Нечуваний галас, здійнятий навколо ГМО і ризиків споживання таких продуктів, викликає не лише суспільне занепокоєння, а й інтерес, адже практично щодня, хочемо ~ого чи ні, ми споживаємо хлібобулочні, кон­торські, м'ясні та молочні вироби, крупи, овочі та фрукти, які містять ГМО, навіть якщо на зеленому маркуванні вказано протилеж­не. Херсонщина як зона ризикованого зем­леробства однією з перших у державі поча­ла вирощувати ГМ-рослини і, за оцінками експертів, залишається одним із лідерів у їх виробництві.

Починаючи з 1993 року, коли продукти з ГМ-компонентами вперше з'явилися в про­дажу, реакція громадян на їх споживання різни. 75% американців сприймають засто­сування біотехнологій як великий прогрес, 44% європейців — як серйозний ризик, 62% американців і 22% європейців свідомо на­лаштовані купувати ГМ-продукти, які нази­вають «їжею Франкенштейна».

ГМ-рослини і продукти з них завдяки застосованим змінам характеризуються поліпшеною якістю та поживною цінністю. Скажімо, трансгенна картопля і кукурудза містять більше крохмалю і менше води, ніж звичайні. Модифікований рис, який є осно­вним продуктом у багатьох країнах, містить більше бета-каротину і заліза, що запобігає важким захворюванням серед населення. Генетики передбачають, що, споживаючи ГМ-продукти, легше дотримуватися здо­рової дієти, бо вони містять більше вітамі­нів, мінречовин, незамінних ненасичених жирних кислот. Експерти підрахували, що в Україні трансгенним насінням засівається майже мільйон гектарів щорічно: 75% від усієї сої, 15-20% кукурудзи, до 20% карто­плі. Виробники у програші не залишаються. Завдяки посиленню властивостей деяких культур (стійкість до шкідників, посухи, біль­ша врожайність, економія на протруювачах і добривах) значно знижуються витрати на їх вирощування. Відповідно нижча ціна і вища конкурентоспроможність.

Нещодавно, перебуваючи з колегами- журналістами в гостях у чеському колгоспі, що у передмісті Праги, були вражені, на­скільки буденно спокійно ставляться до ви­користання продукції генної інженерії міс­цеві аграрії. Більшість.посівних площ тут не перший рік зайнята саме ГМ-рослинами. Втім, здебільшого вони використовують­ся на годівлю худоби, рідше — подаються до столу. Худобі ВЬкукурудза не просто до смаку, адже у вигляді силосу чи зерна вона не уражена шкідниками, краще зберігаєть­ся і має унікальні поживні властивості, тож і здоров'ям місцеві дорідні корівки так і па­шать. До того ж, виробництво таких кормів не обтяжує гаманець колгоспників. Вони суттєво економлять на засобах захисту, протруювачах, добривах та зрошенні і ма­ють набагато більшу врожайність.

Колгосп «Моржина», де ми побували, — найкрупніший у Чехії, що вирощує ГМ- кукурудзу. Місцеві жителі повернулися до колективного господарювання на своїх уже приватних землях після руйнування соціа­лістичного ладу в країні. Втім, ефективність колгоспної системи, на відміну від України, де вона повністю збанкрутувала, доведена часом — у них немає жодного неприбутково­го господарства. Селяни гуртом наймають на роботу ефективних менеджерів і отри­мують зиск від плодів спільної праці. Більше того, колгоспи дедалі укрупнюються. «Мор­жина» господарює на 7 тисячах гектарів, майже півтисячі з яких засіяні трансгенною кукурудзою. Згідно з по-європейському суворим чеським законодавством, госпо­дарству дозволено вирощувати до 80% біо- технологічних культур, решту площ потрібно засівати традиційними. Головний агроном Стефан Чижек аргументує переваги генно- інженерних рослин тим, що звичайні сорти потерпають від шкідника-метелика, який знищує врожай, заражає зерно. Протрую­вачі, якими обробляють посіви, накопичу­ються в землі і є шкідливими для людини та тварин, які споживають корм. ЕИ-кукурудза, яку вони вирощують, зареєстро­вана в Євросоюзі, є більш стійкою і врожайною. Тож немає потреби V «роздувати» площі, адже виро­бі щених кормів цілком вистачає на утримання 2,5 тисячі голів ВРХ. До того ж, від споживання якісних кормів рідше хворіє худоба, даючи якісну м'ясо-молочну продукцію. На питання чи схвалюють у ціло­му в країні вирощування продукції з ГМО, селяни відповіли, що вони довіряють урядові, який веде таку аграрну політику, і бачать у цьому більше вигоди, аніж надуманих ри­зиків. Вчені ж не просто продуку­ють такий насіннєвий матеріал, а ретельно вивчають його властивості. Вони переконані, що в основі страхів лежить не­знання та упередженість. Держава повинна надавати громадянам правдиву та науково обґрунтовану картину того, що потрапляє до споживчого кошика. Проблема засто­сування ГМО насправді неактуальна для чехів, адже в них маркують, на відміну від українських виробників, тільки ті товари, що «містять ГМО», а не навпаки. І проблем з реалізацією таких продуктів, як запевняють місцеві жителі, жодних.

Ферми, де утримується кількатисяч- не поголів'я корів на ГМ-кормах, вражають доггіянутістю, автоматизованістю процесів — від годівлі худоби до очищення тварин­ницьких приміщень. На кожній з них у зміну працює лише 2 доярки, 2 скотарі (вони ж і механізатори) та оператор. Щогодини від­бувається автоматичне очищення корівників від гною, тож чистотою та затишком вони суттєво відрізняються від наших вітчизня­них. 8-тисячний надій на корову на рік — тут звичний показник. Обладнання обійшло­ся селянам у 300 тисяч евро, третину суми сплатив ЄС.

Виробництво молока і в них теж є збит­ковим, адже ціна, яку правлять за сировину переробники, не покриває фактичних ви­трат. Тож збитки ферм покривають доходи рослинницької галузі, яка наразі переживає піднесення за рахунок новітніх технологій. Євростандарти в чеських селах не просто прижилися, а й дають зиск під контролем держави. Кожне господарство звітує, які об­сяги площ засіяні ГМ-рослинами і куди ре­алізована вирощена продукція. Українцям ще багато чому належить повчитися, напів­легально застосовуючи ГМ-технології. Хоч вітчизняні вчені мають гідні напрацюва^ня у цій сфері, підтверджені багаторічним до­свідом та дослідженнями. Вони тісно співп­рацюють із зарубіжними колегами і навіть діляться власними винаходами. Натомість чітка державна політика в аграрній сфері, яка наповну використовує нові біотехно- логії, відсутня або достатньо завуальована страхам и та догмам и...

А тим часом генна інженерія набуває все більшої ваги на світовому ринку. Текстильна промисловість постачає на нього вироби з трансгенної шкіри та бавовни. У меди­цині ГМ-інсулін та ГМ-інтерферон рятують мільйони життів. Перспективним напрямом може стати й хірургія генів, заміна мутант­них нормальними в лікуванні онкологічних та спадкових захворювань. Щодо викорис­тання трансгенів у харчовій промисловості, то за останні 8-10 років площа, засіяна ГМ- рослинами, збільшилася у 40 разів. Лише з ГМ-сої у світі виробляють понад 400 про­дуктів харчування: дитяче, варені ковбаси, сири, фарш, соєве м'ясо та молоко. Тож що приховувати і чи не пізно сперечатися?