Інваліди в Україні володіють усією по­внотою соціально-економічних, політич­них, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законо­давчими актами.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначаються норматив­но-правовими актами України, зокрема Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 бе­резня 1991 року № 875-ХІІ (далі — Закон № 875). Зазначений Закон гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і со­ціальній сферах життя суспільства, ство­рення необхідних умов, які дають мож­ливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностя­ми і інтересами.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням інди­відуальних програм реабілітації їм забезпе­чується згідно із статтею 17 Закону № 875 мають право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займати­ся підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Інваліди, які бажають і за станом здо­ров'я можуть працювати, мають безпосе­редньо звернутися на підприємства чи до державної служби зайнятості. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареє­строваним у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробі­тним і взяття його на облік для працевлаш­тування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій медико-соціал ьної експертної комісії (МСЕК) та інших пе­редбачених законодавством документів.

Підприємства, фізичні особи, які вико­ристовують найману працю, зобов'язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реа­білітації і забезпечувати інші соціально- економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; — надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

звітувати Фонду соціального захи­сту інвалідів про зайнятість та працевлаш­тування інвалідів у порядку, встановлено­му Кабінетом Міністрів України.

Роботодавці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок влас­них коштів, у разі необхідності, створю­ють спеціальні робочі місця для працев­лаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додатково­го обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обме жених можливостей інваліда. Спеціальне робоче місце для інваліда — окреме ро­боче місце або ділянка виробничої площі, які потребують здійснення додаткових за­ходів з організації праці особи з урахуван­ням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і до даткового устаткування, технічного об ладнання.

Відмова в укладенні трудового дого­вору або в просуванні по службі, звільнен­ня за ініціативою адміністрації, переве дення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допус­кається, за виняткам випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров'я пе­решкоджає виконанню професійних обо­в'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Механізм надання власникові підприємства (крім бюджетних і непри­буткових) або уповноваженому ним органу чи фізичній особі, яка відповідно до законодавства використовує найма­ну працю, дотації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у дер­жавній службі зайнятості як безробіт­них, визначений у Порядку надання до­тації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у дер­жавній службі зайнятості.

За додатковою інформацією щодо дотацій звертатися до Верхньорогачицького центру зайнятості