Голова ВАТ імені Латиських стрільців Сергій Хомулін уважно сте­жить за порядком на орендованих землях. «Працюю, — говорить Сергій Михайлович, — на межі фолу. У житті як: той помер, той виїхав... Угоду оренди переоформити не встигчи не захотів. То я спершу засіваю все підряд, щоб земля не гуляла, а вже потім розбираюся з угодами та реал­ізацією прав власника. І ви знаєте, ніхто ще не скаржився. Людей залучаємо на свій бікзасіяними гектарами».

За три роки такого порядку кількість земельних паїв в Хомуліна не тільки не скоротилась, а навіть зросла. Люди не бояться укладати з ним договори. Сьогодні лише в ме­жах Щасливської сільради в оренді Хомуліна 1200 гектарів. Та в Новій Маячці — 1800. За площами та кількістю людей це межа, вва^кає Сергій Михайлович. Але його коле­ги пам'ятають, що приблизно также говорив голова ВАТ, коли в сільгос- птоваристві було менше і землі, і людей. Господарство, незважаючи на всі спроби отримання, поступово розростається. Загальмувати цей процес навряд чи хтось наважиться. Сам Хомулін, який відслужив рад­госпній системі 27 років, чудово ро­зуміє, що майбутнє за великотовар- ними господарствами.

Орендна плата в нього вийшла за розміром не 3, як прийнято офіцій­но, авсі 5 процентів від вартості паю. Хоча в договори це рішення не за­писано і Хомулін намагається не роз­повсюджуватись на цю тему. Судіть самі! Видав у вигляді натуроплати кожному власнику паю по 3 тонни пшениці по ціні 1500 гривень. У перерахунку на гроші це означає, що вартість паю при офіційній ве­личині 3 тисячі гривень добровільно збільшив до 4,5 тисячі.

«Фактично увесь урожай пшениці передано власникам паїв», — гово­рить Сергій Михайлович.

І ніхто не обурюється, що платять натурою, а не грошима. До речі, пра- вилоуХомулінатаке: хто бажає взяти оплату «живими» грішми — будь ласка.

«Однак часи такі, що й зерно — тверда валюта і йде вліг за ціною, яку встановлює ринок — по 1800 — 2000 фивеньзатонну. Тобто, кожний влас­ник паю фактично може додатково «наварити» на продажу зерна ще по­рядку 1,5-2 тисячі гривень.

«Пшеницю роздали, а за що ж існує господарство?»

«Виручила нас витівка з ріпаком. Дочекалися вигідної ціни і продали. На вторговані гроші фактично відсія­лись восени. А зараз підживлюємо озиму пшеницю на ці ж кошти. При офіційній ціні 1800 гривень ми знай­шли покупця, який узяв наш ріпак по 3100 гривень за тонну».

Характерна деталь: і восени, і за­раз, навесні, Хомулін має намір відсіятись та виконати інші агро­технічні заходи без допомоги банкі­вських кредитів. Він узагалі нама­гається не доводити справу, як сам каже, до «кровопролиття» між бан­ком та позичальником. «Поки високі процентні ставки кредитів, будемо обходитись власними ресурсами», — говорить Сергій Михайлович.

Сам він зізнався, що готовий до будь-якого рішення, яке приймуть 79 чоловік, які є акціонерами сільгосп- товариства. І до того, що його част­ку зрівняють з іншими, і навіть до того, що переоберуть. Та вже півто­ра десятка років акціонери ВАТ імені Латиських стрільців виявляють дові­ру Сергію Хомуліну, як голові.