Голова ради центру «Правова держава» Віктор МЕДВЕДЧУК нази­ває порушенням Конституції України намагання зобов'язати жур­налістів декларувати свої видатки.

Коментуючи заяви деяких пол­ітиків щодо доцільності запровад­ження обов'язкового декларування видатків для журналістів, В. Медвед­чук зауважив, що можна зрозуміти образу на журналістів, коли ті «інтер­претують події не так, як хочеться представникам влади, і тим більше, коли наважуються^оворити про їхню неохайність або, м'яко кажучи, не­щирість. Приміром, щодо оприлюд­нених декларацій про доходи».

В.Медведчук наголошує, що для чиновника існує тільки один шлях до­вести свою правоту — юридичний. «Ця практика загальноприйнята на Заході, і журналіст ризикує, якщо пише наклеп. Але державний службовець, який не може довести свою правоту — ризикує піти у відставку...», — сказав юрист.

«Говорити чиновникам про про­дажність журналістів — все одно, що тиграм обвинувачувати кішку в тому, що вона хижак. На відміну від людей з рангом держслужбовця, зарплата яких залежить від посади, а не від ко­ристі, принесеної країні, журналісти змушені самі заробляти собі на хліб», — підкреслив керівник центру «Пра­вова держава».

«Це порочна практика, коли лю­дина, у якої в ридикюлі або в кишені лежить посвідчення представника будь-якої з трьох гілок влади, нама­гається боротися з «четвертою вла­дою», ігноруючи закон», — підкреслив В.Медведчук.

В.Медведчук нагадав, що відпо­відно до Закону «Про друковані за­соби масової інформації (пресу) в Україні» журналістом редакції друко­ваного засобу масової інформації є творчий працівник, який професій­но збирає, одержує, створює і зай­мається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інфор­мації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією, або займається такою діяльністю за її уповноваженням і на нього поширюються права і обов'яз­ки,зазначені у статті 26 цього зако­ну, за перевищення і невиконання яких він несе відповідальність в ме­жах чинного законодавства.

За його словами, невипадково прийнятий 7 квітня 2011 р. Верхов­ною Радою Закон «Про засади запо­бігання і протидії корупції в Україні» не охоплює журналістів, а передба­чає вичерпний перелік посадових осіб, які зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи -(служби) декларацію про майно, до­ходи, витрати і зобов'язання фінан­сового характеру, і виключно ці осо­би є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення (статті 4 і 12) (закон не набрав чинності).

Отже, за словами В.Медведчука, є всі підстави стверджувати, що жур­налістська діяльність не може бути віднесена до діяльності службових і посадових осіб.Узв'язкузцим, по­кладання на журналістів обов'язку декларування своїх видатків буде су­перечити конституційним принци­пам недопустимості обмеження прав і свобод людини, зокрема, в ча­стині права на конфіденційність інформації про видатки особи.

Частиною 4 статті 23 Закону «Про інформацію» забороняється збиран­ня відомостей про особу без її попе­редньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Надаючи оф­іційне тлумачення зазначених поло­жень закону, Конституційний Суд Ук­раїни визначив, що частину 4 статті 23 Закону «Про інформацію» треба ро­зуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використан­ня і поширення конфіденційної інфор­мації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених за­коном, і лише в інтересах національ­ної безпеки, економічного добробу­ту, прав та свобод людини. До конфі­денційної інформації, зокрема, нале­жать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здо­ров'я, дата і місце народження, май­новий стан та інші персональні дані).

«Таким чином, покладання на жур­налістів, які не є посадовими особа- ми і здійснюють суто творчу діяльність, обов'язку декларування видатків буде суперечити статтям 22,32 і 64 Конституції України», — на­голосив В.Медведчук.