Відповідно до доручення Пре­зидента України стосовно забез­печення розмежування земель державної та комунальної влас­ності надаємо наступну інформа­цію.

Місцеве самоврядування в Ук­раїні переживає період свого кон­ституційно-правового становлен­ня. Серед проблем, які чекають найскорішого розв'язання, є про­ведення розмежування земель державної та комунальної влас­ності. Від успішного регулювання відносин, пов'язаних з викорис­танням земель державної і кому­нальної власності, багато в чому залежить проведення земельної реформи.

Відповідно до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» визначено правові засади розме­жування земель державної та ко­мунальної власності і повнова­ження органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституцій­них прав власності на землю, за­безпечення національного суве­ренітету, розвитку матеріально- фінансової бази місцевого само­врядування.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є те­риторіальні громади, які реалізу­ють це право безпосередньо або через органи місцевого самовря­дування.

Сільські, селищні і міські ради за погодженням з відповідними органами виконавчої влади прий­мають рішення про розмежуван­ня земель державної та кому­нальної власності в межах насе­лених пунктів та погоджують пи­тання розмежування земель дер-, жавної та комунальної власності за межами населених пунктів у межах їх територій.

Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуван­ням земель державної та кому­нальної власності в межах насе­лених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів — рішен­ня Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим або відповідної об­ласної державної адміністрації.

Проекти розмежування земель державної та комунальної власності розробляються на підставі договору між замовни­ком та розробником докумен­тами із землеустрою, а право комунальної власності на зем­лю посвідчується державним актом.

Однією з причин, що стримує проведення розмежування зе­мель державної та комунальної власності, є недостатність або відсутність фінансування. Тож органам місцевого самовряду­вання, які, насамперед, зацікав­лені питанням розпорядження зе­мель у межах своєї території, не­обхідно винайти можливість для проведення робіт з розмежуван­ня земель державної та комуналь­ної власності.

Тому вирішення питання роз­межування земель є дуже важ­ливим, адже саме комунальна власність на землю дасть мож­ливість органам місцевого са­моврядування самостійно вирі­шувати питання використання зазначених земель, а отже — от­римувати додаткові надходжен­ня до бюджету та використову­вати їх для потреб громади. Ініціатором у прийнятті рішень про розмежування земель на підвідомчій території повинні бути сільські, селищні та міські ради.