Приблизно тиждень тому обласні електронні видання наввипередки повідомляли про виключення депутата обласної ради Сергія Рибалка з лав ВО «Батьківщина» і закиди та звинувачення на його адресу з боку нардепа, голови обласної парторганізації Юрія Одарченка нібито у зраді партійних і принципів і відхиленні від «курсу». Мовляв, Сергій Вікторович «продався» регіоналам, «благословив­ши» підписання з ними угоди про співпрацю на рівні Голопристанської районної ради, а також прого­лосувавши за кандидатуру Віктора Пелиха, коли того обирали на посаду голови облради. Такі закиди пана Одарченка обурили членів первинних парторганізацій Голопристанщини, а також районної, яку донедавна очолював Сергій Рибалко. Як наслідок — практично усі партійці району понаписували заяви про вихід з ВО «Батьківщина». Чомусь згадалися з дитинства знайомі рядки із казки Пушкіна: «Свет мой, зеркальце, скажи...». Може, Юрій Віталійович намагається вгледіти у люстерку зовсім не ту прав­ду, яка є насправді? Згоден, ви скажете, що правда у кожного своя. «Правду від Одарченка» ми вже почули, давайте подивимося на «правду від Рибалка». А свою ви сформуєте самі.

Сергію Вікторовичу, на Вашу думку, чому виникла ця кон­фліктна, навіть безкомпромісна ситуація?

Ви знаєте вже, що 14 січня відбулося засідання бюро облас­ної організації ВО «Батьківщина», на якому б^ло прийнято рішення звільнити мене з посади голови Голопристанської райорганізації партії. На жаль, мене на цьому засіданні не було, я перебував у відрядженні. І коли їхав потягом, мені зателефонував Юрій Віталі­йович і сказав, аби я сам писав заяву на звільнення. Звісно ж, такої ласки я йому не зробив. Особливо зважаючи на те, що вже шістьох голів районних організа­цій в області таким чином виштов­хали. Упевнений, що це не що інше як спроба пана Одарченка «перекласти з хворої голови на здорову» ту відповідальність за провал минулих виборів, якої він, певно, намагається уникнути. Ви ж знаєте, що від нашої партії лише шестеро стали депутатами облради. Це всього 8 відсотків від загального складу, тоді як у ра­йонній раді ми досягли результа­ту у 38% — це найкращий показ­ник по всій області, ба, навіть по всій південно-східній Україні! Ну і хто ж погано спрацював — Ри­балко? А може, Одарченко? Зро­зуміло, що свою провину голова обласної організації «списав на низи».

А що Ви скажете про підпи­сання угоди про співпрацю у ра­йонній раді і про підтримку кан­дидатури Віктора Пелика від регіоналів на посаду голови обл­ради?

Все дуже просто. Угода про співпрацю була підписана не лише депутатами від ВО «Батьків­щина». Її підписали усі політичні сили, представлені в районній раді, у .тому числі й опозиційні. Чому? Та щоб ми не питали один в одного потім «хто винен?» (та­кий досвід протистояння й розбра­ту вже мали в минулому скликанні, коли кожний тягнув воза у свій бік, а він усе стояв), а вже сьогодні разом думали «що робити?» і ви­значали перспективні завдання для розвитку економіки Голопри- станщини. Так, нехай у нас із ре- гіоналами різні програми, різні шляхи, але кінцеву мету затямити мають усі — добробут району. Ми підтримуємо їхні ініціативи, вони беруть до уваги наші пропозиції і зауваження. Це називається ком­промісом.

А щодо підтримки кандидатури Віктора Пелиха — так він же мій земляк, ми обидва — з Чулаківки. І я знаю його перш за все як нор­мальну, розумну і турботливу лю­дину. А ці людські якості не зале­жать від політичного забарвлення.

В матеріалах електронних видань, зокрема «Херсонської правди», йшлося про те, ніби Ви від такого союзу з Партією ре­гіонів маєте особистий зиск — створення на базі Вашого фер­мерського господарства «Адела­їда» логістичного центру...

Така версія «обвинувачення» з'явилася у Юрія Віталійовича пі­сля того, коли перші дві «прова­лилися». Той факт, що на території Голопристанського району у про­грамі соціально-економічного роз­витку Херсонської області перед­бачається створення логістичного центру, я не відкидаю. Проте ця позиція, повторюся, дублюється у програмі з року в рік, а фінансу­вання — немає. Інша справа, якби виділялися для цього якісь бю­джетні кошти, тоді б пан Одарчен­ко мав повне право закидувати мені звинувачення про лобіюван- ня власних інтересів. Тим паче, сам Віктор Янукович заявляв, що на подібні заходи коштів з держ­бюджету чекати марно. Тому якщо й будемо здійснювати якусь робо­ту зі створення такого логістично­го центру, то лише власним кош­том і за умови кредитування.

Як же так сталося, що прак­тично усі члени ВО «Батьківщи­на» понаписували заяви про ви­хід з партії? Це протест Юрієві Одарченку і знак підтримки Вам?

Скоріше за все, це наслідок бездіяльності центрального пар­тійного керівництва.

«Низи» не можуть, «верхи» не хочуть?

Щось схоже на те. Ми неод­норазово зверталися до Києва, аби хтось із керівництва «спустився» сюди і добре вивчив ситуацію, проаналізував, чому область на парламентських виборах отрима­ла низький результат і чому масо­во звільняють голів районних пар­тійних організацій. Розумієте, ми сьогодні маємо «провал» у верти­калі зв'язку. Цей зв'язок просто втрачено. Депутатам Верховної Ради від «Батьківщини», котрі мали б опікуватися партійними пробле­мами нижчих ланок — обласних, районних організацій, бути так званими кураторами визначених районів, ніколи. Вони так закло­потані рухом вперед, гордо під­няли голови, що вже не бачать фундаменту, який розвалюється під їхніми ногами. Ніхто до нас не приїхав, ніхто навіть не зателефо­нував, аби розібратися у ситуації. Може, достатньо було б «заміни­ти» голову обласної парторгані­заціі? Так, вихід усіх голопристан- ських членів з партії — це реакція на ігнорування верхівкою своїх ря­дових.

Наступне питання напрошу­ється саме собою: що далі? Де­путати, обрані до районної ради, йшли на вибори під пра­порами ВО «Батьківщина»...

А далі буде так, як і було. Ми своїм поглядам, принципам і пе­реконанням не зраджуємо. У ра­йонній раді буде створено депу­татську групу. Навіть назву не бу­демо змінювати, бо й правда, як зазначив депутат зі Старої Збур'ївки B.C. Шишкін, батьківщина — те місце, де народивсй і живеш. Її любиш, за неї вболіваєш.

А якщо ви запитуєте про мораль­ний бік питання, мовляв, ви ж ви­хідці з партії, чи відмовитеся від мандату, чи ні, то я чітко сказав: ні. Чому в нас усі звикли вважати, що члени партії чимось винні партії? Вони винні лише в тому разі, коли нічого собою не зна­чать, не є особистостями, не ма­ють принциповості і твердих пе­реконань, керуючись якими мог­ли б впливати на покращення жит­тя в державі, а стали депутатами за рахунок партії. Але наші кан­дидати йшли на вибори по мажо­ритарних округах. І одразу видно, які результати отримали конкретні люди, а які — партійний бренд. Це помітно й на рівні обласної, і у районній радах. Це говорить про те, що не партія їх «пропхнула» в депутати, а навпаки, вони своєю роботою «підтягували» показники партії. Сьогодні партія від них від­мовилася. Але чому вони мають відмовлятися від депутатських мандатів?

Дякую Вам за «правду від Рибалка», висновки ж робити не будемо — нехай кожен їх зробить сам.