Із запитанням про реор­ганізацію медичних закладів та про цьогорічні зміни, які їх торкнулися, я звернулася до головного лікаря райлі­карні О. М. ТИМЧЕНКА. На цей рік, заспокоїв Олександр Миколайович, реорганізації не передба­чається. Хоча ідея про неї, яка належить Міністерству охорони здоров'я, уже вті­люється в життя. Так звані госпітальні округи за пілотними проектами ство­рюються в Донецькій та Дніпропетровській облас­тях. Тобто, об'єднуються медзаклади кількох райо­нів і центральна лікарня з основними підрозділами облаштовується, як прави­ло, у більшому за числен­ністю населення райцентрі.

Наш район, один із най­більших за територією в Україні, південною части­ною тяжіє до Генічеського району, північною — до Каховського. До котрого з них приєднати нашу райлі- карню? Адже за будь-якого варіанту жителям сіл обох «околиць» району їздити в центральну лікарню буде далеко.

Первинну медико- санітарну допомогу жителі сіл та селищ отримува­тимуть в амбулаторіях і ФАПах, які нікуди не зник­нуть і діятимуть на засадах сімейно? медицини.

Власне, реорганізація медзакладів — тема окре­ма, кількома словами її не окреслиш. Ми ще детально розкажемо про неї. А поки що головний лікар район­ної лікарні заклопотаний іншим нововведенням: з 1 січня нового року амбула­торії та ФАПи передаються на баланс і фінансуються не з місцевих, а з районно­го бюджету, сільські та се­лищні ради їх долею більше не переймаються.

Позитивне у цих змі­нах, на думку Олександра Миколайовича, одне: ефективніше використання ко­штів, адже місцеві ради іноді розпоряджалися ними не вельми розважливо. Однак це не дуже тішить, бо цьогорічний бюджет не витримує ніякої критики: у порівнянні з 2010 роком, також фінансово не благо­получним, районним бю­джетом для медзакладів передбачено на 1 мільйон 112 тисяч гривень менше, що означає: ні на ремонти, ні на купівлю обладнання не виділено й копійки! На придбання медикаментів видатки зменшено на 194 тис. грн., на харчування хворих — на 91 тис. грн. проти минулого року, тоді як ціни на ліки та продук­ти значно зросли. Торік не купували м'який інвентар — цього року й поготів. Такі необхідні райлікарні мамо- граф та рентгенапарат зно­ву запишаються мріями...

Значно усклад­нюються й госпо­дарчі питання. По- перше, далеко не всіфельдшерсько- акушерські пунк­ти передані на баланс районної лікарні, чимало з них — в оператив­не користування, оскільки вони роз­ташовані у при­міщеннях разом з бібліотеками (у Воскресенці та Са­довому), з церк­вою (у Двійному), у дитсадку (Бла- говіщенка), у кон­торі (Одрадівка) тощо. Усього в оперативне ко­ристування пе­редано 13 із 26 ФАПів та три амбу­латорії — Володимиро- Іллінську, Новопокровську, Чкалівську. Отже, будь-які ремонтні роботи або ре­конструкції без згоди влас­ника приміщень (сільрад чи господарств) викона­ти неможливо. Непросто буде розмежувати витрати води, електроенергії там, де раніше їх рахували су­купно для кількох підрозділів (наприклад, бібліотеки й фельдшерського пунк­ту) — потрібно установлю­вати окремі лічильники. Укладати договори на по­стачання води з місцевими комунгоспами тепер треба всім медзакладам.

Ускладниться й вирі­шення наслідків різних не- передбачуваних ситуацій: скажімо, вітер зірвав з даху сільської амбулаторії шиферину, потекла водо­провідна труба, згоріла розетка — їх має придбати, привезти, замінити рай- лікарня. Але ж у штатах ФАПів і амбулаторій — ні електриків, ні сантехніків. Сільради на місцях у таких випадках діяли швидко, ма­ючи у своєму розпоряджен­ні комунальні служби та по­трібних спеціалістів. «Я не зможу одночасно знати, що діється в усіх медичних за­кладах району, — зізнається О. М. Тимченко, — тож коли скарги посипляться з кіль­кох одразу — просто» фізич­но не матиму можливості їх розглянути й вирішити оперативно».

Наразі районна лікарня купила і роз­возить 53 тонни ву­гілля та дрова у за­клади, де їх сільради придбали тільки до нового року. А сіль­ські голови, котрих я запитала «як ви ставитеся до пере­дачі медзакладів на баланс райлікарні» відповіли приблизно однаково: «Зітхнув з полегшенням!».

Аби скоротити невиправдані ви­трати, доведеться змінити форму об­слуговування у дея­ких фельдшерських пунктах (в Садовому, Водославці) на виїз­ну: ці села обслуго­вуватиме фельдшер із Новомихайлівки. З метою економії зарплатного фон­ду працівники штату райлі­карні, певно, побувають у кількатижневих відпустках без утримання...

РЕОРГАНІЗАЦІЯ ПРИЙДЕ САМА

Структура і штати закла­дів поки що не змінюються. Більш того, в амбулаторіях кількість ставок збільшила­ся, бо їх привели у відпо­відність — на одного лікаря, згідно з нормами, має при­падати 1200 жителів. Проте дочекатися лікарів у сільські амбулаторії з кожним ро­ком все важче. У Сивашівці з лікарів тільки зубний, раз на тиждень сюди приїж­джатиме сімейний лікар із райцентру. В Сиваському — другому за кількістю меш­канців населеному пункті району — один лікар, який працює на 0,5 ставки — І. І. Мороз. Щодня на прийомі в нього бувають у середньо­му 18 пацієнтів, коли вирує грип — до ЗО. Лікар за ві­ком уже на пенсії (у цьо­му році йому виповниться 70), перенавчання на сі­мейного лікаря не прохо­див, тому досі вважається дільничним. Проте, кажуть його колеги-медсестри, Іван Іванович вартий двох сімейних лікарів, а відпра­цьовує не півставки — всі чотири! У селищі чимало сімей, членів яких він спо­стерігає й лікує десятиліт­тями! Після прийому в ам­булаторії лікар відгукується на будь-яке прохання — вдень, уночі їде, іде до хво­рих. Він лікує і літніх людей, і дітей, оскільки педіатр із райлікарні у Сиваське при­їздить тільки раз на тиж­день (незабаром також раз у тиждень буде приїздити терапевт). Та чи надовго вистачить його сил, адже роки беруть своє? Якщо І. І. Мороз вирішить піти на давно заслужений відпочи­нок, Сиваське взагалі зали­шиться без лікаря...

Кількаразова спроба селищного голови Віктора Батрановського укомплек­тувати штат амбулаторії зазнавала фіаско: молоді лікарі їхали туди неохоче і за першої ж нагоди тікали.

Та що говорити про сільські амбулаторії, коли у районній — купа вакансій: не вистачає сімейних ліка­рів, немає невропатоло­га, педіатра, стоматолога, рентгенолога, лікаря УЗІ- діагностики, інфекціоніста, лікаря-лаборанта... Якщо найближчим часом не за­повнимо деякі вакансії, констатує О. М. Тимченко, доведеться закривати цілі відділення: тоді реоргані­зація прийде до нас сама, обійдеться й без втручання держави.

А проблема в тому, що у наш і так малопривабливий район (ні газифікації, ні ма­льовничої природи) спеціа­лісти не хочуть їхати через брак житла. Житло — єдине, що може втримати тут мо­лодих лікарів. Люди зазви­чай неохоче кидають власні, обжиті оселі. Натомість, поневіряючись по кварти­рах, воліють якнайшвидше поїхати з Новотроїцького.

За останні роки спро­моглися купити одну 1 -кімнатну квартиру по­дружжю лікарів — психіатру й урологу, та у сім'ї — по­повнення, квартира тепер затісна. Хірург, котрий та­кож кілька років тому при­їхав сюди молодим спеці­алістом, а наразі очолює відділення — досі власного житла не має. Переманити його в інший район, за­пропонувавши квартиру, нескладно, адже кожна людина мріє про комфорт і затишок. Але ж тоді в хі­рургії нашої лікарні зали­шиться один хірург...

Головний лікар каже, що частково «житлову» про­блему вирішити можна. Обласна державна адміні­страція' виділяє чималі ко­шти на реконструкцію спо­руд під житло. Олександр Миколайович таке капіталь­не приміщення у райцентрі знайшов: колишню контору міжколгоспбуду, що біля ретранслятора. Там, каже, можна облаштувати чотири квартири (усього їх для мо­лодих спеціалістів потріб­но 10). Та колись будівлю передали на баланс МНС. І хоч ця служба її не вико­ристовує, бо знайшла собі інше, привабливіше приміщення, повернути спо­руду неможливо, відповіли на запит головного лікаря в районній раді. Натомість він вважає, що нічого не­можливого немає, осо­бливо, коли йдеться про користь усього району та здоров'я його мешканців. І, як взірець турботи про людей, приводить приклад Горностаївки, де донедав­на діяв ФАП, а скоро від­криється амбулаторія, поді­бних якій і в області немає.

ЩОБ БУЛИ ЗДОРОВІ

Колись у селі Горностаївка керівник агро­фірми «Мир» Іван Доценко збудував 12-квартирний гуртожиток для своїх пра­цівників. Із часом переко­нався, що використовуєть­ся споруда неефективно, занепадає. Тож у нього народилася ідея створити в селі амбулаторію. Під неї він переобладнав, згідно з усіма санітарними норма­ми та вимогами, перший поверх гуртожитку. На дру­гому поверсі облаштовує 6 квартир для медиків: по дві одно-, дво- і трикімнатних.

Реконструкція триває три роки. На неї вже витра­чено 2,5 мільйона гривень. А керівник, не зупиняючись, продовжує роботи, для яких купує найякісніші будівель­ні матеріали. Кожен лікар­ський кабінет оформлений неповторно, скрізь на підлозі — ламінат, де треба за вимогами — кахель. Світло, гарно. Упродовж 2-3 міся­ців, коли буде завершено ремонт і силікатний фасад обшиють сучасним оздо­блювальним матеріалом, сюди має надійти нове медичне об­ладнання. На початку квітня Горностаївську амбулаторію загаль­ної практики сімей­ної медицини буде відкрито!

Обслуговуватиме вона рідне село, Дивне (тепер там буде ФАП), Зелене, Федорівку, Метропілля, Кривий Ріг і Новознаменку Іванівського району. В амбулаторії буде дві палати денного стаціонару (чоловіча й жіноча) на 8 ліжок. Обіди для них до­ставлятимуться з бу­динку механізатора.

Очолить амбу­латорію Валентина Мельник — головний лікар Дивненської амбу­латорії: жінка погодилася на переїзд у Горностаївку, коли Іван Іванович запро­понував їй квартиру на ви­бір, причому, в приватну власність. Всі інші квартири будуть відомчі.

Побачене у Горностаївці вразило не лише нас, тру- дославців, днями там ра­зом із О. М. Тимченком побували голова обласної ради В. Г. Пелих та на­чальник управління охоро­ни здоров'я облдержадмі­ністрації В. М. Короленко. Вони також були у захо­пленні від ініціатив керівни­ка агрофірми «Мир», його турботи про людей, від ам­булаторії, що вже на 99% готова до експлуатації.

Подумалося: аби у ра­йоні було ще декілька таких меценатів як Доценко — тоді ніяких проблем з медичним обслуговуванням населен­ня взагалі не виникало б.