Аналізуючи дані відділу статистики у Капанчацькому районі про реалізацію сіль­ськогосподарської продукції у минулому році, доходиш саме до такого висновку, бо якщо зернових культур сіль­ськогосподарськими під­приємствами району по усіх каналах торік реалізовано 39735 тонн (на 18200 тонн, або на 31,4% менше, ніж за відповідний період попе­реднього року), то олійних культур продано у 2,8 разу більше. Худоби теж менше, на 46%.

Причому, переробним підприємствам реалізовано лише 4% зерна, а за іншими каналами — 90,5% плюс сто­відсотково олійні культури та вовну і 87,3% худоби.

Населенню продано 2% загального обсягу реалізації зернових та 12,7% худоби. Пайовикам видано 3,5% зер­нових.

У грошовому обрахунку ці показники виглядають так: загальна сума проданої сіль­ськогосподарської продукції загалом склала 90092,7 тис. грн., в тому числі від продажу переробним підприємствам 3806 тис.грн., або 4,2% від усієї виручки. Населенню — 1319,8 тис.грн. (1,5%), за іншими каналами реаліза­ції — 83299 тис.грн. (92,5%). Видано пайовикам у рахунок орендної плати — 1667,9 тис. грн. (1,8%).

Середня вартість проданого зерна в цілому ста­новить 1555 грн. за тонну, олійних культур — 2783 грн., худоби — 14791 грн., вовни — 655 гривень за центнер.

До сотні чоловік зібралося на урочистості з нагоди 40-річчя ВАТ«ПМК-159». Колишні і теперішні працівники будівельного підприємства пригаду­вали появу будівельного велетня у Каланчаку, його перші кроки, мали змогу поміркувати про сьогоднішній день, загля­нути у завтрашній.

Багато цікавого і повчаль­ного прозвучало у вітальних словах першого начальни­ка колони Дроздинсько- го Вадима Мойсейовича, його наступників Дяговця МикоЛи Івановича, Сергія Борисовича та Костянти­на Сергійовича Пацаїв, го­лови районної ради Шептури Миколи Анатолійовича, колишнього керівника рай­ону Михайленка Валерія Івановича та колишнього на­чальника дільниці Амосю- ка Івана Олексійовича, бага­тьох інших.

Теплу й дружню атмос­феру підсилили пісні й танці, подарунки, ігри, які з легкої руки ведучої Драненко Любові Федорівни додали бадьорості й радості в душі присутніх.

Кожен з нас вірить, що підприємство, яке об'єднує людей наймирнішої професії, запрацює на повну силу. І ми раді, що залишили часточку свого серця у слав­ному колективі, де й доте­пер не забувають ветеранів.