БУДИНОК N9 2 на вулиці Карбышева та бу­динок №132 на проспекті Сенявіна, що в Херсоні, існувати один без одного не можуть; у цих багатоповерхівок спільні комунікації. Отож мешканці 326 квартир, а це близько 1100 осіб, дав­но зрозуміли, що вирішувати свої проблеми краще разом, і створили об'єднання співвласників багато­квартирних будинків (ОСББ) «Світ надії».

Конфлікт і до ОСББ доведе

— Поштовхом до цього став чер­говий конфлікт з ЖЕКом, — пригадує голова об'єднання Надія Козіна. — Навесні 2007 року, в наших будинках практично через тиждень перекрива­ли воду, бо труби були гнилі й текли. А потім нам поставили ультиматум: збирайте гроші—будемо ремонтува­ти, а ні — сидітимете без води. І наш терпець, як-то кажуть, увірвався. Люди зібралися на збори і пропози­ція «Давайте вийдемо з ЖЕКу!» була підтримана. Так, першого квітня 2007 року з'явилося ОСББ «Світ надії», а мене обрали його головою. Скоріше за все тому, що я до цього була старшою по будинкуй, крім того, мала солідний досвід роботи депута­та Суворовськоі райради.

У «придане» від ЖЕКу «Світ надії» одержав тільки списки меш­канців і акт передачі майна. Ніяких схем комунікацій новоствореному об'єднанню не видали, ніякого ре­монту не зробили. Але це не зупи­нило ентузіастів.

Уже у серпні вони обладнали при­міщення, де могло збиратися прав­ління ОСББ і куди могли приходити зі своїми проблемами мешканці. За­купили комп'ютерну і розмножуваль­ну техніку. Приміщення обладнали сигналізацією. Паралельно з цим взялися за під'їзди, в які страшно було заходити, гнилі лежаки у підва­лах, дахи, де гуляли протяги, контей­нери для сміття, котре розліталося по всьому двору...

Поступово під'їзди відремонту­вали, і вони засяяли веселими яс­кравими фарбами. Іржаві лежаки у підвалі замінили трубами з екопла- сту. Економили кожну копійку, до­мовившись з підрядниками, випла­ти робили у розстрочку. Крім того, провели роз'яснювальну роботу з мешканцями будинків і умовили їх за свій рахунок поміняти стояки опалювальної системи. Сьогодні вони замінені у 90% квартир. Про­блем з теплом там немає. Навели порядок і на дахах. Контейнери для сміття з дворів зникли — тепер вони стоять у сміттєкамерах, і підхід до них устелений, хай і ста­рими, але килимовими доріжками. А ще біля кожного під'їзду, біля кожної лавочки поставили урни.

Ми вирішили створити фото- літопис свого об'єднання, — Надія Козіна розгортає переді мною са­моробний альбом «Минуле і сьо­годнішнє ОСББ».

Порівняйте: що було колись і що маємо зараз...

Фотографії дуже переконливі. Цікаво, а чи оцінили старання прав­ління ОСББлюди?

Переконливіше за агітацію

Відповім на ваше запитання так, — говорить Надія Вікторівна. — На початку нинішнього року в наше об'єднання попросилися вступити і мешканці будинку № 4 по вулиці Карбишева. Це ще 125 квартир. Пояснення цьому просте: у нас спільний двір. Його мешканці ба­чать результати нашої діяльності, а вони кращі за будь-яку агітацію. От ви питаєте, чи оцінили люди нашу роботу? Підлітки перестали трощи­ти і ламати лавочки, обписувати стіни. Потроху у них з'являється почуття господарів двору. Хоча ви­нятки, звичайно, трапляються. Це так звані важкі діти. Звичайно, ба­гато залежить від батьків. Ми пра­цюємо і з дорослими, і з дітьми.

Слід сказати, що Надія Вікторі­вна має 40-річний педагогічний стаж. Саме досвід підказав їй: об'єднання дорослих слід почина­ти з дітей. Ось так з'явилася ідея відзначати усім двором День захи­сту дітей, День міста. Для дітлахів проводяться ігри, різноманітні про­грами і конкурси. Кра­щим вручають подарун­ки. А на Новий рік прав­ління ОСББ влаштувало свято для всіх. 31 грудня о 21.00 до святково при­крашеної ялинки,яку по­ставили серед двору, прийшли всі бажаючі. Були привітання, пили шампанське. Всі зали­шилися дуже задоволе­ними. А ще торік між чле­нами ОСББ був оголо­шений конкурс на озе­ленення прибудинкової території. Тих, хто біля свого балкона розбив квітник, нагороджували на загальних зборах гра­мотами і цукерками. Перше місце посіла Ган­на Номерова. А як не зга­дати про Віктора Руден- ка, який привіз з дачі цілий причіп квітів, які розсадили на подвір'ї? А як не ска­зати добре слово про Галину Кол- басенко, яка постачає сусідам тюльпани і нарциси? Люди відгуку­ються на добрі починання.

— Моя мета — об'єднати всіх мешканців наших будинків, щоб вони були однією великою родиною, — ділиться своєю мрією Надія Вікторі­вна. — Раніше люди роками жили по­руч, на одному поверсі й навіть не знали, як кого звуть. Зараз уже всі знають один одного, вітаються. Сло­вом, сусіди стали ближчими, ріднішими... Не скажу, що у нас тут панує цілковита ідилія. Є особи, яких я називаю людьми в темних окуля­рах. Вони просто відгородилися від усіх стіною, не хочуть бачити змін на краще, що відбуваються, відшукують дрібниці й тичуть ними нам в очі. Але ж не помиляється той, хто нічого не робить. Звичайно, у нас ще є недо­ліки, ми з ними боремося. Не забувайте, членам правління ОСББ до­велося все починати з нуля. Ніякий вуз не вчить, як керувати таким об'єднанням. Особисто я дуже вдячна за допомогу своїм колегам Ніні Божко та Наталії Воронцовій. Завдяки їхнім порадам вдалося уникнути багатьох помилок. На ща­стя, й члени правління підібралися у нас дуже дружні.

Якщо гора не йде до Магомета

Однак Надія Козіна зізнається, що проблем у роботі лишається дуже багато. Особливий головний біль — боржники. Робота з ними — на особливому контролі.

— Коли ми створили ОСББ, де­хто вирішив, що квартплату платити не обов'язково. Цікаво, що пенсіо­нерів серед них не було, а в основ­ному люди з достатком. Вони ЖЕКу не платили, і «Світ надії» для них ви­нятком не став, — пригадує Надія Козіна. — Що робити? Ми пішли від протилежного: випустили «блискав­ку», в якій назвали і подякували тим мешканцям, які першими за квартплату розрахувалися. Хотілося, щоб вони-відчули: ми їх знаємо і цінуємо. Людям, які не могли з яки­хось серйозних причини заплатити за житлово-комунальні послуги, що надає ОСББ, ми пропонували відстрочку, договори реструктури­зації. Далі почали працювати з боржниками по телефону. Нагадува­ли: не зволікайте — платіть! Усе дуже доброзичливо. З людьми тільки так по­трібно працювати. Інакше на грубість вони відповідатимуть грубістю.

Ще боржників намагалися запро­сити на раду правління. Зазвичай, вони туди не з'являлися. Тоді їм пи­сали листи: мовляв, якщо не маєте коштів, є можливість розрахуватися з боргами, надавши послугу ОСББ. Бажаючих наймали на роботу двірниками і прибиральницями. Роз­повідають, що один з таких двірників давним-давно погасив свій борг, але й досі Арацює. Прижився.

— Ми принципово не вивішуємо на під'їздах списки боржників, — ділиться досвідом голова ОСББ «Світ надії». — Я вважаю, що це не­етично. Працюємо з боржниками «вживу», за принципом: якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори. Практикуємо таку форму роботи, як виїзна сесія правління. Вибираємо під'їзд, де найбільше боржників. Наш бухгал­тер Катерина Фролова бере печат­ку, і всі дружно йдемо по всіх по­верхах. Дзвонимо у двері: «Вибач­те, але у вас — борги. Ми виріши­ли полегшити вам життя. Не треба ходити до нас у офіс, ми самі приишли до вас». І люди сплачують борги. За раз ми збирали до півтори тисячі гривень з під'їзду. Ось така своєрідна психологічна атака.

А ще в ОСББ старші по під'їздах виписують своїм забудькуватим сусі­дам нагадування. Якщо у під'їзді немає боржників, на загальних зборах активістів заохочують грошовими преміями і коробкою цукерок. Краще за всіх вміють працювати з боржни­ками Олена Заблоцька, Світлана Яб- луновська, Анфіса Лєщова.

У боржників описують майно

Але ні для кого не секрет, що є категорія злісних неплатників, на яких ніякі умовляння і нагаду­вання не діють. Як борються в об'єднанні з ними?

— На таких ми вирішили подава­ти судові позови, хоча всіляко відтя­гували цей момент, — ділиться на­болілим Надія Козіна. — Ми не лю­бителі гострих відчуттів. Окрім того, це — і час, і нерви... Але оскільки ніякі інші методи не спрацьовували, подали до суду на чотирьох мешканців наших будинків. Дізнавшись про це, троє з них відразу розраху­валися з боргами. Але одна жінка, назвемо її умовно Б., категорично відмовилася сплачуваТи близько двох тисяч гривень. При цьому за воду, газ платила справно, бо знала — надавачі послуг з нею нянькати- ся не стануть. Відбувся суд, і ми його виграли. Але Б. всіляко ігнорувала його рішення. Ми звернулися до державного виконавця Олексія Гри- цина. Жінка проігнорувала і його по­передження. Тоді 25 лютого ниніш­нього року, одержавши відповідний дозвіл суду, Олексій Володимиро­вич разом зі своїми колегами Юлією Мезенок, Олександром Пхіденко і трьома практи­кантами прийшов опису­вати майно Б.

Вперта боржниця за­крилася в квартирі й на дзвінки й стукіт у двері не • реагувала. Відчинила їх лише тоді, коли робітники принесли турбінку, щоб ви­різати замок. У квартиру вона нікого не пускала. І все ж, представники влади зайшли туди і описали май­но — комп'ютер, телевізор, пилосос, обігрівач та інше. Коли почали все де вино­сити, жінка влаштувала бійку, порвавши на одному з держвиконавців форму.

— Сцена була просто жахлива: крик, сльози, істерика...Тут були і міліція, і швидка допомо­га, — пригадує Надія Ко­зіна. — Психологічно пе­режити побачене було дуже вайо. Жінку було шкода, але ж водночас усі розуміли, що вона сама винува­та в ситуації, котра склалася. Я знімала все на камеру, щоб ніхто потім не звинуватив нас у порушенні закону. Цікаво, що вже наступного дня, коли серед людей пішов пого­лос, що за боржників беруться сер­йозно, до нас в офіс прийшов чо­ловік, який мав чималі борги, і клят- вено пообіцяв повернути їх найб­лижчим часом. І свою обіцянку ви­конав. А що стосується боржниці Б., то через дуже короткий проміжок о часу ми з нею знайшли спільну мову. Вона сплатила борг; і речі їй повер­нули. Між іншим, у порівнянні з ми­нулим роком, кількість боржників у нас скоротилася на 50—60 від­сотків. Весь час повторюю: люди, не доводьте ситуацію до крайнощів, так буде краще для всіх.