Минулого вівторка наше місто відвідала делегація Херсонсь­кого морського торговельного порту (ХМТП). Журналістів, при­наймні «Вісника Олешшя», на зустріч запрошено не було. Та про мету візиту портової делегації здогадатись неважко: вона при­була з тим,щоб знайти порозуміння із місцевою владою щодо перекидання потужностей ХМТП на лівий берег Дніпра. Точніше в Цюрупинськ.

Про можливі наслідки реалізації цього проекту преса, у тім числі наша газета, писала немало. Проте жодного реагування з чиєї б то не було сторони на публікації не надходило. Навпаки, лівобережний варіант наполегливо «протискується» цілим рядом структур, утім числі далеко не портових. Воно й зрозуміло: про­ект вартий уваги бізнесменів, які «наварять» на ньому чергові мільйони. Не обов'язково через кримінальні схеми, а «наварять» цілком легально, без «відкатів» та застосування інших, винайде­них іще гангстерами двох — трьох сотень «відносно чесних спо­собів добування грошей».

Суть не в цьому. Проект настільки загрозливий для рекреа­тивної (відновлюваної) території плавень пониззя Дніпра, що навіть згадка про намір його реалізувати повинна викликати гли­боку стурбованість не української — її це не обходить! У неї нема­ло інших клопотів, а — міжнародної громадськості. Тому було б правильно, щоб лише після легальних висновків легальних же міжнародних природоохоронних організацій, які вибудують по­вну картинутого, у якому стані перебуває дельтаДніпра зараз, та дадуть висновки про можливі наслідки брутального втручання у рекреаційні процеси, які тут відбуваються тисячоліттями, можна говорити про якийсь проект. Або раз і назавжди забути про ньо­го.

Місцева наука поки що мовчить. І має на те формальне право спеціальних гідрологічних інституцій ні в Херсоні, ні в Цюрупинську нема. Висновки таких служб, як Водгосп, не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не наукова установа, а чисте виробництво. Некомпетентність же (не хочеться говорити про інше) окремих м працівників може підтвердити хоча б той факт, що, готуючи документи за дорученням природоохоронної прокура­тури, вони один із рукавів Дніпра (умовна назва «Річка Чайка») записали до річок справжніх і віднесли (тепер вже річку?!) до роз­ряду «малих» («ВО», №№ 15-16ц.р.).

Іще одна, не позбавлена інтересу деталь. Ініціатори проекту в Цюрупинську не проживають. Тому їм байдуже, що тут відбувати­меться після того, як вони вгамують свій бізнесовий інтерес, бо вони підуть далі, й реалізовуватимуть новий, можливо, іщеубив- чіший проект. Ажити тут нам.

Хотілось би вірити й у те, що влада, яка прийшла в Цюрупинськ з Херсона, захищатиме інтереси жителів того міста, в якому вона працює, і чиї інтереси за своїм службовим статусом захищати повинна.

P.S. А як же бути із іншим проектом — Національним парком «Нижньодніпровські плавні»? Адже до природно-заповідного фонду нашої області входить і Дніпро та прилеглі території, їх називають одним із найцінніших природних заплавно-літорапь- них комплексів Європи. Екологи говорять, що лише у нижній ча­стині течії Дніпра — від Каховської ГЕС до Дніпро-Бузького лима­ну — річка Дніпро зберегла свій відносно природний стан. Для того, аби зберегти її у такому вигляді, наукова громада Херсон­щини наполягає на створенні Нижньодніпровського національ­ного парку. Про необхідність його створення говорять майже ціле століття(Висоцькийтаін., 1926; Лавренко, 1927;Дубина, 1986; Червона книга України, 1994,1996; Зелена книга України, 1987 таін.; Перспективна мережа заповідних об'єктів України, 1987 та ін.). Иоворив про це і Президент Ющенко. І невипадково. Удельті Дніпра і на прилеглих територіях збереглися типові рідкісні угру- пування заплавних лісів, боліт, лук, піщаних степів, степових схилів Дніпра та балок, відшарування гірських порід.