У зв'язку з 25-літтям аварії на Чорнобильській атомній електростанції у всіх, хто заз­нав особливого впливу цієї трагедії на своє здоровая і долю, буде і особливий привід пригадати цю сумну подію.

Іван Акимович Лабенок, го­лова правління районної гро­мадської організації «Союз Чорнорбиль», попросив наве­сти такі факти: після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року радіаційного заб­руднення зазнали 17 країн Європи,особливо ж — терито­рія в 2448500 кв. км України, Білорусі та Росії. За офіційни­ми даними, в Україні зареєст­ровано 2 млн. 646106 тис. громадян, що постраждали .внаслідок аварії на ЧАЕС. З часу аварії померло від її наслідків 228000 людей. Відселені із зони аварії, її ліквідатори, всі, кого назива­ють чорнобильцями, прожи­вають на території усього ко­лишнього СРСР. 8 тисяч з них — на Херсонщині. На території Цюрупинського району про­живає 581 дорослий чорноби­лець, 142 їх дітей. Передчас­но пішли із життя 93 людини, з нихторік-9.

Сприйняти чорнобильську трагедію як урок для всіх до­помагають передусім осо­бисті враження від пережито­го самих чорнобильців. Чим відлунюється в пам'яті Чорно­биль особисто у Івана Акимо- вича Лабенка? Того ранку, коли він прокинувся, як завж­ди, поспішати на роботу у складські приміщення місце­вого колгоспу, звичний роз­порядок дня порушила звістка сусіда. Вночі той, як хворий не спав, і бачив дивні сполохи на Чорно- бильськійАЕС, що у 18 кіло­метрах від їх села Савічі на Гомельщині. З цією звісткою Іван Лабенок прибув і на на­ряд до колгос­пу. Вирішили, пригадує він, поїхати розди­витися, що там трапилося. Коли добрали­ся, то побачи­ли на ЧАЕС по­жежників, які ліквідували на­слідки аварії. Про все інше дізналися пізніше.

- Напередодні аварії, прига­дує І.Лабенок, — я закупив про­дукти для святкування своїх іме­нин. Як забруднені радіацією вони більше не знадобилися. Та й не до святкування стало.

На ліквідацію наслідків аварії почали прибувати військові, пожежники, міліція. Долучили до цього і військово­зобов'язаних запасу, які зго­дом набули статусу ліквідаторів аварії.

Усім відселеним з чорно­бильської зони дозволялося взяти лише документи і най не­обхідніший одяг. Решта нажи­того роками праці добра зали­шалася як непридатна. Зали­шалося пустками вибудоване і власними руками житло. Так не­звично все це було, приголом­шувало, й не вірилося, що на­зад більше не повернемося, пригадує І.Лабенок. На всяк ви­падок він заховав у примітно­

му місці ключ від оселі. Згодом неофіційно-нелегально вдало­ся побувати в рідному селі. На жаль, крадії пограбували все, що встигли.

Дружина І.Лабенка Ніна Гри­горівна, відправивши сім'ю у Цюрупинськ, де мешкав брат, повернулася до чоловіка пра­цювати разом до кінця жовтня на складі, з якого видавали інвентар, хімкомплекти для ліквідаторів аварії. Зараз як інваліди другої групи і ліквіда­тори аварії на ЧАЕС прожива­ють у Цюрупинську. До речі, всього у районі проживає 53 інваліди-чорнобильці.

Голова правління районної організації «Союз Чорнобиль» І.Лабенок разом з усіма свої­ми чорнобильцями особливо завдячує за допомогу і підтримку особисто голові райдержадміністрації Вадиму Андрушкевичу, голові район­ної ради Ларисі Снігур, міському голові Василю Плотнікову, головному лікареві райлікарні Олегу Попенку. Хоча усі види соціальних до­помог мають фінансуватися з держбюджету, допомагають в міру сил чорнобильцям і на місці. Зокрема, за районною програмою «Ветеран» цього року для потреб чорнобильців виділено 25 тис. гривень. Як завжди, відгукується участю і народний депутат України Олексій Журавко. І завдяки йому є кошти для відзначення цієї дати.

Особливе бажання, заува­жив І.Лабенок, щоб чорно­бильська аварія знайшла відлуння у кожному серці.