ЩЕ НЕ ЗАБУЛИ НА ГОЛОПРИСТАНЩИНІ ТІ ЧАСИ, КОЛИ У НАШОМУ РАЙОНІ УСПІШНО РОЗВИВАЛАСЯ ТАКА ГАЛУ ТВАРИННИЦТВА, ЯК ВІВЧАРСТВО. У ДЕЯКІ РОКИ ПОГОЛІВ'Я ОВЕЦЬ ДОХОДИЛО ДО 120 ТИСЯЧ ГОЛІВ.

Чому ж занепало вівчарство і що треба зробити задля його відро­дження? Ці питання обговорюва­лися на нараді в райдержадміні- страції минулого вівторка, 5 квіт­ня. Дати на них відповіді намага­лися ті керівники господарств ра­йону, де утримуються вівці, а та­кож очільники сільських громад, де є можливість розвивати вівчар­ство і науковці з Інституту тварин­ництва степових районів «Асканія Нова» — національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства.

Відкрив нараду начальник управління АПР РДА Володимир Мінєєв. Депутат обласної ради Олександр Сотніков подякував працівникам виконавчого органу влади Голопристанщини за мож­ливість зібратися тут тим, хто го­товий вкласти свій капітал у роз­виток району і хоч по-маленьку, проте упевнено почати працюва­ти. Бо за 20 років тваринництво зазнало великих втрат. Вівчарні зруйновані, земля розпайована. І сьогодні у господарствах, де роз­водять овець заявляють, що це справа не рентабельна.

Олександр Олександрович вва­жає: усім учасникам процесу відрядження вівчарства — науковцям, господарникам, владоможцям — треба об'єднати зусилля. У цій справі потрібні прагматизм і тве­резий розрахунок. Зі свого боку обласний депутат пообіцяв усіля- ко сприяти інвесторам і виробни­кам тваринницької продукції.

Багато цікавої і корисної інфор­мації учасникам наради надали директор Інституту «Асканія Нова» Володимир Вороненко та праців­ники цього наукового закладу. Вони зазначили, що колись тонни вовни було достатньо для придбан­ня цілої цистерни дизельного пального. Але для європейських держав вовна не є основним дже­релом фінансових надходжень — європейці цінують овече молоко і продукти з нього, а також м'ясо, яке разом з лягушатиною вважає­ться найчистішим у світі: вживати баранину дозволяють усі релігії світу. На жаль, вовна, вироблена в Україні «уходить» за безцінь за кор­дон, здебільшого її скуповують Австралія та Китай.

Херсонщина є унікальним регіо­ном, оскільки має площі для ви­рощування екологічно чистої сіль­ськогосподарської продукції. Гми це ще не оцінили належним чином. Зате це вже зробили наші сусіди, зокрема — турки, які го­тові закуповувати українську бара­нину (в Туреччині ціна на таке м'ядо не є нижчою за ЗО доларів за кілограм).

На сьогодні в нашій державі налічується приблизно 1 млн 200 тис. голів овець, 650 тис. з яких — у Криму та на Одещині. Це пояснюється тим, що на пів­острові вівчарством займаються здебільшого представник тарського населення, які є сульманами і які за припис ісламу маютй вживати баран На Одещині проживає багат нічних болгар. А цей'народ дає перевагу овечому молої продуктам з нього.

Науковці з «Асканії Нова» гі запропонувати маточне погс для тваринників Голопристаї ни, допомогти з навчанням че ських кадрів, стрижіїв, сортуї ників вовни. Також залюбки н дуть рекомендації щодо виробництва, адже навіть у по ливих умовах півдня можна с мувати непогані врожаї корм трав (вівці поїдають понад 60 дів рослин). У нашому районі можуть закладати насіннєві д ки, вчити виробників сільськс подарської продукції як створ ти пасовища.

Колись вівчарство дало пои для стрімкого розвитку капіт му в Англії. І сьогодні ткані/ англійської вовни вважаютьс ними з найкращих у світі. А чи зуміють економічну привабли вівчарства в Україні? Це вже с зрозумілим з часом.