це підтверджують. У школі однолітки вика­зують невмотивовану злість, відбуваються штовхання, побиття, в результаті чого стаються травми, переломи. З початку поточного року їх більше десятка.

Завідуюча поліклінічним відділенням Т І. Нестьоркіна продовжи­ла тему, бо з підлітками має справу ще і як підлітковий терапевт:

Двічі на рік проводяться медогляди цієї категорії дітей (хлопців окремо, дівчата окремо). Вже тут видно як перші хочуть показати силу на тому, хто не може заступитись сам. Другі більш єхидні, і направляють це знову ж таки на слабших, тихих, зажатих. Лікарі різних профілів бувають здебільшого в міських школах. І ось тут під час бесід підлітки стають однаковими, бо відчувають повагу до­рослого. Тож саме уваги і бракує цим дітям, які давно відірвались від дитсадка, але ще не стали на поріг дорослості. Насправді, вони бояться перенести на своє життя в майбутньому і фізичне, і психо­логічне знущання однолітків, членів родини.

Близькою була ця тема й для начальника служби у справах дітей РДА Н.О. Орлової:

Цей «круглий стіл» слід було б провести в якомусь селі, щоб служив він профілактичним заходом на місці. Адже у сільській міс­цевості маємо поки що найбільше бездоглядних дітей, факти на­силля. Як правило, про це мовчать школи, сільради, тож слід підні­мати громадськість і робити частіше виїзди в село.

Про дитячий моральний психологічний стан, корекційну роботу з присутніми поділилася психолог міської ЗОШ №3 Н.В. Дзень:

У школі висить скринька, куди можна опустити своє звернення, записку про домашнє насильство. Проводимо серед школярів со­ціологічне опитування, анкетування, правові місячники, відвідую з класним керівником батьків вдома. Багато агресії серед дітей, спон­танних конфліктів. Нерідко рекомендую батькам показати свою дитину лікарю-психіатру.

Солідарна з нею й психолог Великокардашинської ЗОШ С.А. Колодко, котра називає агресивними вже першокласників, котрі зовсім недавно прийшли з дитсадка:

Бійки ні за що доводиться бачити дуже часто. І тут увага та відповідальність за виховання має бути сильнішою з боку батьків, про що й веду з ними мову.

Оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей РВ УМВС М.В. Амбарцумов назвав переконуючу статистику, яка свідчить, що з початку року зареєстровано 199 фактів насилля в сім'ї, щодо ді­тей — їх офіційно 3. Щодо перших, то це різного роду з'ясування стосунків між раніше судимими, співмешканцями. А от серед шкіл у І кварталі фігурують учні Добропільської та Великокардашинської ЗОШ.

Були озвучені й правові аспекти відповідальності за наслідки на­силля в сім'ї. Однак мені, як журналісту, видалося, що організато­ри провели його скоріше для «галочки», адже говорили про набо­ліле самі собі — ті і тим, хто цим займається за покликом роботи. До того ж, спізнилися у часі — настає пора відпусток, коли активність не така активна. Та й місце проведення можна було обрати у неда­лекій територіальній громаді, до обговорення залучити й представ­ників сільради, школи, громадських організацій, формувань тощо. Це до того, якщо ми хочемо змін на краще у цій проблемі.