Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з депутатом Херсонської міської ради Валентиною Січовою.

Валентино Іванівно, прой­шло майже півроку з дня ви­борів, майже півроку ви є де­путатом міської ради. Як відо­мо, це ваш перший досвід де­путатської діяльності. Які ваші перші враження?

Мені здається, що півроку поки що не цілком достатньо, щоб лю­дині, яка до того не мала досвіду роботи в органах місцевого само­врядування, та й в цілому в орга­нах влади, судити скільки-небудь предметно і глибоко про всю сис­тему міської ради, її виконавчих органів, про структуру комуналь­них підприємств і так далі. До речі, саме тому я позитивно сприйняла ініціативу секретаря міської ради Зої Бережної про заснування «школи молодого депутата», ста­ла, можна сказати, студентом, відвідую лекції, заняття, які про­водять з нами, депутатами Хер­сонської міськради, досвідчені, кваліфіковані викладачі з Києва. Припустимо, велике враження справили лекції Василя Куйбіди, колишнього міського голови Льво­ва, людини, яка не з чуток знає систему адміністрування міського господарства. З іншого боку, я усвідомлюю, що, на жаль, далеко не всі напрацювання, які ми одер­жуємо на цих заняттях, зможуть отримати своє втілення в реальній депутатській діяльності в міській раді. Втім, це вже залежить від колективної волі депутатського кор­пусу, від активної громадській по­зиції кожного окремого депутата (як би не здалися пафосними такі словосполучення).

Ви входите до складу пост­ійної депутатської комісії з пи­тань планування, фінансів, бюджету та соціально-еконо- мічного розвитку. А як вам ба­читься в цілому процес робо­ти комісій, роботи міської ради в «допленарний» період?

Знову-таки: вочевидь, ця діяльність вимагає більш глибоко­го і детального осмислення, і цілком можливо, що я ще тільки починаю вникати в процес, про який ви говорите. Тим не менш, природно, певні висновки у мене вже склалися. По-перше, сама по собі участь у засіданнях саме цієї комісії (її неофіційно частіше на­зивають «бюджетною») далеко не випадкова: я досить давно займа­юся підприємницькою діяльністю, яка безпосередньо пов'язана з економічними складовими, тому, вважаю, цілком логічно було з мого боку підключитися до вирі­шення проблем міста за даним профілем. По-друге, як мені здається, дуже багато рішень міської ради розробляються, ви­носяться на обговорення комісій, а потім — і в зал пленарних засі­дань недостатньо виважено, якщо хочете, не достатньо прозоро.

Особисто у мене викликає чима­ле здивування, коли депутатам у нашій комісії чиновники виконав­чих органів надають практично майже вже готові проекти рішень, які ми, депутати, навіть не встиг­ли проаналізувати. Один із при­кладів — подаються проекти рішень, в яких з якихось причин відмовляють різним суб'єктам гос­подарювання у продовженні тер­міну оренди того чи іншого кому­нального майна. Як правило, в одному гїроекті таких питань — де­сятки. Чи може депутат фізично вивчити всі ці нюанси? Звичайно ж, ні. Адже за кожним таким пи­танням стоять долі городян, на­ших земляків. І тут ми вже входи­мо в область моральних відносин чи готовий, чи має право пред­ставник територіальної громади голосувати за такі проекти рішень, вибирати, образно кажучи, «кота в мішку»?

Як ви вважаєте, чи існує поняття «менталітет депутата місцевої ради»? Якщо існує, то щ(9це? Як це поняття відобра­жає настрої громадськості, міської громади в цілому?

Вважаю, певні елементи «де­путатського менталітету» є. Зви­чайно ж, депутати різних рівнів відмінні в своїх прагненнях, зав­даннях. Депутат Верховної Ради більше політик, ніж практик. Де­путат місцевої ради, безумовно, несе в собі більше рис господар­ника, адміністратора, якщо хоче­те, менеджера. Ця властивість відчувається і в депутатах Хер­сонської міської ради. Втім, як мені здається, далеко не всі мої коле­ги реалізують у стінах міської ради свій потенціал, як це слід було б, на мій погляд, робити. Звичайно, я не збираюся судити будь-кого, але вважаю, що в міській раді пріоритет для кожного обранця громади — це служіння інтересам цієї самої громади. Перебуваючи, по суті, на верху в структурі міської громади, при владі (адже депутат це теж представник влади!), ма­ючи значно більше можливостей для вирішення тих чи інших пи­тань, маючи певні зв'язки, депу­тат здатний зробити дуже багато для виборців, для городян, для тих людей, які, власне, його об­рали представляти свої інтереси і чиєю невід'ємною часткою він є. Якщо депутат буде всі свої сили і можливості направляти на рішен­ня загальноміських проблем, то тоді абсолютно автоматично бу­дуть вирішуватися і його власні, особисті питання, пов'язані, мож­ливо, з бізнесом, наприклад. Це ж абсолютно логічно! Але якщо людина прийшла задовольняти суто персональні амбіції, то цієї позиції я не можу ні зрозуміти, ні прийняти.