У більшості садиб Громівки вода буває двічі на добу: вранці й увечері. Тридцять дев'ять дворів по вул. Шевченка цього населеного пункту взагалі вже півтора місяці потерпають від безводдя. Не в змозі терпіти більше таке, м'яко кажучи, «неподобство» люди звернули­ся за допомогою до редакції

У листі, що надійшов від мешканки цієї вулиці О. А. Сєрової, громівці скаржаться на постійну відсутність води: «...жити більше так неможливо. Води постійно немає, колонка у дворі засохла... А тарифи на водо­постачання щоразу підвищуються».

З похмурими обличчями й одночасно надією в очах люди зустріли редакційних працівників, коли ті завітали до села, щоб з'ясувати, що насправді від­бувається із водопостачанням.

Виявилось, проблеми з водою у селі без пе­ребільшення насправді великі. Як розповідають мешканці Громівки, систему водозабезпечення за радянських часів будував й обслуговував місцевий колгосп. Потім водопровідні мережі та водозабори передали на баланс сільської ради. Та було вже пізно — устаткування або поіржавіло, або було розкрадене на брухт. З тих пір і почалися на селі негаразди з водопостачанням.

Це штучно створена проблема, — говорить начальник відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержад- міністрації Анатолій Бочко. — Справа в тому, що колишній сільський голова місцевим комунгоспом не займався зовсім. Де грудня 2010 року вартість води в Громівці становила 1,49 грн. за кубометр. Це настільки занижений тариф, що місцеве комунальне господарство не в змозі було покривати усі свої витрати. З приходом нового сільського голови й на­чальника комунгоспу справи пішли на краще. Вони ввели реальний тариф, погасили заборгованість за спожиту електроенергію і, можна сказати, поступово почали виходити із кризи.

І все було б добре, якби «не підлив масла у вогонь» трансформатор, від якого живиться одна з водона­пірних башт і який 4 лютого цього року згорів. Тепер на його ремонт сільська рада й місцеве комунальне господарство «Каштан» мають знайти близько 14 ти­сяч гривень. А щоб придбати новий — утричі більше. Звісно, таких грошей у сільської влади немає.

Ми — на боці людей, — запевняє громівський сільський голова Сергій Ляшко. — Тож миритися із таким становищем не збираємось. Уже звернулися за допомогою до районної держадміністрації, рай­ради...

Утім, світла у кінці тунелю поки що не видно. Та й успішне вирішення проблеми з трансформатором навряд чи забезпечить громівцям цілодобову подачу води. Адже погане водозабезпечення села Сергій Іванович та директор комунгоспу Неля Дутова пояс­нюють іще й тим, що водопровідна мережа Громівки, мабуть, не має жодного добротного метра труби. Чавунні деталі за багато років так окислилися й об­росли брудом, що не здатні виконувати своїх функцій. Під час проведення аварійно-ремонтних робіт взагалі доводиться припиняти водопостачання до половини домівок селян.

Тільки за останній місяць було 12 поривіч, — роз­повідає Неля Григорівна, — а кожний ремонт чи дірка в трубі «виливаються» нам у чималу копієчку. 100 гривень лише на солярку йде, а ще треба необхідні деталі придбати...

Припинити нарікання споживачів на якість водо­постачання в Громівці.може повна заміна тамтешньої водомережі. На цьому наполягає сільський голова. От тільки з держбюджету за останні кілька років коштів на подібні реконструкції селам виділяють небагато.

Нам би хотілося зробити більше, — говорить Сергій Ляшко, — але через відсутність державного фінансування цільових програм, брак коштів у бю­джеті вирішити проблеми комунальної сфери просто неможливо.

Так склалося, що комунальні підприємства у нас в державі — одні з найбідніших організацій. Тому якісне й безперебійне водопостачання поки залишається болючою проблемою.

***

Минулої п'ятниці стало відомо, що вирішити питан­ня з трансформатором взявся голова СК ім. Леніна Олександр Супрун, який часто допомагає жителям села у розв'язанні їхніх проблем. Тож уже незабаром громівці хоч і погодинно, але воду матимуть...