Відповідаючи на запитання кореспондента тижневика «2000» про докори, які висловлювали йому опоненти у телешоу Шустер Live, у тім числі «директор інституту масової інформації» (ім'я «директора» опускаємо), народний депутат від Компартії Украї­ни Євгеній Царьков, зауважив, що «В Одессе у нас таких «инсти­тутов» — в каждой коммунальной квартире. Чтобы учредить по­добный «институт», достаточно снять комнату, нанять двух «про­фессоров» , повесить грамоту конгресса США и баннер Freedom House*...».

Репліка Царькова з приводу «домашніх інститутів» пригадалась у зв'язку з повідомленням, щоунас, на Херсонщині, діє «Произ­водственно-экспериментальный заводим, академика...«(виді­лено нами.- Ред.). Поважаючи пам'ять цього заслуженого чоло­віка, не називаю його імені. Бо «академія», до якої він належав,- структура громадська, на зразок товариства любителів, наприк­лад доміно, чи «інститутів», про які говорить Євгеній Царьков. Інша справа, що нам хочеться вивищитись. Які питання? Вивищуймось досягненнями, а не саморобними «академіями» та «інститутами». Погодьмось, що це щонайменшою мірою кумедно.

Та «академіки» вкупі з «інститутами» в моральному плані — це так, піар, й не більше. А от фальсифікація біографії відомої і ша­нованої людини для вивищення самих себе — це таки «из ряда вон». Протягом багатьох років на Херсонщині розігрується Кубок з футболу «Пам'яті Героя Радянського Союзу Олександра Лади — чука». У змаганнях беруть участь і цюрупинські команди. Хто ав­тор міфу про те, що Л адичук Герой Радянського Союзу — справа другорядна. Головне втому, що на неодноразові звернення у різні інстанції багатьох людей, утім числі автора цих рядків, навіть не з вимогою, а з проханням виправити несправедливість, відповідь була цинічна: а яка різниця: «Герой — не герой? Кому це потрібно?».

Думається, це потрібно було б у першу чергу начальнику штабу партизанського загону Олександрові Карповичу Ладичуку, якого разом із командиром загону Омеляном Юхимовичем Гірським німецькі карателі розстріляли ЗО жовтня 1941 року на узліссі непо­далік Цюрупинська. А відсутність у послужному списку колишньо­го голови Херсонського міськвиконкому звання Героя Радянсько­го Союзу анітрохи не принижує його героїчного вчинку і трагічної загибелі. Він віддав своє життя у боротьбі з ворогом. Це правда. Він героїчна людина. І це вища правда. Але звання Героя він не мав. І цією брехнею не можна принижувати правду.

Якби організатори турніру, наприклад перед фінальним мат­чем, розповіли учасникам футбольного поєдинку, хто такий Олек­сандр Ладичук, про те, що він віддав своє життя за нас, нині су­щих, проживши усього 35 років, користі було б набагато більше. А так один лише жаль. І прикрість. За брехню.

(Пам'ятається, у нашому районі теж було двоє подібних «ака­деміків» і один «член-кореспондент». Таких самих «академій». Один із них, «член-кор.», зі свого звання глузував: «Академізували», казав, друзі, для жарту).