Чи не багато місця у житті дрржави, отже, кожного з нас, зай­має Юлія Тимошенко? Це питання хоч і риторичне, але постійно на слуху, так само, як постійно на слуху її ім'я. А хто вона зараз така? Правильно, лідер партії «Батьківщина». І — все. Якщо не брати до уваги, що нині перебуває у полі поглибленого інтересу Генпрокуратуру яка розслідує одразу кілька кримінальних справ, у яких фігурантом проходить та сама Тимошенко.

Постійне нагадування про себе Тимошенко не викликало б особ­ливої цікавості, оскільки нічого екстраординарного не відбуваєть­ся. Інша справа, що Тимошенко, ця безумовно небезталанна жінка і яскравийполітик, постійно тримає в напрузі громадянське сусп­ільство. От і зараз, напередодні 66-ї річниці Перемоги, заявляє про те, що «активісти її політичної сили розпочали поквартирний обхід з метою об'єднання людей і країни для боротьби із владою».

Як повідомляє сайт Юлії Тимошенко, про це вона сказала на зустрічі з працівниками Тростянецького машинобудівного заво­ду, що на Сумщині.

«Я приїхала, щоб розпочати об'єднавчий процес в країні, поча­ти піднімати людей на справжню боротьбу, яка вже буде незворот- ною, яка надасть відчуття, що ми пройшли складний етап станов­лення держави», — сказала Ю.Тимошенко. За її словами, члени партії «Батьківщина» розпочали цей «похід», щоб об'єднувати людей і «дати команду протей час, коли треба буде спільно діяти».

Дозволено спитати: що це за подання «команди спільно діяти»? Викидати легітимно обрану владу на вулицю? Оголошувати проти неї хрестовий похід? Отже — заколот? Та ні, звичайно. Всі ці заяви, обіцянки, відверта брехня, яку систематично спростовує Генпрокуратура, — відволікаючий маневр, який, на думку Тимо­шенко, повинен відвернути увагу суспільства від головного у нинішній її біографії — від римінальної відповідальності, яка їй реально загрожує.

На жаль для самої Тимошенко, вона не змінює риторики, тому те, що вона говорила на майдані шість років тому, не сприймаєть­ся — це вже перегорнута сторінка, ця риторика вже не діє ні науми, ні на серця таких «любих їй» українців. Але — місце в інформацій­ному просторі займає, та було б більше користі, у першу чергу для неї, аби у її спічах знаходилось хоч трішечки місця позитиву. Бо у те, що тільки вона біла й пухнаста, й більш ніхто, може по­вірити хіба інопланетятин.

Тимошенко зауважує: «Я чую постійно тезу про те, що країна рухається не в тому напрямку, в якому хотіли би бачити люди. Про це кажуть і підприємці, і аграрії, і пенсіонери, і студенти. Вони не хочуть і не можуть терпіти далі знущання влади. Це означає, що сьогодні вже є воля до перемоги», — вважає Ю.Тимошенко. Воля до перемоги, за версією Тимошенко, кого над ким — зрозу­міло. А от в ім'я кого? Невже в ім'я Тимошенко? Людям це по­трібно? Дуже сумнівно.