«Під вікнами мого будинку кожного дня на ночівлю зу­пиняється рейсовий автобус. Воно б той нічого, аби водій вночі постійно не прокидався й не заводив двигун, щоб прогріти. З першої до другої ночі гуркіт автобуса завждч будить і дратує. А від вихлопних газів в моєму будинку аж до самого ранку стоїть нестерпний чад. І щоб його позбу­тися, доводиться у мороз відкривати двері навстіж, — пише у листі до редакції пенсіонерка з села Загорянівки Білозерського району Анастасія Казаніна. — Зверталася до водіїв, але, крім лайки, жодної реакції. У сільраді теж відмовчуються. Зважилася навіть написати в районну про­куратуру, але й звідти не отримала відповіді. Невже не­мічна та хвора людина не має права на старості хоча б уночі трохи відпочити?».

У Загорянівці побував наш кореспондент.

Стареньку хатинку Анастасії Василівни знайти було не­складно: де живе затятий бо­рець з водіями автобусів, у селі знає кожен. Частина місцевих людей бабусю підтримують і нізащо б не дозволили уночі гуркотіти транспорту напроти власних вікон. Інші люди, у тому числі її рідні та сусіди, пе­реконані: старенька пере­більшує суть проблеми.

— Днями до нас при­їжджав голова Східненської сільської ради, до якої відно­ситься Загорянівка, Богдан Мацула, але проблему так і не вирішили, — сказала Анаста­сія Казаніна, запросивши журналіста увійти до будинку. — Подивіться, як давно тут не робився ремонт! Які щілини у вікнах! А водій зупиняється якраз навпроти. Увесь сморід та чад — в будинку.

Бабуся розповіла, що уже двічі писала в районну проку­ратуру, але звідти жодної відповіді. Скаржилася і в авто­парк, якому належать автобу­си. Теж безрезультатно. Звер­нутися ж до редакції «Нового дня» зважилася після пасивної реакції на прохання про допо­могу Богдана Мацули.

— Складається враження, що в цій країні всім на все нач­хати, — продовжує обурюва­тися співрозмовниця. — Дійшло навіть до того, що мене деякі односельці почали зневажати. Мовляв, ЗО років стояв автобус під вікнами — і нічого, а тут ніби стара здурі­ла. А я терпіла, доки мала здо­ров'я. А люди, які на мене на­мовляють, до речі, самі кате­горично проти, щоб поблизу їхнього будинку облаштували вічну стоянку. Наприклад, од­ного разу, близько першої ночі, коли увірвався терпець, я вийшла й попросила водія відігнати автобус подалі. Він, вилаявши мене, таки зробив це. От тільки ненадовго. Адже сусід уночі вийшов з будинку і «популярно» пояснив, що в нього під вікнами гуркотіти й чадіти не потрібно. І знову місцем для паркування став мій будинок.

Як виявилося, водії авто­бусів, які щодня курсують за маршрутом Херсон — Східне, припарковують техніку навпро­ти будинку нашої читачки Ана­стасії Казаніної невипадково. Немісцеві люди ночують в її су­сідки Ніни Семенюк.

Автобуси тут зупиняють­ся вже ЗО років. Ніколи для Ка­заніної це не було проблемою, — коментує Ніна Семенюк. — Переконана, що вона просто заздрить нам, думає, що водії багато платять за ночівлю. Ми їх дійсно годуємо, у теплу хату запрошуємо і на чисту постіль кладемо. А плата невелика — 20 гривень за все. Зараз на такі гроші навіть не пообідаєш нор­мально. Сільський голова при­їжджав і прямо їй сказав: якщо транспорт стоїть від будинку за 10 метрів, то все в межах за­кону. А там таки більше десяти метрів.

Східненський сільський голова Богдан Мацула, до якого після розмови з воро­гуючими сусідами завітав кореспондент, підтвердив, що разом з громадським помічником дільничного міліціонера вже не раз зуст­річався з учасниками кон­флікту. Проблема, на його думку, виникла через від­сутність нормального місця для паркування. І стосуєть­ся вона не лише двох сімей, а всього села.

Автобуси все одно десь потрібно ставити, а водіям но­чувати, — говорить Богдан Ма­цула. — Гуртожитку в селі немає. З хлопцями-водіями я переговорив і переконливо попросив ставити транспорт подалі від будинку скаржниці.

Вони пообіцяли, що надалі так і робитимуть.

Аби з'ясувати, чи знає ке­рівник ПАТ «Херсонське авто­транспортне підприємство 16527» Юрій Монастирьов, чиї автобуси щодня прямують до Східного, про конфліктну си­туацію у Загорянівці, корес­пондент зателефонував до нього.

— Жоден мешканець сіл Загорянівки та Східного до мене не телефонував і не пи­сав скарг,.— говорить Юрій Вікторович. — Про непорозу­міння від.вас чую вперше, тож до з'ясування обставин нічо­го не коментуватиму.

А тим часом на перший по­гляд звичайне непорозуміння між водіями, бабусею та її су­сідами, на думку місцевих жи­телів, набуває все більш прин­ципового та безкомпромісно­го характеру.

Побувавши на місці та по­спілкувавшись з представни­ками конфліктуючих сторін, розумієш, що правда у кож­ного своя. Дивує інше: відверто пасивна позиція сільської влади та відсутність нормальної реакції співробіт­ників правоохоронних органів на заяву від постраждалої. Адже, за словами східнен- ського сільського голови Бог­дана Мацули, звернення від районного прокурора йому таки надійшло — з проханням «розібратися по суті та по­відомити заявника». Але, на думку Богдана Івановича, ця конфліктна ситуація «не вар­та навіть газетного рядка».