Жаданий для Юлії ТимЬшен- ко візит до Брюсселю так і не справив очікуваного екс-прем'єром враження як на українську, так і міжнародну спільноту. Навпаки, Європа дала чіт­ко зрозуміти, що сьогодні її мало цікавить особа го­ловного українського опо­зиціонера. Проте, Юлія Во­лодимирівна не покинула ійформаційного простору. Опублікована низкою ЗМІ копія стенограми засідан­ня Уряду від 19 січня 2009 року дає змогу громадя­нам зрозуміти всю суть газових домовленостей між Тимошенко та Путіним і розкриває справжні наміри Леді Ю, як політика.

Нагадаємо читачам, що газові угоди між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» було підписа­но у січні 2009 року. Вони стали наслідком так званої «другої газової війни» між Україною та Російською Федерацією. За умовами нового договору, Україна зобов'язувалась купувати у Росії газ за ціною 450 до­ларів за тисячу кубометрів з розрахунком на десять років. При цьому ставка транзиту газу Росією через територію України залиша­лась незмінною.

Як свідчить стенограма, засідання Кабміну щодо обговорення газових ди­ректив вів тодішній перший віце-прем'єр Олександр Турчинов — вірний друг і соратник Юлії Тимошен­ко. Обговорення директив відбувалося на підвище­них тонах, а низка міністрів висловилась категорично проти підписання догово­рів з РФ саме на тих умо­вах, як це бачила Росія. На­приклад, міністр фінансів Віктор Пинзеник відкритим текстом сказав, що питання газу безпосередньо стосу­ється доходів^ українських громадян. Різко виступив і міністр закордонних справ Володимир Огризко. Віце- прем'єр Іван Васюник на­звав сумнозвісні директи­ви «подачкою Російської Федерації». «Ми зараз є не тільки донорами РФ, але і Євросоюзу, — заявив Васю­ник. — Цих директив і цього договору я просто не ро­зумію». А Юрій Єхануров, поставивши кілька питань Турчинову і не отримавши на них чітких відповідей, просто взяв і пішов геть з засідання. І зробив Єха­нуров це з однієї простої причини. Він розумів, що прийняття директив, які су­перечать здоровому глузду, загонять Україну у глибоку кризу, що може призвести до особистої відповідаль­ності кожного міністра, ко­трий голосує «за».

Попри таку реакцію більшості міністрів свогб урядуГ Юлія Тимошенко пішла на відверту змову з російським прем'єром Пу­тіним. Чим керувалась в ту мить Юлія Володимирівна? Достовірно про це не відо­мо, але можна зробити ви­сновок, що не національни­ми інтересами України.

Як стало відомо з пре­си, газові угоди 2009 року повністю писались під диктовку російсько­го монополіста-компанії «Газпром». На думку видан­ня «Коммерсант», на президентських виборах-2010 в Україні Володимир Путін вирішив поставити на Тим- ошенко, а не Януковича. Це ж підтверджують матеріа­ли інтернет-сайту Вікілікс, котрий в останні місяці буквально приголомшив політиків і громадськість у різних куточках світу.

Нові факти у «газовій політиці» Юлії Володими­рівни дають підстави зро­бити ряд цікавих висновків.

По-перше, сьогодні стає зрозумілим, що жага влади та власні, егоїстич­ні амбіції затьмарюють очі Тимошенко. Вона йтиме до кінця, керуючись лише до­бре відомим гаслом «мета виправдовує засоби».

По-друге, якби тепе­рішній владі не вдалось до­мовитись про 30% знижку на газ з Росією, то сьогодні застій та кабальна залеж­ність від РФ стали б озна­ками українського буття.

І, по-третє, цинічність вчинку Тимошенко свідчить про її нехтуванням як Укра­їною, так і потребами та інтересами всього нашого народу, що не можна про­бачати жодному політику.

Копія стенограми засі­дання Уряду Тимошенко — лише маленька частка того таємничого та невідомого, що складає основу україн­ського державотворення. Проте, як показують фак­ти, якщо і все останнє Уаке ж злочинне та цинічне, то навряд чи можна говорити по чесну політику в Україні. І це дуже сумно, адже від зловживань можновладців страждає лише держава та її знедолений народ.