150 РОКІВ тому в Російській імперії, до скла­ду якої входила Україна, було скасоване кріпосне право. І коли царський уряд про­водив реформу 1861 року, кожна кріпосна сім'я в обов'язковому порядку отримувала землю: три- чотири гектари. Селяни повинні були їх викупля­ти. Через ЗО років вони, практично, викупили всі свої земельні наділи...

Не менш значущу подію для селян готує зараз ни­нішня влада. Президент доручив до початку 2012 ро­ку запустити в Україні вільний ринок землі. Врятує чи вб'є українське село скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначен­ня? Що слід зробіїти, аби чергове земельне рефор­мування не зробило з більшості селян сучасних кріпаків великого бізнесу? Ось що відповіли на це «Новому дню» люди, які добре знають ціну землі.

Олександр ШИЛКІН, голова Нижньосірогозької райдержадміністрації:

— До призначення на посаду голо­ви райдержадміністрації я працював підприємцем на землі. Можу сказати однозначно: у нашому районі немає людей з такими грошима, щоб вику­пити великі ділянки землі.

Як я розпочинав свій бізнес? Після того, як мою посаду заступни­ка директора з виробництва одного з господарств скоротили, я встав на облік у цен.трі зайнятості. А потім звернувся до друзів і родичів з про­позицією орендувати їхні земельні паї. Для початку взяв сім ділянок. У цих же людей позичив гроші на пальне, добрива. Насіння під уро­жай дали знайомі... Але будь земля товаром, я міг би взяти кредит у зе­мельному банку.

Насправді, так званий рух землі, її купівля-продаж потрібні. Є в селах люди, які давно чекають на ринок землі і готові вже зараз продати свої земельні паї. У мене були розмови зі старими, які говорили, що дуже хотіли б продати свої наділи, щоб хоча б були гроші на поховання. Чимало й тих, хто, маючи землю, поїхав у пошуках роботи в місто. І у деяких, дійсно, з'явилася перспек­тива. Але житла немає.'Тому такі люди справедливо міркують: про­давши землю в селі, можна було б купити собі квартиру в місті.

Якщо мораторій на продаж землі буде знятий, це розв'яже руки всім власникам земельних паїв. Кожен буде сам вирішувати, як розпоря­дитися своїм конституційним пра­вом на продаж землі. Якщо селянин думатиме головою, то землю не продаватиме. А якщо живе одним днем ...

Дуже важливо зберегти село. А це можливо, якщо люди матимуть зем­лю, і працювати на ній буде прибут­ково. Фермерам була б вигідна купі­вля землі та її продаж, однак лише за певних умов. На ринку землі мало б відбутися встановлення певних пра­вил. Це, зокрема, створення Зе­мельного іпотечного банку, щоб фермери могли отримувати під зе­мельні наділи кредити. Окрім цього, потрібна переоцінка землі і встановлення меж земельних ділянок. Згідно з проектами законів, першим пре­тендентом на покупку землі виступає держава, в другу чергу—орендарі, фермери, одноосібники і лише потім — фізичні особи.

До речі, на селі сьогодні чимало одноосібників, тобто людей, які під час розпаювання колгоспних зе­мель одержали земельні паї. Зараз вони ведуть одноосібне селянське господарство. Між тим, земельний пай виданий для ведення товарно­го виробництва. Це підприємниць­ка діяльність! Тобто одноосібники також мають сплачувати податки. Немає техніки для обробки паю? Ук­ладай договір з тим, хто таку техні­ку має! Навіщо ж ухилятися від опо­даткування? А прийде час, цей же одноосібник звернеться за оформ­ленням пенсії...

На мою думку, запроваджуючи вільний ринок землі, не можна допу­стити обезземелення селян. Земля повинна стати товаром, але залиши­тися у власності українців. Обіг сільськогосподарських земель має бути тільки між громадянами України. Землі, які не обробляються або ж вони нічийні, акумулюватиме Держав­ний фонд земель. Він також викупо­вуватиме землю у населення, яке по­бажає продати свої наділи, а потім здаватиме їх в оренду.

голова Цюрупинської районної ради:

— У земельній політиці забагато перекосів. Взяти хоча б той же Зе­мельний кодекс. Наскільки він недо­сконалий! У сільській місцевості лю­дям надають для будівництва і обслу­говування жилого будинку не більше 0,25 гектара. Але що таке 25 соток землі для села? Там є присадибні ділянки площею і 60 соток, і 70. Люди жили на них споконвіку. Вони ці сотки не захоплювали, так розбудовувало­ся все село.

Мені часто телефонує з Вино­градового Зінаїда Пилипівна М'ята. Вона все життя прожила у батьків­ському будинку, присадибна ділянка — 70 соток. І вона не може отримати державний акт на всю площу, тільки на 25. А решту куди, брати в оренду?

На жаль, реформа з ліквідацією колгоспів не вирішила всіх проблем тому, що була поспішною та нелідго- товленою. Так, селяни отримали зем­лю, але вони не дістали реальної мож­ливості господарювати на ній — у них не було техніки, обігових коштів, тй й не секрет, що здоров'я й вік більшості власників землі вже не дозволяють працювати на своїх наділах.

От і виходить, що більшість- селян їхні ділянки не зробили економічно вільними, від 70 до 90% змушені здавати землю в оренду. Але й тут виникли проблеми, аналогічні проб­лемам кріпосного права. Якщо в царській Росії землю обробляли за десятину, тобто за 10% вартості врожаю, то сьогодні орендна плата становить від 1,5 до 3%. Причому й за цих умов чимало орендарів зму­шені відмовлятися від землі й по­вертати ЇЇ власникам. Адже й плата 3% за оренду для них непосильна через те, що держава стягує з сільгосппідприємств ще чимало інших податків, після виплати яких втрачається рентабельність, і об­робляти землю стає невигідно.

Я — прихильниця великотовар- ного виробництва. По-перше, там завжди передові технології. По-дру- ге, там, як правило, більше робочих місць, більше прозорості у сплаті податків. Дрібний виробник, у яко­го працює одна чи дві людини, час­тіше намагається бути у тіні. А за та­ких умов там усе в тіні. Візьміть ма­газин. Ми ж знаємо, що там працює найманий робітник. А для по­датківців там працює лише власник магазина...

Чи не призведе скасування мо­раторію на продаж землі до появи кріпаків на селі? Можливе все. За­хистити селянина можуть лише пільги, які були раніше для сільгосп­виробників. Ви розумієте, витрати на виробництво сільгосппродукції перевищують дохід від її реалізації. До чого я веду? Не всі люди, які ма­ють земельні паї, зможуть винести цей тягар. Звичайно, будуть про­давати...

Анатолій ГРИНЬОВ, виконавчий директор обласної асоціації фермерів:

— Щоб зберегти сільського влас­ника, необхідно ще почекати із доз­волом на продаж землі сільськогос­подарського призначення, продов­жити традицію орендування зе­мельних паїв. Селяни перебувають у критичному стані: без грошей, без можливої бази для розвитку сільського господарства вони швидко втратять останнє, перетво­рившись на батраків.

Нещодавно в обласній дер­жавній адміністрації відбувся круг­лий стіл за участі фермерів. Члени нашої асоціації, до складу якої вхо­дять 2700 фермерів Херсонщини, одностайно висловилися за про­довження мораторію на продаж зе­мель. Приємно, що нас підтримав у цьому заступник губернатора Олександр Гонтар, який добре знає проблеми селян.

Кому потрібне скасування морато­рію? Перш за все, тим, у кого багато грошей, і вони не знають, куди їх краще вкласти. Друга категорія — немічні люди, які готові продати свої ділянки кому завгодно, тільки б отримати гроші за них зараз. Бага­то і перших, і других.

Так, кажуть, що треба обмежити продаж 100 гектарами. Але ж усі ро­зуміють — це для початку. Завжди можна за рахунок якоїсь підставної особи докупити ще стільки ж і більше. Плюс сюди ще влізуть іноземні «інве­стори» ... Більшість сіл одразу при­йдуть в занепад, навіть більший, ніж зараз. Соціальна сфера новому гос­подареві тисяч гектарів буде не по­трібна... Тим паче, що сучасні техно­логії вимагають уже не колгоспу в 500—600 осіб, а всього лише 5—6 робітників, які вміють керувати складною технікою.

З незрозумілої причини у нас узято курс на підтримку великих підприємств, орієнтованих на вели- котоварне виробництво. Ми ризи­куємо повторити помилки Північної Америки та Канади, де через це втрачена якість землі, тож якість продукції не підвищується. При цьо­му ризикуємо також втратити дрібного й середнього виробника. А це катастрофа для здоров'я нації, оскільки лише дрібні та середні сільськогосподарські підприємства можуть виробляти екологічно чис­ту, органічну продукцію. Як свідчить досвід європейських країн, впро­вадження органічного землероб­ства можливе лише у дрібному й середньому секторі аграрного ви­робництва, тому що велик! під­приємства завжди гнатимуться за обсягами, втрачаючи якість.

Ринок землі — це не базар, а в нас хочуть «розбазарити» землю. От для того, щоб не було нового кріпосного права, потрібно відмови­тися від тих ідей, а рухатися цивілі­зовано й поступово до ринку землі. Саме тому Асоціація фермерів Ук­раїни вимагає продовження мора­торію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначен­ня до прийняття повного пакета відповідних законодавчих та норма­тивно-правових актів, із винесен­ням даного питання на всенародне обговорення (референдум).

Нещодавно у різних регіонах України соціологи опитали 1600 мешканців сільської місцевості, які стали власниками земельних паїв. Опитування проводив Центр со­ціальних експертиз Інспштуту соціології Національної академії наук України.

Запитали у селян про їхнє ставлення до запровадження ринку земель. З'ясувалося, що серед опитаних кількість противників становить 51,7%. Водночас 47,1% — мож­на віднести до прихильників ринку землі. З них 6,8% — бачать його абсолютно вільним, а 41,37с,респондентів висувають свої умови, найпоширенішою з яких є не­обхідність створення належних умов для його існування. А побоювання власників земельних паїв перед запровадженням ринку земель пов'язані переважно з тим, що «прийдуть бізнесмени пм іноземці й скуплять усі землі».

Уряд активно готується до зняття мораторію на продаж сільгоспземель. Аєрж- комзем ініціював зміни до закону про державне мито, що передбачають введення величезних податків у разі швидкого перепродажу земельної ділянки, тобто сенсу займатися спекуляціями не буде. Серед інших бар'єрів — заборона на зміну цільо­вого призначення землі протягом 10 років після купівлі, обмеження за площею, якою може володіти одна фізична чи юридична особа, а також заборона на придбання наділів нерезидентами.