СПОГАДИ про сучасні віддалені села України чи не завжди змушують серце стискатися з болем....Роз­биті, а то й такі, що взагалі не бачили асфальту до­роги, зубожілий ФАП, дитсадок без дитячого вереску, прикриті ганчір'ям вікна головного осередку культури, який язик не повертається назвати сільським клубом, і схоже на завмирання життя колишніх передовиків кол­госпу, а сьогодні ж просто сивочолих ветеранів рідної матінки-землі. В Україні таких сіл чимало. Але є й такі, які, незалежно від географії, змогли і зберегти свій сільський колорит у найкращому прояві, і примножити та осучас­нити свій добробут. Є такі і на Херсонщині. Наприклад, Круглоозерка Голопристанського району.

Перший, кого кореспон­дент «НД» побачив у цьому ма­ленькому селі на самісінькій околиці Голопристанщини (за 7 км від Залізного Порту), — молода мама з візочком (!). Хіба не приємно? Хіба це не кращий показник розвитку життєдіяльності кожного на­селеного пункту? Та на те воно й перше враження. Аби дізна­тися, як живуть у Круглоозерці насправді, ми вирішили для початку завітати до сільради. Дорогою зустрічаємо ще двох молодиць з немовлятами і ба­чимо церкву у стадії активної реконструкції.

Ви до нас? — доброзич­ливо запитав молодий енер­гійний чоловік, квапливо пря­муючи від сільради До автівки.

Так, до сільського голови, — відповіли ми і зрозуміли: мабуть, це і є господар села.

—То сідайте зі мною. Я як­раз об'їжджатиму Круглоозерку у справах. Побачите, чим село живе, — запросив голова.

Ось вже втретє поспіль круглоозерська громада об­рала головою Сергія Кравчи­ка (на фото). Йому не треба витрачати дорогоцінний час на вивчення проблем і перс­пектив розвитку села, звика­ти до нової відповідальної по­сади і вчитися дивитися лю­дям в очі. За 8 років у цьому кріслі Сергій Павлович чітко вибудував стратегію покра­щення життя на селі і після ос­танніх виборів ще з більшим завзяттям продовжує викону­вати свої зобов'язання перед односельцями.

У нас якраз щойно прове­ли капремонт у дитсадку. Пра­цює три групи. Займаються 60 діточок з Круглоозерки, сусіднього Більшовика і навіть Залізного Порту. Тож плануємо відкривати ще й четверту гру­пу, — говорить Сергій Кравчик.

Під'їжджаємо до садка — тут і справді робота кипить. Будівельники на високій дра­бині чепурять фасад, вихова­телі і няні в середині розстав­ляють меблі. Допомогти їм прийшли й батьки. Ще пахне свіжою фарбою, і радість від оновлення дитячого закладу неважко прочитати на облич­чях усіх, хто причетний до цієї важливої справи.

— Шкода, що ви не бачили наш дитсадок до ремонту. Одразу б відчули різницю, — зауважує завідуюча Олена Кіктєва.

Певно, такі європейські умови не в кожного малюка вдома, як тут, у сад­ку. А скільки ж кош­тує відвідування?

70% вартості за кожну дитину сплачує сільрада. Решту —батьки. Але це їм обходиться в якихось кількадесят гривень.

Наступним пунк­том нашої зупинки став сільський буди­нок культури. Як для глибинки, це цілий палац. Зрізних кінців села видно, як на сонці ви­блискують його білосніжні енергозберігаючі вікна. Ну а хто зайшов у середину закла­ду, навряд чи цю оазу затишку та багатогранних захоплень захоче невдовзі залишити. Тут комфортно і старому, і мало­му, бо кожен кабінет, кожен гурток, бібліотека, яка постій­но поповнюється новими ви­даннями, — усе створено для жителів з любов'ю і смаком. Варто завітати і до тамтешньої зали шлюбів (навіть якщо шлюб брати не збираєтеся). Аби оцінити і помилуватися красою, яку створено у зви­чайному, ні, навіть не звичай­ному, а в віддаленому селі Го­лопристанщини.

Гордість Круглоозерки — і його ФАП. Тут є свій сучасний стоматологічний кабінет, при­дбано кардіограф, апарат для вимірювання рівня глюкози у крові тощо. А ще цікаво було почути, що населення цілодо­бово забезпечується водопос­тачанням.

— 2010 рік для покращення нашої соціальної сфери був дуже плідним, — розповідає Сергій Павлович. — Оскільки село розташоване поблизу моря, маємо свою рекреацій­ну зону. Була у нас ділянка роз­міром у 5,2 гектара на продаж. Звісно, у таких випадках завж­ди є кому покритикувати. Мов­ляв, навіщо свого позбуватися? Але ж виручені кошти, а це понад 4 мільйони гривень, вкладаються і вкладатимуться у підйом Круглоозерки та Більшовика, який також підпо­рядковується нашій сільраді. Ось з цих коштів у Кругло­озерці відремонтували садок, будинок культури, провели ямковий ремонт доріг і будемо продовжувати лагодити доро­ги, коли знову прийде тепла пора.

Як у кожній громаді, тут та­кож є проблеми. Це віднов­лення будинку культури у Більшовику, побудова власних очисних споруд, придбання нової карети швидкої допомо­ги. Не зайвою була б і пожеж­на машина, адже сьогодні у разі пожежі треба чекати ряту­вальників аж з Голої Пристані. Болить сільському голові і відсутність у місцевій школі автобуса, який би підвозив дітей з Більшовика на заняття. Про все це місцева влада Круглоозерки не боїться гово­рити вголсгс. У питаннях, де неможливо впоратися своїми силами, тривають пошуки інвесторів, спонсорів, по­мічників тощо. Так, сьогодні село може пишатися своїми підприємцями. Для кожного з них підтримувати розвиток соціальної сфери — шляхетна справа.

— З нами співпрацюють, нам допомагають. Мабуть, тому, що бачать: кожна копій­ка, кожне придбання справді спрямовується на добробут малюка, молодої сім'ї, пенсіо­нера, — зізнається сільський голова. — Ми ж взагалі такої думки, що людина повинна жити комфортно і соціально захищено, хоч як би далеко не була від районного чи облас­ного центру. У глибинки є май­бутнє. Просто тут кожен крок, кожна справа, як на долоні. Й аби мати це майбутнє, треба бути чесними і перед собою, і перед людьми, які живуть по­ряд з тобою.