Руками ветеранських організацій намагаються знищити Каховський історичний музей

«Наш музей мертвий! Його пере­творили на болото! На що спроможні його працівниці, середній вік яких — під 70 років? Гнати їх треба!» — волав від гніву член президії Каховської рай­ради Всеукраїнського союзу радянсь­ких офіцерів (ВУСРО) Олександр Зна- менський. Звинувачування на адресу керівництва місцевого музею, відвер­те приниження присутніх жінок і літніх людей стали лейтмотивами «суду Лінча», який влаштували керівники ледве не всіх ветеранських органі­зацій Каховщини.

Приводом для нього став відкритий лист на адресу керівництва Каховської міськради, підписанти якого — голови рад ветеранів міста і району, місцеві депутати від Компартії — обурювали­ся багаторічною відсутністю в місце­вому музеї експонатів, присвячених героям Другої світової війни, комуні­стичному будівництву, зникненню з фондів шаблі еміра Бухарського і ви­магали зміни керівництва закладу. Щоб розібратися у справедливості вимог, 12 березня відбувся «круглий стіл» за участі керівників громадських організацій міста, авторів листа, пред­ставників місцевої влади і керівницт­ва обласного краєзнавчого музею.

На жаль, почути конкретні факти від ветеранів на «судилищі» не вдало­ся. Вони навіть не приховували, що хотіли б перетворити музей на заклад для пропаганди свого бачення історії. Все інше їх не цікавило. «Чому на виставці воскових фігур тут виставля­ли Гітлера? А мали бути Зоя Космодем'янська та Юрій Гагарін! — вважає Олександр Знаменський.

— Ми вимагаємо заборонити проведення тут заходів, що пропагують західний спосіб життя! Що це за акція «Ах, Па­риж, Париж!»?! У музеї не про Мулен Руж і Едіт Піаф треба розповідати!». «Щороку вете­рани збирають кошти на му­зей. А що конкретно тут зміни­лося? В чию кишеню вони пішли?» — додав член президії райради ВУСРО Сергій Ус. Про вимоги створити громадську раду музею, яка б займалася питаннями створення експо­зицій, заявили й голова Ка­ховської міської ради вете­ранів Олександра Дар'їна та її колега Микола Зігура.

«Сподіваюся, у вашому віці я буду з більшою повагою ста­витися до інших», — заперечив протестантам активіст молод­іжного руху міста Юрій Скляр. «Така поведінка недостойна чоловіків, — підтримала його головний спеціаліст відділу у справах сім'ї та молоді міськради Владислава Базилевич. — Ви влаштували тут су­дилище і ані слова не сказали про величезну наукову роботу, яку здійснюють працівники му­зею, про їхню підтримку молоді у проведенні історичних до­сліджень, численні екскурсії та; лекції». «Хто вам сказав, що історія — це виключно 1917-й або 1941-й роки? — додали інші учасники зустрічі. — Адже історія — це і те, що тут було до створення міста. І як бути з бо­ротьбою за незалежність Ук­раїни в роки СРСР? Чи така історія «не потрібна» і її не можна представляти в експо­зиціях музею? Тоді за яку неза­лежність боровся наш народ? Доки ж ми будемо переписува­ти історію на догоду іноземним політикам або своїм малогра­мотним уявленням про неї? І чому б не дати можливість створювати експозиції справж­нім фахівцям?».

— У тому, у чому ви звинувачуєте завідуючого нашого філіалу «Каховський історич­ний музей», повинні звинува­чувати мене, — зауважила ди­ректор Херсонського обласно­го краєзнавчого музею, заслу­жений працівник культури Те­тяна Братченко. — Адже це саме я не можу повною мірою фінансувати цей заклад, оск­ільки бюджетні кошти дуже об­межені. Проте нам вдалося зберегти цей музей — якби ми його передали свого часу на баланс місцевої громади, як у Бериславі або Цюрупинську, тут давно була б філія одного з банків. На рік утримання цього музею обходиться платникам податків у 377,5 тис. грн., і ми йдемо на такі витрати, бо це заклад, яким пишається об­ласть. І не наша вина, що ми не можемо профінансувати ство­рення нових експозицій — їх немає навіть в обласному музеї. Немає коштів наремон- ти природознавчого і літера­турного відділів. Стан їх просто шокує!

За словами Тетяни Брат­ченко, громадська рада справді допомогла б музею, якщо б залучала спонсорські кошти. «Ветерани Каховки справді збирали свої внески, але що можна зробити на от­римані 2 тис. грн., коли вар­тість експозицій, присвячених радянській епосі в Каховці, — 300 тис. грн.?» —додала вона.

Не витримують жодної крити­ки й звинувачення у знищенні в Каховці цінних експонатів. «Шабля еміра Бухарського за­раз експонується в Херсоні — це звичайна практика обміну між музеями. Чому ви не за­питали, перш ніж висувати нам звинувачення?» — заува­жила заступник директора обласного краєзнавчого му­зею з науково? роботи Юлія Ржевська.

Втім, на пиіання честі і справедливості організаторам судилища, схоже, було начха­ти. З іншого боку, слід відміти­ти й щире бажання частини ве­теранів справді допомогти му­зею. Однак їм треба уважніше придивлятися до тих, чиї ідеї підтримують і поряд із ким ставлять свої підписи. Адже втратити авторитет і елемен­тарну повагу до себе, як вияв­ляється, дуже легко. А повер­нути їх буде надзвичайно важ­ко, попри всі свої регалії, по­чесні звання, посади та ко­лишні заслуги, якими б ваго­мими вони не були.