Це службове розслідування про безцеремонне поводження з підлег­лими начальника управління агропро­мислового розвитку О.Сюльжина, призначена головою РДА комісія ніяк не закінчить. Як пояснив її голова, перший заступник голови РДА Вадим Безносенко, важко зрозуміти, чи го­ловний фігурант службового розслі­дування вже на роботі, чи до цих пір налікарняному. Наче в насмішку Олег Іванович одним розповідає, що він на роботі, а іншим — що ще лікується...

Втім, один висновок комісія все ж зробила. Вона скасувала винесені начальником управління агропро­мислового розвитку догани про­відному спеціалісту А.М.Тимошенко, як неправомірні. Жінку було доведе­но до того, що вона особисто звер­нулася на ім'я голови РДАзприводу авторитарних методів керівництва О.Сюльжина.

Але те, що висновок комісії на­вряд чи змінить характер людини, схильної до авторитарних методів керівництва, очевидно вже сьогодні. Це визнає і сам голова комісії В.Без­носенко. Однак, зауважує Вадим Васильович, крім особливостей харак­теру, є ще етика держслужбовця, і саме вимоги неухильного дотриман­ня її мають, на його думку, змінити порочну практику, що склалася в сто­сунках начальника з підлеглими.

Не завадили підлеглим ні побою­вання бути звільненими «за скарги на начальника», ні ігнорування самим начальником «Закону про держслуж- бу» звернути увагу голови РДА на факти образливо зневажливого ставлення як до людей особисто, так і до вище цитованого закону. Звер­нулися з надією, що буде покарано керівника, який зарвався.

- Що характерно, — говорить пер­ший заступник голови РДА В. Безно­сенко, — до нас звернулися не тільки колишні підлеглі Сюльжина, що мож­на було б, до деякої міри, розціню­вати, як невдоволення звільненням чи навіть помсту, а й спеціалісти, які безпосередньо сьогодні працюють. На засіданні комісії ми уважно розг­лянули всі їх письмові звернення.

Але виникає й інше питання — чим, наприклад, керувався той же О.І.Сюльжин, незаконно виносячи догану за доганою А.Тимошенко? Дати відповідь на це могла б проку­ратура, аби туди звернулася спец­іаліст, що відзначається винятковою працездатністю й акуратністю в ро­боті. Можливо, їй достатньо скасу­вання доган комісією РДА?

Відзначимо, що всі ці перипетії відбувалися взагалі на трагічному фоні. Колектив управління букваль­но потрясло самогубство їх колеги, заступника начальника управління агропромислового розвитку В.Д.Волика. Попрощатися з ним прийшли колеги по роботі, друзі, знайомі. Було кілька офіційних осіб. Свої делегації прислали сільгосппі­дприємства району.

Не було на похоронах лише однієї людини. Як було сказано, вона зах­воріла хоча до цього не мала навіть амбулаторної картки в поліклініці про якусь болячку.

Чомусь підстав слідчим органам, які приймали рішення про припинен­ня розслідування по факту самогуб­ства В.Д.Волика, виявилось недо­статньо. Дружина покійного зверну? лася із скаргою в обласну прокуратуру та облдержадміністрацію і на­полягає продовжити розслідування причин самогубства її чоловіка і дер­жслужбовця Ла заява повернулася Ъ районні правоохоронні органи.

Але тільки протести підлеглих та трагедія, що сталася, відкрила очі на кричущий непрофесіоналізм О.І.Сюльжина. Люди скаржаться на те, що їх начальник узагалі пересту­пив усі норми етичного поводження. Однак у Олега І вановича завжди свої аргументи — підлеглі нічого не роб­лять, підводять його і «підставляють» перед вищестоячим керівництвом. Тому він не завжди і «нормує» служ­бові стосунки з підлеглими. Тим більше в такій структурі, що роками бездіє(якнедивно, цьому управлін­ню управляти нічим — увесь АПК дав­но вийшов з-під крила держави). І де виявити свої здібності надто важко.

Цим «нормам» перший заступ­ник голови райдержадміністрації В.Безносенко протиставив «елемен­тарні правила державного службов­ця, записані в кодексі професіо­нальної етики», назвавши пове­дінку О.Сюльжина в стосунках з підлеглими неприпустимою.

Звинувачення підлеглих! що «підставляють перед начальством», викликає лише посмішку. Мабуть, такими непереконливими є наміри доганами замордувати з наступним звільненням «норовистих» підлеглих. А ось письмові пояснення самих підлеглих викликають повагу.

Ми гадаємо, що буде прийнято «соломонове» рішення: дії Сюльжина засудити, йому «поставлять на вид» або навіть винесуть догану. Але доро­бити до пенсії, до якої залишились півроку, все ж дадуть. Та чй зрозуміє він сам, що такий «агресивний» метод керівництва несумісний не тільки з ви­могливістю, а й етичними нормами людини і держслужбовця. Ось тільки переглянути його вже часу не буде...

У жодному разі, не висуваючи нія­ких звинувачень проти будь-кого, усе ж зазначимо: з тими людьми, з ким ми працюємо, спілкуємось, контак­туємо — не маємо права поводитись неадекватно. Адже больовий поріг (у тому числі маємо на увазі біль мо­ральний) не у всіх однаковий...