Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що починали процес перетворення, стикались з невдоволенням населення, протестами профспілок і складним пере хідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

ШВЕЦІЯ: відмовилися від чіткого пенсійного віку

Однією з перших на серйозні перетворення зважилася країна, що живе за моделлю так званого «капіталістичного соціалізму», — Швеція. Високі (майже в половину доходу найманого робітника) податки дали їй мож­ливість ще з середини 1960-х років побудувати систему максимального соціального захисту своїх громадян. Безкоштовна медицина і освіта до­повнювалися високою пенсією (максимум — 60% від заробітку) після 30- ти років робочого стажу для чоловіків і жінок. При цьому кожен швед от­римував право обраховувати свою пенсію з урахуванням 15 років роботи з найвищим доходом. Усе було добре до середини 1980-х років, коли вперше постало питання про реорганізацію пенсійної системи. Причина — демографічна проблема: через зростання тривалості життя і падіння народжуваності накопичень пенсійних фондів на забезпечення виплат у колишньому обсязі не вистачало.

На відміну від України, Швеція на той час була в хорошій економічній формі і не переживала тих кризових явищ, з якими зараз зіткнулися ми. Це дало змогу розтягнути реформу на 15 років, розпочавши з дискусій та роз'яснювальної роботи і завершивши остаточною перебудовою всього пенсійного механізму. Перші обговорення реформи припали на середи­ну 1980-х. У 1984 році була створена державна! комісія для вивчення си­стеми соціального забезпечення. Робота комісіїїгривала до кінця 80-х. її висновок свідчив: якщо нічого не міняти, до 2020 року система пенсійно­го забезпечення Швеції обов'язково наразиться на непереборні фінан­сові труднощі.

На початку 1991 року був представлений звіт, в якому пропонувалися способи реформування системи. Комісія рекомендувала не міняти пен­сійну структуру цілком, а запровадити індексацію, прив'язану до темпів економічного зростання, а не до цін. Окрім того, пропонувалося підви­щити пенсійний вік і ввести вимогу тривалішого стажу для здобуття по­вної пенсії. Потім досить оперативно розробили програму реформ. Була сформована парламентська група, до складу якої ввійшли члени всіх партій, представлених на той час у парламенті (Риксдагу). Групу очолю­вав міністр соціальної політики. У 1994 році публічне обговорення ре­форми лише розпочалося, а вже в 2001-му році шведи отримували пен­сію за новою схемою.

Фінансову основу пенсії в цій країні тепер становлять щомісячні відра­хування в розмірі 18,5% від зарплати, 16% з яких ідуть на рахунок нако­пичувальної пенсії і використовуються для виплат старшим поколінням. Отримані кошти рівномірно розподіляються серед усіх шведських пенс­іонерів. 2,5% пенсійних внесків, що залишилися, перекладаються на умовно-накопичувальні рахунки. Найманий співробітник має право на свій розсуд розмістити їх в одному з 800 пенсійних фондів з мінімальною прибутковістю 3% річних. Інвестиції пенсійного фонду жорстко регулю­ються, зокрема діють обмеження на інвестиції в нерухомість або прямі позики.

Цікаво, що шведи відмовилися від чіткого пенсійного віку. Починаючи з 61 року, жителі країни можуть претендувати на виплати зі своїх персо­нальних рахунків (так звану умовно-накопичувальну пенсію, що фор­мується з 2,5% відрахувань). Отримати повноцінну пенсію із загального соціального казана вони мають право з 67 років. Держава заохочує пізніший вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен рік, що людина пропрацювала після 65 років.

Підсумок шведської пенсійної реформи такий. Середня пенсія в країні приблизно $2000. Шведам з невисокими доходами держава за рахунок загальних податків виплачує гарантовану мінімальну пенсію — $1050 тим, хто перебуває в шлюбі, і $1180 самотнім. Пенсіонери з низьким доходом також можуть претендувати на дотації на житло, що компенсують 93% витрат на його оплату. Після реформи загальний рівень пенсій зріс май­же на 20%. Він уже не залежить від динаміки зарплат. А сама система більше не стоїть перед загрозою банкрутства через демографічні та фінансові проблеми.