Із подачі Херсонської облдержадміністрації базові тарифи на приміські і внутрішньообласні пасажирські перевезення автотранспортом ось-ось зростуть в се­редньому на 26%. Пояснення просте: подорожчало пальне, піднялися зарплати водіїв...

Звиклі до вседержавних «танців із цінами», люди все розуміють, крім одного: чому при піднятті цін опускається рівень сервісу? Тут на часі говорити вже не про зручності, а про злочинну небезпеку для здо­ров'я, а то й життя пасажирів.

Стрілкове — мов інша планета

Мешканці цього віддаленого насе­леного пункту, що на Арабатській Стрілці Азовського моря, привезли в редакцію «Нового дня» і корпункт «Голосу України» копію колективної скар­ги (371 підпис), яку адресують районній і обласній владі. Йдеться в ній про те, що село, у якому проживає півтори ти­сячі чоловік, віддалене від районного центру на 40 кілометрів, а від облас­ного — на всі 250, відірване від світу білого. Та цивілізація і сюди добра­лася. В останні роки на піщаі-іій косі з'явилася дорога-бетонка, викладена плитами з колишнього військового лето- вища. За будь-якої погоди дістатися до берега (Генічеська) — не проблема.

Ось тільки мешканці Стрілкового, а заодно й Щасливцевого і Генгірки, так не вважа­ють, а поїздки у райцентр і назад нази­вають митарствами. Ось витяг зі скарги: «29 січня на перший рейс подали автобус обмерзлий, холодний, із жорсткими сиді­ннями, та ще й всього на 17 посадочних місць. І це для пасажирів із трьох сіл! За 8 днів — чотири зірваних рейси...».

Ще цитата: «Протяжність Стрілкового — близько 10 кілометрів. Добиратися до шко­ли і дитсадка доводиться майже за 4 кіло­метри. Раніше автобуси їздили і по селу, а зараз — як якому водієві заманеться».

Мешканки Стрілкового Юля Велієва, Тетяна Захаркіна, Марина Курдюк, котрих я зустрів у центрі села, підтвердили, що:

Автобуси аварійні — морозильники на лисих колесах.

Водії часто роздратовані і матюкливі.

У маленькі мікроавтобуси людей трамбують... '

Сторож бази відпочинку «Таврія» Сергій Задерей прибув у Стрілкове на роботу на «шедеврі» херсонських автомобілебудів­ників із розбитим вітровим склом. Він чо­тири години діставався «по етапу».

Ви подивіться на це чудо «цивілі­зації», — показує на мікроавтобус, який давно проситься якщо не в утилізацію, то на капремонт — безсумнівно.

«Поїде — не поїде...»

Металевий голос диктора на Гені- чеській автостанції ошелешив стрілківців: «Автобус відправляється тільки до Щас­ливцевого...». Дядьки потягнулися до ци­гарок, два школярики — вбивати час на промерзлих вулицях райцентру.

Часто так? — запитую у пристреле­них чиєюсь байдужістю мешканців Стрілкового.

Часто і регулярно, — відповідають в один голос. — Чим далі, тим гірше. Кажуть, Президент в усьому винен: добиває країну...

Начальник Генічеського автовокзалу Ана­толій Косовцов співчуває тим, хто клякне на холоді за вікнами, сподіваючись на удачу.

Зараз, — каже, — щодня приймає­мо і відправляємо трохи більше півсотні рейсів, а влітку, у розпал курортного се­зону, і 120 — не межа.

А часто бувають зриви рейсів? — цікавлюся у Анатолія Івановича.

Погортавши папери, повідомляє:

У грудні минулого року 29, у січні — 25... Немало! Практично півмісяця у січні, вважай, не працювали. А це з економічної точки зору — досить відчутно. Виграли автоперевізники тендери, нахапали рейсів, а закривати їх нічим.

Закривають, ще й як! Хіба ж навдиво­вижу зустріти на дорогах, особливо внут- рірайонних, ущерть забитий «крейсер на китайській рамі»?

іхати у віддалені Велетнівку чи Пав- лівку 45—50 чоловік завжди знаходиться, а дають автобус на 27, — зауважує начальник вокзалу. — Встановлену кількість квитків продають наші касири, решту па­сажирів сідають в автобус за рогом. Та й на Херсон (227 кілометрів!) «Ікаруси» хо­дили, а не ХАЗи, як зараз.

У Косовцова побажання одне: не «за­кривати» чим-небудь рейси, а організува­ти перевезення пасажирів хоча б так, як років 10—15 тому.

«Тендер чи аукціон?»

Це Запитання я почув від приватного перевізника Віктора Подоляка. Того само­го, що шість років справно (і без жодного нарікання!) возив земляків зі Стрілкового на «велику землю» і назад. Спочатку мікро­автобусом, а потім «Еталоном». Згодом, влізши у кредити, придбав «Ікарус» і «МАМ».

Сьогодні ці машини стоять на приколі поруч із Вікторовим помешканням. Ті, що їздять (належать переможцям тендерів) і ті, що під вікнами помешкання Подоляка стоять — небо і земля!

Чому ж, — запитую у Віктора, — не виїжджаєш на лінію?

Не пускають, бо, мовляв, не виграв тендер. А цей тендер більше на аукціон схожий...

Про той «аукціон» довелося чути не від одного Подоляка. Власне, руками його організаторів при мовчазному спогля­данні влади (нинішньої теж), яка пово­диться, як далекий родич на похоронах, додушується чи не останній державний перевізник — Горностаївське АТП-16547. Йому туди ж світить дорога, що й Іва- нівському АТП-16548.

Пасажирськими перевезеннями в об­ласті тепер заправляє ТОВ «Компанія «Юг- транс» (Нова Каховка). Подейкують, все­сильна структура. Переднею, кажуть, ско­ро сам губернатор капелюха зніматиме...

Правда, так було не завжди. Свідчення цьому — рішення XXVII сесії обласної ради 5-го скликання від 23.04.2008 № 605, яка взяла до відома «Звіт тимчасової конт­рольної комісії обласної ради з вивчення роботи конкурсного комітету з організації та проведення в області конкурсу на пе­ревезення пасажирів автомобільним транспортом».

Зваживши на численні скарги як паса­жирів, так і водіїв, комісія перевіряла вико­нання делегованих облдержадміністрації повноважень в частині затвердження маршрутів і графіків руху місцевого паса­жирського транспорту незалежно від форм власності. Депутати тоді на власні очі пе­реконалися в тому, що в організації паса­жирських перевезень не все так рожево, як здається з вікон службових кабінетів деяких «невиїзних» і «вічних» чиновників обласно­го управління промисловості і розвитку інфраструктури. Далеко не все!

Не втратили своєї актуальності факти чотирирічної давнини. Хоча б оцей: «Ком­панія «Юг-Транс» орендуь непристосова- не подвір'я агротехнічного коледжу в се­лищі Іванівці. Місце перебування всіх без винятку орендованих у приватних авто- перевізників автобусів не має жодних умов для техогляду та утримання авто­бусів.

На момент приїзду представників тимчасової депутатської контрольної комісії на території підприємства жодно­го працівника не було (3 квітня, вівторок, близько 6.30 ранку). Після дзвінка кері­вництво філії компанії «Юг-Транс» від спілкування відмовилося.

За свідченнями начальника авто­станції селища Іванівки «Компанія «Юг- Транс» здійснює перевезення пасажирів два дні на тиждень, що підтвердили й мешканці селища. А згідно з графіком, який зберігається на автостанції, рейси повинні здійснюватися щоденно. Опи­тані жителі селища скаржилися, що ав­тобуси запізнюються і часто ламаються.

На доріжку...

Дозвольте процитувати ще один фраг­мент з рішення згаданої вище сесії облас­ної ради (квітень 2008-го):

«1. Роботу-конкурсного комітету ОДА визнати незадовільною і як таку, що не відповідає нормам чинного за­конодавства.

2. У зв'язку з численними порушення­ми чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про корупцію», звернути­ся до Служби безпеки України з пропози­цією перевірити роботу конкурсного ко­мітету ОДА та вжити відповідних заходів за фактами цілеспрямованого знищення ба­зових АТП районів.

3. Звернутися до КРУ в області з клопо­танням включити в план роботи на 2008 рік . перевірку використання бюджетних коштів у частині відшкодування автоперевізникам перевезення пільгових категорій населення, зокрема об'єктивність розподілу бюджетних коштів між автоперевізниками.

4. Переглянути умови проведення конкурсу, врахувавши зауваження та пропо­зиції...».

Залишається сподіватися, що нове керівництво управління промисловості та і розвитку інфраструктури (а з ним заодно і співробітники ДАІ, транспортної прокура­тури, теруправління Головавтотрансінс- і пекції у Херсонській області та інших за­цікавлених і незацікавлених сторін) по­вернуться до невмирущої проблеми — організації тендерів і підвищення рівня пасажирських перевезень. А заодно по­цікавляться, як (і ким) використовуються бюджетні кошти, призначені для перевезення пільговиків.

Це не проста цікавість. Може, комусь незаслужено не ьручили нагороди за ви- соку культуру обслуговування пасажирів, ^ а комусь — квитки на все державне шоу «Людина року»...

Усім — щасливої дороги!