Продовжуємо публікацію пропозицій по виведенню сільських та селищних комунальних підприємств із кризи. Своїм баченням проблем ділиться новотроїцький селищний голова В.І.Мельник

ДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ ПО ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЮ

Було б несправедливим ствер­джувати, що держава самоусуну­лася від проблем водозабезпечення, з якими повсякчас стика­ються комунальні підприємства. В Україні діє державна програма «Питна вода», для комунальних підприємств це суттєва допомога. За п'ять останніх років за цією програмою в район залучено 920 тисяч гривень, які використали на заміну водонапірних башт, рекон­струкцію водозабірних вузлів, ре­конструкцію частини водопровід­них мереж у чотирьох населених пунктах нашого району: селищі Новотроїцьке, селах Калинівка, Маячка, Горностаївка.

Та біда в тому, що фонди на­ших сільських комунальних під­приємств старіють і зношуються швидкими темпами. Реконструк­ція, через недостатнє фінансуван­ня, за ними просто не встигає. До того ж, на жаль, програма «Питна вода» на даний час фінансує з державного бюджету (за умови місцевого співфінансування) тіль­ки проекти енергозбереження та поліпшення якості питної води.

Новотроїцька селищна рада сповна використовує надану можливість залучення бюджетних коштів. Тільки у поточному році подані документи на включення до переліку об'єктів, які фінан­суватимуться за цією програмою, переоснащення обладнання свердловин по вулицях Толбухіна, Польовій, Чдпаєва та Лісовій; облаштування установок по очи­щенню питної води у дитсадках «Дзвіночок» та Дюймовочка».

Однак, лише в Новотроїцькому 28 робочих башт Рожновського, а на території району — 150. Якщо переобладнувати по чо­тири свердловини на рік, то для повного переходу на економний у плані споживання електроенергії безбаштовий метод подачі води знадобиться майже 40 років. По­трібно або ж суттєво збільшувати фінансування державної про­грами «Питна вода» по напрямку впровадження енергозберігаючих технологій, або ж запровадити додатковий напрямок програми саме по технічному переоснащен­ню свердловин.

Ще одна проблема сільських комунальних підприємств, яку їм не вирішити самостійно — оновлення машинно-тракторного парку. У порівнянні з сільськими комунальними підприємствами району Новотроїцьке ЖКП має значно міцнішу матеріально- технічну базу, адже сюди пере­йшли основні фонди колишніх ЖКП «Укрводбуду» та «Ново- троїцькводоканалу». Інші ко­мунальні підприємства району створювалися практично з нуля, у кращому разі їм виділяли стару неполагоджену техніку та певне устаткування при розпаюванні майна колективних сільгосп­підприємств. Так ось, навіть за вказаних переваг, комунальному підприємству райцентру в цьому плані нічим похвалитися. Воно не має асенізаційного автомобіля, зварювального агрегату, сміттє­воза. Автокранам, екскаватору та спецавтомобілю для викачування й перевезення рідких нечистот, які експлуатуємо, вже більше ЗО років. Про те, щоб придбати нову техніку за власний кошт, зали­шається лише мріяти: автокран нині коштує 500 тисяч гривень, екскаватор — 168 тисяч... А ось за сприяння держави оновити машинно-тракторний парк буде цілком реально. Пропоную розширити програму «Питна вода», доповнивши її ще й напрямком «Оновлення матеріальної бази сільських та селищних комуналь­них підприємств».

НОВІ ЗАКОНИ — НОВІ ПРОБЛЕМИ

Це твердження не безпідстав­не. Пропоную проаналізувати як у 2011 році позначилося прийняття нового Податкового кодексу та Бюджетного кодексу на роботі сільських комунальних підпри­ємств у цілому і ситуації з водо- забезпеченням.

Відповідальність за роботу ко­мунальних підприємств, що функ­ціонують у сільській місцевості, покладена на сільські та селищні ради. Однак можливості цих міс­цевих рад досить обмежені. За останні п'ять років намітилася стійка тенденція до зменшення бюджетних призначень, які згідно з Законом «Про місцеве само­врядування в Україні» повинні надходити до місцевих бюджетів для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Особливо загострилася ситуація після при­йняття нових Податкового та Бюджетного кодексів: Якщо до цих змін ще можна було якимось чином за рахунок перевиконання доходної частини за півроку в другому півріччі фінансово під­тримувати комунальні підприєм­ства, то зараз такої можливості немає. Адже згідно з Бюджетним кодексом місцеві ради повинні в обов'язковому порядку при затвердженні річних бюджетів враховувати потребу в коштах на оплату праці та відрахування на весь бюджетний період.

Формуються місцеві бюджети на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя. Мінімальні потреби на бюджетне забезпечення розраховується по формулі, яка і в минулі роки на 25-30% не забезпечувала міні­мальних витрат селищної ради, у 2011 — на всі 50%. Відповідно до нових нормативів фінансової за­безпеченості на дошкільне вихо­вання у поточному році на кожну дитину наша рада отримує на 300 гривень менше, ніж у 2010 році. Аналогічна ситуація і по фінан­суванню сільських та селищних закладів культури, апаратів місце­вих рад. Тепер, щоб забезпечити нормальне фінансування до кінця року, ми змушені перекладати гроші з ІІ-го кошика, які Бюджет­ним кодексом передбачені на виконання місцевих соціальних програм (направлених на ста­більне функціонування житлово- комунального господарства в частині відшкодування різниці в тарифах на водопостачання та во- довідведення, будівництво, утри­мання та ремонт доріг місцевого значення, ремонт водомереж та фінансову допомогу комунальним підприємствам) на забезпечення захищених статей.

Окрім того, Бюджетним кодек­сом передбачено фінансування програм, направлених на будівни­цтво, реконструкцію, ремонт доріг місцевого значення, однак новий Податковий кодекс не передбачає призначень на виконання їх. За­раз місцеві ради, щоб зберегти дошкільну освіту, культуру та функціонування апарату, вимуше­ні обмежити видатки на ці програ­ми. Та навіть за таких обмежень у поточному бюджетному році не прораховуються призначення, на­правлені на індексацію грошових доходів, компенсацію по 57 статті Закону України «Про освіту», ко­ригування відпускних.

На наш погляд, ці неузгодження — результат того, що при розробці Бюджетного, нового Податкового кодексів не враховано пропозиції представників сільських органів місцевого самоврядування. Як можна було законодавчо відміни­ти ринковий збір, який для наших бюджетів становив майже 10%, і який дозволяв врегульовувати всі ті проблеми у фінансуванні, від вирішення яких держава від­мовилася?

З тих же причин у поточному році Новотроїцька селищна рада позбулася надходжень від плати за землю (а це 320 тис. грн.), а зі складу доходів вилучено за ра­хунок ринкового збору, штрафів, єдиного податку 604 тис. грн. Так, єдиний податок відтепер надходить до бюджету розвитку місцевих рад. Але з бюджету розвитку фінансують тільки капі­тальні видатки. А ремонти за що робити?! Приведені факти наочно засвідчують, що Закон «Про міс­цеве самоврядування в Україні» не стикується з вимогами Бю­джетного та нового Податкового кодексів, постанов КМУ та інших законів України. Для юристів це юридичний казус, для сільських та селищних комунальних служб біда.

Сьогодні ситуацію з комуналь­ними підприємствами у сільській місцевості з повним правом мож­на вважати загрозливою. Жодне з них не має належної матеріально- технічної бази, відсутня перспек­тива кардинального оновлення її і в найближчі роки. Через брак коштів сільським та селищним комунальникам не під силу в на­лежних обсягах впроваджувати прогресивні енергозберігаючі тех­нології подачі води, здійснювати капітальні ремонти і реконструкції старих зношених мереж, а часом навіть своєчасно і якісно зроби­ти поточні ремонти.

Всі ці питання потребують невідкладного вирішення. Опти­мальний варіант — прийняти нові закони «Про органи місцевого самоврядування в Україні», «Про стабільне фінансування органів місцевої влади», «Про статус сільського, селищного, міського голови», і обов'язково пере­глянути нормативи фінансового забезпечення по формульному методу при формуванні бюдже­тів, особливо для селищних рад, та забезпеченню вимог Закону України «Про освіту».

Ще більш невідкладні відпо­відні зміни до Державного бю­джету. Якщо цього не зробити, то цілком ймовірно, що вже у червні бюджети селищних рад очікує фінансовий колапс. А це, у свою чергу, неминуче призведе до банкрутства комунальних під­приємств.