Це болюче питання, яке турбує ка- ховчан, було винесено на всебічне об­говорення за «круглим столом», ініці­йованим редакцією газети «Каховська зоря». У серйозній розмові взяли участь керівники області, району і міста, со­лідних агропромислових фірм, ринків і райспоживтовариства.

Тон розмові задав голова райдержадмі­ністрації Володимир Сторчак:

-Каховщина — овочевий край і може за­безпечити своєю продукцією всю Україну. І тим більше соромно, що на ринку торгують в основному перекупники і ціни накручують, хто як може. Якщо відпускна ціна на яблука АТФ ім. Солодухіна становить 4,2 гривні,то на прилавку вони коштують 10-12 гривень. Морква і буряк з фермерського господар­ства «Зоря Каховщини» відпускаються по 2,1 гривні, а в продаж надходять теж за вдвічі вищою ціною. Ми вміємо вирощува­ти сільгосппродукцію і могли б реалізувати її за доступною, економічно обгрунтованою ціною. Але яким чином? Колись на ринку були колгоспні ларки, але вони відійшли в минуле разом з колгоспами.

-А тепер молоком і сиром торгують мешканці багатоповерхівок. Тільки глянь­те на їхні білі ручки! Де і як вони вирощу­ють свою продукцію? Хто здійснює за цим контроль? Дайте місце для торгівлі това­ровиробникам, а не перекупникам. Якщо треба допомогти продукцією, ми готові це зробити. Достатньо й холодильників для її зберігання. Але хай і місто вживає заходи, налагоджує роботу по організації торгівлі, — продовжив тему директор ДПДГ «Кахов­ське» Едуард Репілевський.

Заступник голови облдержадміністра­ції Олександр Гонтар подякував голов­ному редактору газети «Каховська зоря» Володимиру Менисенку за те, що зібрав такий авторитетний актив. Тепер залиша­ється повести роботу так, щоб люди відчу­ли її результати та були сповнені вдячності. І розповів про дії, які вживає керівництво області для отримання росту цін:

-Створено робочу групу з участю пред­ставників силових структур і контролюючих органів, яка під моїм безпосереднім керів­ництвом вивчає ситуацію на продовольчо­му ринку і вживає необхідні заходи для її виправлення.

Найперше завдання — це насичення ринку продовольчими товарами як спосіб зниження цін. Товаровиробники повинні мати можливість реалізувати свою продук­цію і мати для цього всі сприятливі умови.

Друге — контроль за цінами. Крім того, що є перелік продуктів першої необхіднос­ті, ціни на які перебувають під державним контролем, досліджуємо ланцюжок, який призводить до багатократного завищення цін на іншу продукцію.

В умовах, коли підскочили ціни на якіс­не продовольче зерно, ми уклали на пів­року, до нового врожаю, договір з елева­тором, щоб утримати ціни на борошно і хліб вищого сорту. Також в області буде й своя гречка: сіятимемо з розрахунку 3 кіло­грами на кожного жителя. Зокрема, ДПДГ «Асканійське» збільшить посівні площі під гречкою з 400 до 1400 гектарів.

Є серйозні претензії до споживчої коо­перації: вона працює вкрай погано, зане­дбано місця заготівель і зберігання про­дукції, тому капуста й коштує до 10 гривень за кілограм.

Також ведемо роботу з керівниками торговельних підприємств, щоб закупо­вувати більше херсонську продукцію, а не везти масло з Чернігова,- а сири — із ІІІост- ки. У кожному продмаркеті має бути куто­чок «Наша продукція».

Перед нами постало складне завдання — стримати ціни, але при цьому не гнобити торгівлю і не зашкодити товаровиробни­ку, а для цього слід шукати золоту серед­ину. Усе залежить від якості і кількості про­дукції. Тому особливу увагу приділяємо організації та проведенню ярмарків: до участі запрошуємо всіх! До речі, передаю вдячність від Київської мерії сільгоспви­робникам Херсонщини за те, що наситили продовольством ринки столиці: у кожному її районі є точки для торгівлі продукцією Херсонщини.

Головне — з розумінням ставитися до потреб всіх учасників ринку.

- У Каховці вдосталь місця для торгів­лі сільськогосподарською продукцією. Я вдячний райдержадміністрації, сільгосп­виробникам, зокрема ДПДГ «Асканійське», за те, що кожної суботи проводили ярмар­ки,* завершив початковий обмін думками міський голова Олександр Карасевич. І зауважив, що в Каховці, на жаль, немає ін­спектора по цінах. На це О. Гонтар відповів, що згоден включити представників Кахов­ки до складку обласної комісії з цін.

В.Менисенко зачитав учасникам «круглого столу» лист каховчанки О. Кизюн,

постійної читачки «Каховської зорі, опу­блікований на сторінках газети, де вона по­рушувала питання торгівлі в місті овочами.

-Вона має рацію, — зауважив керівник фермерського господарства «Зоря Кахов­щини», голова районної асоціації фермерів Леонід Кириченко. — Але який парадокс: у Новій Каховці маю два овочеві магази­ни, де продавав капусту по 5 гривень. Але її миттєво скуповували перекупники і про­давали за вищою ціною. Я був змушений також підняти ціну. Ми можемо виростити достатню кількість овочів. Але скільки її по­трібно, щоб не було перевиробництва? У 2008 році змушений був заорати 6 гектарів цибулі, бо на неї не було попиту. Ціну можна регулювати лише фірмовими магазинами і ларками, ярмарками, в яких я беру постій­ну участь. Дійсно, колись на Каховському ринку стояли в ряд овочеві ларки, і я не проти був побудувати оптовий ринок, але мені не дала на це дозволу міська влада. Та залишається проблема перекупників, і не нам її вирішувати...

Директор СП «Каховський центральний ринок» Віктор Коваленко про ярмарки ін­шої думки:

-Це ведмежа послуга населенню і на­жива для перекупників, котрі задешево створюють запаси продукції, яку наступ­ного дня перепродають за високою ціною і таким чином набивають собі кишеню. По­трібні не разові ярмарки, а систематична, щоденна торгівля сільгосппродукцією на ринку. Місця є! А крім того, є неофіційний наказ — н^ брати з фермерів плату за по­слуги. З іншого боку, селянину непросто відірватися від роботи, щоб стояти за при­лавком, чим і користуються перекупники.

І не кожен фермер може займатися торгівлею, — продовжив начальник управ­ління агропромислового розвитку райдер­жадміністрації Володимир Піун. — Але ж є споживча кооперація з її торговельною мережею і відпрацьованою системою за­готівель. У районі вдосталь холодильників, обладнаних за останнім словом техніки, — укладайте договір на зберігання і торгуйте цілий рік. А фермери хай займаються виро­щуванням продукції.

З ним цілком погодилася і голова прав­ління Каховського райспоживтовариства Зінаїда Каркіна:

У Каховському районі система спо­живчої кооперації збережена, і вона пере­рахувала до бюджету минулого року два мільйони гривень. Зберегли виробничі цехи, закуповуємо у населення сировину для виробництва напівфабрикатів, ква­симо капусту (закупили її у Л.Кириченка) і помідори, торгуємо власною продукцією. Активну участь (завжди у перших рядах) беремо у ярмарках.

Ситуація зрозуміла, — підбив підсумок голова районної ради Микола К-рупін. — Вироблена сільськогосподарська продукція у 3-4 рази дешевша, аніж має ціну на* ринку. Бо роль посередника захопили спе­кулянти. На мою думку, дирекція ринку має стати центром роздрібної торгівлі і взяти на себе роль посередника: замість того, щоб віддавати торговельні місця перекуп­никам, укладати договори з товаровироб­никами і таким чином регулювати ціни.

-Але ж кожен перекупник має патент на підприємницьку діяльність, — зауважив ди­ректор ринку В.Коваленко.

Тут доречними будуть спостереження О.Ґонтаря: він відвідав Смілу, Кіровоград, Корсунь-Шевченківський. І в кожному з цих міст на ринках бачив торговельні ряди, де на рівних умовах вели торгівлю і перекуп­ники, і фермери. Й у фермерів ціни були, звичайно ж, нижчі...

Але ж Каховщина втратила найголовніше — власний хліб, — кинув докір В.Менисенко. — Хто пече хліб для каховчан?

Учасники «круглого столу» жваво під­хопили цю тему, адже в Каховському, Ка- ланчацькому, Іванівському районах хліб

найдорожчий. Бо завозять його з інших міст — Запоріжжя, Нікополя, Херсона, Бе- рислава. Транспортні витрати, звичайно ж, позначаються на вартості хлібної про­дукції. Потреба в хлібі для міста і району становить відповідно 13 і 10 тонн на добу. П'ять діючих пекарень не в змозі задо­вольнити ці потреби. Та й підприємці не хочуть себе переобтяжувати, їх цілком влаштовують існуючі обсяги виробництва, яких достатньо для надходження «свіжої копійки, прокоментував ситуацію перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Балабанов. А Каховський хлібо­завод Каховського райспоживтовариства підприємство-гігант, розраховане на по­стачання хліба ще в два сусідні райони, було збитковим і не виправдало покладе­них на нього сподівань. Тому його продаж був єдино вірним кроком.

- Можна побудувати міні-завод і пекти власний хліб, поповнювати тим самим бю­джет і створювати додаткові робочі місця. Само собою, знизилася б і ціна хліба. Ми поставили перед хлібовиробниками облас­ті жорстку вимогу: збільшити виробництво продукції з 20 тисяч до 70 тисяч тонн. Тому й у Каховці слід зібрати керівників хлібопе­карень і дійти з ними згоди щодо того, аби забезпечити місто і район власною продук­цією, — висловив свою точку зору О. Гонтар.

-А чому компанія «Чумак» не має в Ка­ховці свого фірмового магазину? — посліду- вало таке запитання.

-Фірмовий магазин діє на території на­шого підприємства, але має малі обсяги продажу. Ларьок у місті просто збанкрутіє, — відповів заступник директора компанії Олександр Таранішин. — ЗАТ «Чумак» здій­снює продаж продукції по всій Україні. Ми — члени світового ринку, і саме ринок регулює ціну. Тому вважаю за потрібне не витіснити з ринку перекупників, а збільшити їх кількість, дати простір для конкуренції. Кожен пови­нен займатися своїм.

Його підтримав і Микола Федченко, директор ДП агрофірми ім. Солодухіна:

-Коли обсяги виробництва і продаж ста­новлять тисячі тонн, то торгувати в ларку просто нереально.

Але керівників великих агропідпривмств теж турбують проблеми ціноутворення.

-Спочатку нас змушували до участі в яр­марках, потім у нас уже з'явилися навіть свої покупці. Але невдовзі нас витурили зі Свєт- ловського ринку...- поділилася наболілим Герой України генеральний директор ДПДГ «Асканійське» Віра Найдьонова. — Ми гото­ві підтримати місто у скруті .і співпрацювати зі споживчою кооперацією. Але,хто підтри­має нас? Раніше хоч можна було розрахову­вати на ш ефів — завод електрозварювально­го устаткування. А тепер ніякої підтримки ні від кого. Держава, навпаки, завозить ялови­чину з Бразилії, свинину — з Польщі... А ми рахуємо собівартість і... збитки.

Віктор Лісний, директор компанії «Фрі- дом Фарм-Бекон»:

-Хочу подякувати Вірі Опанасівні за те, що турбується про тваринництво. Виробник не може працювати собі у збиток, а пере­купник ніколи не поділиться з ним ціною. Мало того, він або тисне: «Не збивай ціну!», або поширює чутки про те, що наша сви­нина (а половина тушок поставляється на ринки Херсонщини) неякісна. Та якраз наша продукція — екологічно чиста, бо тварин го­дуємо не відходами, а повноцінним збалан­сованим кормом, завдяки чому шестимісяч­не порося набирає 100-110 кілограмів ваги. Постійно поліпшуємо генетику, заводимо м'ясну породу з Угорщини й Ірландії. Але ситуація складається не на нашу користь: зростає зарплата, вартість кормів, електро­енергії...

Собівартість одного кілограма продукції становить уже 16 гривень, а продаємо по 14 гривень — собі у збиток. Чи довго витримає­мо? Довелося скоротити чисельність праців­ників, сам перейшов на пів-оклада. А я ж на цей рік заклав поголів'я на 3000 голів, взяв у лізинг устаткування. Якщо держава терміно­во не вживе заходи для стабілізації не тільки цін, а й виробництва, станеться біда.

Його підтримав директор компанії «Агро- Капітал» Іван Пентійський:

-Як знизити ціни, коли зерно подорожча­ло на 50%? Я не можу його купувати за такою ціною, а чим годувати птицю? При собівар­тості 5,3 гривні відпускна ціна на яйце ста­новить 4,15. А магазин продає по 8 гривень!

М.Федченко:

-Треба, щоб держава повернулася ли­цем до товаровиробника, інакше нам не вижити. Чомусь м'ясо завозиться із-за кор­дону, але там виробник одержує від держа­ви дотацію, а ми — ні! Але ж не можемо про­давати наше м'ясо нижче собівартості... — І ковбаса з дешевої імпортної сировини чо­мусь так само дорога.

Від такої політики потерпають і сільські жителі.

«Село приречене», — такий висновок зро­била Червоноперекопський сільський голо­ва Галина Лобунько і пояснила:

-Ціни на м'ясо-молочну продукцію не­має, і люди дорізають корів і свиней — осно­вне джерело їхніх доходів.

-Дачі, надані жителям міста для само­забезпечення продуктами харчування, теж порожніють. Доводиться запрошувати го­лів садово-городніх товариств до розмови про те, що робити з покинутими ділянками, — констатував сумні реалії Любимівський се­лищний голова Михайло Мотрюк.

-Село гине, бо все «дешево», а спо­живач волає: «Дорого!». Де ж золота се­редина? — повернувся до початку розмови Л.Кириченко.

Залишилися без відповіді й інші питан­ня. Де колишня мережа овочевих магази­нів міськуправління торгівлі? Чому фермер тримає магазин не в Каховці, а в сусідньому місті?

Та головним залишається одне: як зупинити ціни?

Скажімо, заступник голови райдержад­міністрації Галина Малииіенко бачить два способи: ярмаркова торгівля і примусове зменшення торговельних націнок. І навела приклад Одеси, де підписано меморандум про граничні ціни. А в Каховці досягнута до­мовленість про перелік з 60 медпрепаратів, націнка на які не перевищуватиме 10%.

Володимир Сторчак зазначив, що ціни на ринку поставити під контроль цілком можливо, навів приклад плідної співпраці райспоживтовариства з фермерським гос­подарством «Труд». І висловив упевненість, що 2011 рік — рік реформ, без яких не обі­йтись, — принесе свої позитивні результати.