Міський голова Олександр Карасевич на останній сесії місь­кради прокоментував невдалий «жарт» редакції місцевої газети «Каховские новости» над громадою міста (на першій сторінці ви­дання надрукувало фото та детально розписало про те, що у од­ного з найвіДоміших символів Каховщини пам'ятника «Легендар­на тачанка» вкрали коней заради бронзи). Це викликало шквал обурення у каховчан. Міський голова зазначив, що журналіст має дорожити власним авторитетом та репутацією, він несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність ровідомлень і справедливість суджень, поширених у друкованому виданні. На практиці журналіст — це людина, що по­стачає точну інформацію, на яку ви можете покластись, бо вона завоювала вашу довіру своєю точністю. Довіра — така тендітна річ: створюється роками, втрачається за мить. За офіційною інформа­цією Каховського РВ УМ ВС України, матеріали направлено до між­районної прокуратури для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи за статтею 383 Кримінального кодексу Укра­їни (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину).

Першоквітнева витівка сколихнула все місто і навіть села ра­йону, в які долетіла звістка про крадіжку коней з «Легендарної тачанки». Через це цілий день не змовкали телефони в редакції «Каховської зорі, міськвиконкомі, райдержадміністрації, міліції: хто обурювався брехні і з сердечним болем висловлював своє обурення вчинком «крадіїв». І лунав у їхніх словах один лейтмотив: «Що ж це діється?».

-На таке спроможна лише психічно хвора людина. Це — гуч­ний ляпас всій каховській громаді, образа національної святині, пам'яті наших дідів, увічненої в бронзі, ницість і блюзнірство. Ця звістка просто шокувала людей старшого покоління, багатьом з них довелося після знайомства з «фотошедевром» і текстом до нього пити валеріану і корвалол, висловив свій справедливий гнів з цього приводу депутат обласної ради А. Носенко. А ось іще один телефонний дзвінок:

-Вас потурбував Тимофій Данилович Джумук. Я дзвоню за до­рученням всіх любимівських циганів, яких дуже образив першо­квітневий жарт «Каховских новостей». Наш рід Джумуків осів у Любимівці ще в 1922 році, мій дід загинув у Велику Вітчизняну війну, а другий дід майже все життя чесно працював у колгоспі ковалем. Мої батьки і старші родичі сумлінно трудилися в місцевому колгос­пі землеробами та тваринниками. Ми ніколи нічого не крали. І те ж саме скаже переважна більшість любимівських циганів. Тож хто дав право ображати нашу національну гідність і намагатися у будь- що розсмішити читачів дурницями типу «женщина с цыганскими корнями» і «зов народной крови»?! Чекаємо на публічні вибачення!