У «Віснику Олешшя» (№№ 5-6 від 14 січня 2011 р.) мене заціка­вила стаття «Паралельний з нами світ». У ній розповідається про дітей-сйріт, яких взяли до себе прийомні сім'ї.

І я звернулася у Цюрупинський районний центр соціальної допо­моги сім'ї, дітей та молоді, де його директор Жанна Кавун серед різноманітних питань, проблем, над якими безпосередньо працю­ють його спеціалісти, окремо ви­ділила діяльність клубу «В колі друзів».

У нашому районі створено сім прийомних сімей, два дитячі бу­динки сімейного типу, в яких ви­ховується ЗО дітей. Тому створен­ня клубу не було новиною, а фак­тично об'єднало під одним «да­хом» всі цікаві виховні, пізна­вальні, дозвільні заходи, які що­денно проводяться при сприянні РЦСССДМ.

Для батьків, які беруть у свої сім'ї дітей, організовуються зустрічі з лікарями, педагоги та психологи, тренери з дитячих спортивних шкіл проводять бес­іди й читають лекції, допомага­ють налагодити навчальний про­цес.

Традиційними стали тренінгові заняття, інтерактивні ігри, походи вихідного дня, родинні свята, ту­ристичні змагання. Також центр щорічно проводить восени похід у ліс, взимку — святкування Ново­річних та Різдвяних свят, весною — прогулянки до річки, а влітку — поїздки на море.

Жанна Григорівна наголосила на тому, що вони ніколи не зали­шають прийомні родини без допо­моги. Центром соціальної служби сім'ї, дітей та молоді надаються соціально-педагогічні, психо­логічні, юридичні та інформаційні консультації як батькам, так і дітям протягом існування сім'ї.

Взагалі, якщо з відповідальні­стю підходити до створення справжніх родинних стосунків між підопічними й прийомними батьками, допомогти їм сформувати й утвердити у дітей соціальну та ко­мунікативну культуру та цінності моральних аксіом добра, вірності, дружби, то без допомоги праців­ників Центру не обійтися.

Спробуємо не бути байдужими додітей-сирітідітей, позбавлених батьківського піклування.

Пам'ятаймо, у кожного з нас є свої мама і тато, є своя родина, вони розділяютьз нами радість та негаразди. Але є ще діти, які свят­кують свій день народження самі, без родинного тепла й радості.

У кожного дорослого є шанс зробити знедолену дитину щасли­вішою, якщо взяти її під опіку, ста­ти для неї прийомними батьками, адже чужих дітей не буває...