Нечуваний галас, здійнятий навколо продуктів, що містять генно-модифіковані організми і ризиків споживання їх, викликає не лише суспіль­не занепокоєння, а й інтерес. Адже практично щодня, хочемо того чи ні, ми споживаємо хлібобулочні, кондитерські, м'ясні та молочні вироби, крупи, овочі та фрукти, які містять ГМО, навіть якщо на зеленому марку­ванні вказано протилежне. Херсонщина як зона ризикованого землероб­ства однією з перших в Україні почала вирощувати ГМ-рослини і, за оцін­ками експертів, залишається одним із лідерів у їх виробництві.

Перші трансгенні продукти були розроблені в США корпорацією, яка нині контролює 80% світового ринку ви­робництва ГМО. 1993 року продукти з ГМ-компонентами з'явилися в прода­жу. Найпершим повністю генетично мо­дифікованим, схваленим для комер­ційного використання, став помідор, у якого було «відключено» ген, що відпо­відав за дозрівання. Реакція громадян на продукти з генетично модифіковани­ми складовими різна. Скажімо, 75% американців сприймають застосування біотехнологій як великий прогрес, 44% європейців — як серйозний ризик. 62% американців і 22% європейців свідомо налаштовані купувати генетично моди­фіковані продукти, які називають «їжею Франкенштейна».

ГМ-рослини і продукти з них завдя­ки застосованим змінам характеризу­ються поліпшеною якістю та поживною цінністю. Скажімо, трансгенні картоп­ля і кукурудза містять більше крохма­лю і менше води, ніж звичайні. Моди­фікований рис, який є основним про­дуктом у багатьох країнах, містить більше бета-каротину і заліза, що за­побігає тяжким захворюванням серед населення. Генетики передбачають, що, споживаючи ГМ-продукти, легше дотримуватися здорової дієти, бо це продукти з вищим вмістом вітамінів, мінречовин, незамінних ненасичених жирних кислот. Найпоширеніші — соя, кукурудза, картопля, пшениця, буряк, полуниця, овочі. Експерти підрахува­ли, що в Україні трансгенним насінням засівається майже мільйон гектарів щорічно. Це від 75% всієї сої, 15—20% кукурудзи, до 20% картоплі. Виробни­ки у програші не залишаються. Завдя­ки посиленню властивостей деяких культур (стійкість до шкідників, посу­хи, більша врожайність, економія на протруювачах і добривах) значно зни­жуються витрати на їх вирощування. Відповідно нижча ціна і вища конкурен­тоспроможність.

Нещодавно, перебуваючи з колегами-журнапістами в гостях у чеському колгоспі, що у передмісті Праги, були вражені, наскільки буденно спокійно ставляться до використання продукції генної інженерії місцеві аграрії. Більшість посівних площтут не перший рік зайнята саме ГМ-рослинами. Втім, здебільшого вони використовуються на годівлю худоби, рідше — подають­ся до столу. Худобі В1-кукурудза не просто до смаку. У вигляді силосу чи зерна вона, не уражена шкідниками, краще зберігається і має унікальні по­живні властивості. Тож і здоров'ям місцеві дорідні корівки так і пашать. До того ж, виробництво таких кормів не обтяжує гаманець колгоспників. Вони суттєво економлять на засобах захис­ту, протруювачах, добривах та зро­шенні і мають набагато більшу вро­жайність.

Колгосп «Моржина», де ми побува­ли, — найкрупніше в Чехії господар­ство, котре вирощує ГМ-кукурудзут Місцеві жителі повернулися до колек­тивного господарювання на своїх уже приватних землі після руйнування соціалістичного ладу в країні. Втім, ефективність колгоспної системи, на відміну від України, де вона повністю збанкрутувала, доведена часом — у них немає жодного неприбуткового господарства. Селяни гуртом найма­ють на роботу ефективних менеджерів і отримують зиск від плодів спільної праці. Більше того, колгоспи дедалі укрупнюються. «Моржина» господа­рює на 7 тисячах гектарів, близько півтисячі з яких засіяні трансґенною кукурудзою. Згідно з по-європейсько- му суворим чеським законодавством, господарству дозволено вирощувати до 80% біотехнологічних культур, реш­ту площ потрібно засівати традиційни­ми сортами. Головний агроном Стефан Чижек аргументує переваги ген­но-інженерних рослин тим, що зви­чайні сорти потерпають від шкідника- метелика, який знищує врожай, зара­жає зерно. Протруювачі, якими оброб­ляють посіви, накопичуються в землі і є шкідливими для людини та тварин, які споживають корм. И-кукурудза, яку вони вирощують, зареєстрована в Євросоюзі, є більш стійкою і врожай­ною — понад 35 тонн з гектара зеле­ної маси. Тож немає потреби «розду­вати» площі, адже вирощених кормів цілком вистачає на утримання 2,5 ти­сячі голів ВРХ. До того ж, від спожи­вання якісних кормів рідше хворіє ху­доба, даючи якісну м'ясо-молочну продукцію. На підтвердження жур­налістів повезли в поле, де продемон­стрували ще незібраний врожай. Куку­рудзяні стебла і насправді вражали неймовірною висотою (понад 3 м) та дорідністю, бездоганним листям та початками...

На питання, чи схвалюють у цілому в країні вирощування продукції з ГМО, селяни відповіли, що вони довіряють урядові, який схвалив таку аграрну політику, і бачать у цьому більше виго­ди, аніж надуманих ризиків. До того ж, вчені не просто продукують такий на­сіннєвий матеріал, а ретельно ви­вчають його властивості. Вони переконані, що в основі страхів лежить не­знання та упередженість. Держава по­винна надавати громадянам правдиву та науково обгрунтовану картину того, що потрапляє до споживчого кошика громадян. Проблема застосування ГМО насправді неактуальна для чехів, адже в них маркують, на відміну від ук­раїнських виробників, тільки ті товари, що «містять ГМО», а не навпаки, і проб­лем з реалізацією таких продуктів, як запевняють місцеві жителі, жодних.

Кожне господарство звітує, які об­сяги площ засіяні ГМ-рослинами і куди реалізована вирощена продукція. Ук­раїнцям ще багато чому належить по­вчитися, напівлегально застосовуючи ГМ-технології. Вітчизняні вчені мають гідні напрацювання у цій сфері, підтверд­жені багаторічним досвідом та дослід­женнями. Вони тісно співпрацюють із зарубіжними колегами і навіть діляться власними винаходами. Натомість чітка, державна політика в аграрній сфері, яка наповну використовує нові біотехнології, відсутня або достатньо завуальо­вана страхами та догмами...

А тим часом генетична інженерія набуває все більшої ваги на світовому ринку. Текстильна промисловість по­стачає на нього вироби з трансгенної шкіри та бавовни. У медицині ГМ-інсулін та ГМ-інтерферон рятують мільйони життів. Перспективним на­прямом може стати й хірургія генів, заміна мутантних нормальними в ліку­ванні онкологічних та спадкових захво­рювань. Щодо використання транс- генів у харчовій промисловості, то за останні 8—10 років площа, засіяна ГМ- рослинами, збільшилася у 40 разів. Лише з ГМ-сої у світі виробляють по­над 400 продуктів харчування: дитяче, варені ковбаси, сири, фарш, соєве м'ясо та молоко. Тож що приховувати і чи не пізно сперечатися?