Почався новий рік. Пенсіонери звертаються до районних уп­равлінь ПФ з надією про підвищення пенсії. Одні радіють, що їхня пенсія на стільки-то гривень зросла, інші — буває й таке, що „...у зв'язку зтим, що при нарахуванні пенсії була допущена по­милка», — на стільки-то гривень „усохла».

„Краще б сидів удома...», картає себе в принципі потерпілий. Тепер всю надію покладає на пенсійну реформу.

Спокійні лише вищі посадовці держави, області. Навіть якщо їм до пенсії іще так далеко, що вони діждуться іще однієї пенсій­ної реформи. Це пенсіонери за визначенням. Є така норма в ст.31 Закону „Про державну службу», відповідно до якої у разі відстав­ки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має страховий стаж для чоловіків-не менше 25 років, для жінок- не менше 20 років і відпрацював на посадах першої чи другої категорії (президент, прем'єр, міністр, його заступник, голова ОДА) не менше як п'ять років, йому виплачується щомісячно 8- 5% його посадового окладу з урахуванням надбавок за рангта за вислугу років до досягнення пенсійного віку. У гіршому стано- >ииді народні депутати. їм можна поспівчувати. Бо коли у народ­ного депутата закінчується строк його повноважень, він спочат­ку рік отримує матеріальну допомогу у розмірі зарплати працю­ючих парламентарів. А якщо потім не влаштовується на роботу, він теж до пенсії може отримувати матеріальну допомогу в 50% від заробітної плати нинішніх депутатів. А якщо у них збільшуєть­ся зарплата, у екс-депутата матеріальна допомога теж зростає. Про це йде мова уст. 5 Закону „Про статус народних депутатів». Крім того, їм не треба шукати оголошення про вакансію робочих місць, головне ж — не треба відвідувати службу зайнятості, де вислуховувати пропозиції про залучення, наприклад, до гро­мадських робіт; про переучування; проте, що у випадку, наприк­лад, кількох відмов від запропонованих варіантів роботи, можна втратити статус безробітного, отже — залишитись без матері­альної допомоги.

Такому „безробітному» нічого цього не загрожує! Він про себе подбав сам, подавши до Верховної Ради відповідний законо­проект і проголосувавши за нього. Це про таких сказав свого часу Іван Олексійович Мозговий: „Прикро, коли у керівні крісла держави сідають бездарні люди, за душею яких — пустота». Деві­зом же самого Мозгового, який він не лише сповідував, а й реа­лізував протягом усього жиггя, була „боротьба за підвищення рівня життя людей — спочатку це було роботою, потім перетвори­лося на мету життя і сталоголовною турботою».

Чи спроможні на щось подібне нинішні „молоді пенсіонери»? Дуже навряд.

Наша довідка. Мозговий і.О. з 1972 по 1980 рік працював першим секретарем Херсонського обкому КПУ. У1980-1988 рр. — перший заступник Голови Ради Міністрів, секретар ЦК Компартії України, очолював аграрну політику України. Сільськогосподарське виробництво в цей період за багатьма показниками досягло світо­вого рівня. (За часів Мозгового Херсонщина довела валовий збір зернових до понад 3 мільйонів тонн). Був депутатом Верховної Ради СРСР чотирьох скликань і депутатом Верховної Ради України трьох скликань. Нагороджений трьома орденами Леніна, ордена­ми Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, „Знак Пошани», „За заслуги» III ступеня та багатьма медалями.