Звичайно, усі неповно­літні мають право на певні пільги у сфері трудової ді­яльності -щодо робочого часу, заробітної плати, надання відпусток тощо. Зокрема, для всіх праців­ників, які ще не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встанов­лено скорочену тривалість робочого часу — про це прямо зазначено у ст. 51 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП).

Так, якщо для дорослих пра­цівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП становить 40 годин на тиждень, то підлітки у віці до 16 років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від 16 до 18 років — понад 36 годин на тиж­день (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Проте заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій три­валості їх робочого часу випла­чується у такому ж розмірі, як і працівникам відповідних катего­рій, які працюють у звичайному, тобто повному режимі робочого часу. Таким чином, працівники- підлітки хоч і працюють, порівня­но з дорослими, протягом мен­шого проміжку часу, але мають право на оплату своєї праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

А от тривалість робочого часу учнів, які працюють про­тягом навчального року у віль­ний від навчання час, взагалі не може перевищувати половини вищевказаної максимальної три­валості робочого часу, передба­ченої для осіб відповідного віку. Оскільки ж працюючі учні можуть мати різнии вік, той половина максимальної тривалості їх ро­бочого часу буде дорівнювати або дванадцяти годинам (для осіб у віці до 16 років), або вісім­надцяти годинам (для осіб у віці від 16 до 18 років) на тиждень. Ось ця тривалість робочого чксу вже не є тривалістю скороченого робочого часу — це передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочо­го часу для вказаної категорії працівників. Через це й робота учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому ними часу — тобто при вказаній тривалості робочого часу випла­чуватися працівникам буде не повна тарифна ставка, а лише її половина або відповідна менша її частина, якщо тривалість робо­чого часу учнів буде меншою від встановленої законодавством максимальної межі.

Крім пільг щодо тривалос­ті робочого часу, підлітки мають певні пільги й щодо щорічних відпусток — відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП останні надають­ся неповнолітнім працівникам у зручний для них час. Втім, це не означає, що працівник-підліток вправі у будь-який час вимагати від роботодавця надання від­пустки — просто при складанні графіка відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов'язані враховувати побажання непо­внолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки. Тривалість же щорічної відпустки згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР становить для неповнолітніх пра­цівників 31 календарний день. Звичайно, відпустка зазначеної тривалості надаватиметься пра­цівникові лише за той період ро­боти, поки йому не виповниться 18 років — після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з роз­рахунку загальноприйнятих 24 календарних днів.

Крім того, за перший рік роботи працівникам, молодшим 18 років, мають бути надані за їх заявою щорічні відпустки повної тривалості до настання шести­місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві. Якщо ж неповнолітній був при­йнятий на роботу після затвер­дження графіка відпусток, час надання йому щорічної відпустки за перший рік роботи, з ураху­ванням його побажання, пови­нен бути встановлений шляхом доповнення графіка відпусток роботодавцем, за узгодженням з профспілковим комітетом під­приємства. При цьому відпустка повинна бути надана неповно­літньому працівникові у повному обсязі, а не пропорційно відпра­цьованому ним часу.