Переглядаючи новинні сюжети про європейське виробництво, захоплюємося: «Як у них все доладно й зручно облаштовано! У таких умовах працювати — суцільне задоволення!». Та не всі жителі району знають, що в одному із наших господарств давно працюють по-європейськи.

НЕ КОНТОРА, А ОФІС

У товариство з обме­женою відповідальністю «Світанок» часто приїздять гості з усієї країни і навіть з-за кордону. Напередодні Нового року в господар­ство завітала й «Трудова слава». Щоправда, погода була зовсім не передново- річна, весну нагадувала — сонячна і не по-грудневому тепла. Проте, у «Світанку» вже повним ходом готува­лися до свята: в усіх ви­робничих підрозділах сто­яли прикрашені ялинки, а біля головного офісу това­риства бригада чоловіків за допомогою машини з підйомником розвішувала електричні гірлянди на ви­соких «блакитних» ялинках, яких там — ціла алея.

Кілька років тому спо­руда, котру раніше назива­ли колгоспною конторою, перетворилася на гарний офіс. Звісно, не «за щу­чим велінням» — завдяки старанням керівника і вмі­лим рукам будівельників. Тепер на неї любо-дорого подивитися: світла, сучас­на, з тонованими євровікнами, затишним ґанком, на якому фірмовий лого­тип «Світанок». Всередині тепло і вражаюче чи­сто як для сирої погоди. Це тому, що прибирають в офісі не раз на день, а кілька. Прибиральниця ненав'язливо «проходить­ся» по кабінетах і коридору з вологою ганчіркою, тож слідів від брудного взуття аніде.

Пастельні тони стін, ка­хельної підлоги гармонують зі зручними новими офісни­ми меблями. У всіх робочих кабінетах — комп'ютери, багато квітів, а головне — привітні, усміхнені, зі сма­ком одягнені співробітниці (в офісі працюють пере­важно жінки). Тому тут не соромно зустрічати гостей будь-якого рівня.

Голова товариства Сергій Максименко нази­ває працівників офісу «опе­раційним центром», який втілює в життя його ідеї, прив'язуючи до фінансо­вих можливостей та чинно­го законодавства. Або не втілює, коли доводить, що нова ідея невда­ла і прибутків чи іншого зиску господарству не принесе. Сергій Іванович звик довіряти сво­їм спеціаліс­там, адже вони першокласні фахівці, котрі мають вагомий досвід роботи (плин кадрів у «Світанку» міні­мальний).

Перш ніж розпочати будь-яку справу (а за­початковано їх за останні роки у «Світанку» чимало), ре­тельно прораховуються витрати й прибутки. І, головне, усе розпочате доводиться до логічного завершення.

Одного разу зрозумівши, що скільки не вчись — бути «асом» у всіх сферах вироб­ництва просто неможливо, господарство вступило до молочної асоціації «АВМ», де наразі «Світанок» — один із засновників. З будь-яких питань, для вирішення на­гальних проблем, що іноді заводять у глухий кут, він може викликати столичного спеціаліста (юриста, фінан­систа, агронома, фахівця з тваринництва тощо), ко­трий приїде у господарство і працюватиме з повною віддачею, вчитиме місцевих спеціалістів новим техноло­гіям, роз'яснюватиме нове в законодавстві. Так, каже керівник, вдалося уникнути багатьох помилок.

«Я КУПУЮ ВАШУ ПРАЦЮ»

Час проб і пошуків у «Світанку»давно минув. Це на початку головування, пригадує Сергій Іванович, були метання й безсонні ночі: у яке русло скерувати господарство? Найперше, він визначив пріоритети, яким слідує і досі: підви­щення заробітної плати трудівникам і покращання умов їх праці. Тож усі но­вовведення підпорядко­вані саме цим цілям. Про умови праці читайте трохи нижче, а щодо зарплати, то середня по господар­ству становить 1485 грн. Тваринникам, механізаторам, зрошенцям (у сезон) платять по 4-6 тис. грн. на місяць. Деякі фахівці госпо­дарства отриму­ють по 50 тис. грн. заробітної плати у рік! На цьогорічне свят­кування Дня пра­цівників сільсько­го господарства преміювальний фонд склав 207 тисяч гри­вень. ,

Колись керівник просто пояснив людям, що купує їх працю. Оплата — згідно з навантаженням і відда­чею: викладається людина на роботі сповна — отримує пристойну зарплатню. Втім, з'ясувалося, не всі звикли добросовісно працювати. Так «відсіялися» ліниві, без­відповідальні, нечисті на руку, охочі до спиртного. Наразі у «Світанку» працю­ють 420 трудівників, серед них чимало амбітної мо­лоді, котра зрозуміла, що добре заробляти і безбід­но жити можна й у рідно­му селищі. Та ще й навчає своїх спеціалістів Сергій Максименко за кордоном: у Росії, Німеччині, Данії. Тож працювати у «Світанку» — реальна можливість світу побачити!

За оренду паю, згідно з чинним законодавством, господарство сплачує 3% від його нормативної гро­шової оцінки. У грошовому еквіваленті це 2069 грн. Орендну плату товариство сплачує «живими» гроши­ма, а орендодавець вже сам вирішує, як ними роз­порядитися: виписати зер­на, м'яса, борошна, купити вугілля на зиму чи відре­монтувати будинок. Цього року фонд орендної плати загалом «затягнув» на 2,5 млн. грн.

Визначився С. І. Максименко і з на­прямками діяль­ності «Світанку»: це вирощування зернових (пше­ниця, ячмінь, соняшник, ку­курудза, соя) і м'ясо-молочна галузь. Наразі, каже, прогнози на врожай не­погані. Густим смарагдовим килимом зе­леніють озимі, радують душу. Щоправда, останніми ро­ками довелося внести корек­тиви у їх сівбу.

Якщо раніше озимі почина­ли сіяти у вересні, то тепер оптимальні строки заро­бляння їх у ґрунт — перша декада жовтня. Тоді не така страшна тепла зима (як цьогорічна), посіви не переростають допустимих меж.

Молочне стадо госпо­дарства налічує 760 корів. Світанківському ідолоку за параметрами присвоєно категорію екстра-класу: воно містить 4,3% жиру та 3,5% білка. У середньому по господарству надої на корову складають 5,5 тисяч літрів (цю цифру прагнуть збільшити до 6 тисяч) А на новій, рік тому введеній в експлуатацію фермі №1, — 7200 тисяч літрів!

Тривалий час високоя­кісне молоко товариство постачало на відому фір­му готової молокопродукції «Славія» Баштанського сирзаводу (Миколаївська область). Та ось уже кілька міся­ців співпрацює з Новотроїцьким маслосирза водом. Коли керівники двох товариств порозумілися й зійшлися в ціні, Сергій Іванович, не ва­гаючись, поміняв партнера, бо вважає, що таки треба підтримати місцевого ви­робника. Тепер щодня 13,5 тонни молока екстра-класу надходить на наше моло­копереробне підприєм­ство. І, не в останню чергу завдяки сиваському мо­локу, якість продукції ТОВ «Новотроїцький МСЗ» зна­чно покращилася.

НА ФЕРМІ ДВІ ДОЯРКИ

Екскурсію по новій фер­мі очільник «Світанку» для співробітників «Трудової слави» провів особисто. Розповідь його була ціка­вою, повчальною, а як на мене — людину, котра впер­ше на такій фермі — просто дивовижною!

Здалеку споруда молоч­нотоварної ферми нагадує велетенський супер-маркет мегаполісу. На порозі нас зустрічає завфермою — Людмила Донець. Вона та ще кілька будівельників, котрі закінчують облашто- вувати територію — оце і всі працівники на фермі у передобідню пору. Ранкове доїння завершено, до ве­чірнього ще далеко. Проте і в час пік тут не багато­людно. На фермі, де утри­мують 280 корів, — усього дві доярки!.. Звісно, у них є підміна. Штат ферми (ра­зом зі сторожами) налічує 33 людини. Кожен чітко і вчасно виконує свою робо­ту: доглядає, годує тварин, прибирає територію...

Заходимо у приміщення. Таке враження, що йде­мо по коридору готелю: світлий кахель на підлозі, «офісні» квіти у горщиках, ряд сучасних добротних дверей. Відчинивши одні з них, потрапляємо в доїль­ний зал. Він дуже великий, просторий і стерильно чис­тий. Доїння повністю авто­матизоване. Його головна особливість: молоко на жодному з етапів не стика­ється з повітрям. Із виме­ні корови воно потрапляє прямісінько в десятикубовий резервуар, де охоло­джується й зберігається до реалізації.

Із корівника тварини спершу потрапляють у ве­ликий накопичувач, звідки до відчинених дверей у до­їльний зал їх м'яко підганя: ють автоматичні погоничі — своєрідні турнікети, що плавно рухаються.

У залі корівки вишикову­ються за принципом «ялин­ки», аби не заважати одна одній. Доярки окремими для кожної корови стерильними фланелевими серветками, котрі після доїння перуть із антибактеріальним за­собом, протирають вим'я. А якщо, скажімо, помітили шерстинку на дійках — про­мивають їх із «пістолетів» теплою водою. Потім під­ключають доїльні апарати і натискають кнопки «пуск». На цьому їхня безпосеред­ня участь в доїнні вичерпу­ється. Коли апарат висотав молоко із корови, він сам відключається і «від'їжджає» на висхідну позицію.

А МУЗИКА ЗВУЧИТЬ...

Доки корова під'єднана до доїльного апарату, зі спеціального ошийника на комп'ютер зчитується ін­формація про її стан. До­ярки уважно слідкують за параметрами здоров'я під­опічних, і якщо вони не в нормі — відправляють до ветеринара.

Апарати ж після доїння у режимі автомийки проходять вісім циклів промивання те­плою та холодною водою з лугами й кислотами.

Одночасно у доїльно­му залі віддають молоко 24 корівки, процес доїння триває 6-8 хвилин — і вже напоготові друга зміна, по­тім — наступна... Загалом кожне доїння продовжуєть­ся близько двох годин... під повільну мелодійну музику. Сергій Іванович каже, що на рівень надоїв такі «кон­церти» не впливають, але тварин заспокоюють. Вони стають урівноваженішими, слухнянішими.

На фермі все компактно, розумно і функціонально. Наприклад, енергія, що вивільняється при охоло­дженні молока, нагріває два резервуари води для про­мивання апаратів та інших потреб. Таких прикладів розумної економії можна навести чимало.

Показали нам і лаборато­рію: невеличке зручне при­міщення з компактним апа­ратом, котрий за ЗО секунд визначає якість молока за шістьма параметрами. Для аналізу потрібна крихітна мензурка продукту. На дру­гому поверсі — інформацій­ний центр — звичайний офіс- ний кабінет із сучасним комп'ютером, на який стіка- ється уся ін­формація: про надої, стан ко­рів, їх раціон, якість молока, його продаж... Словом, ве­дуться деталь­ні контроль та облік.

А корів­кам на фер­мі справжнє привілля! Вони на без­прив'язному утриманні, їдять досхочу — свіжоприготовану суміш із силосу, сінажу, соломи, сіна та концкормів, де всі необ­хідні для їх гарного самопо­чуття та високої молоковід­дачі компоненти. ?Наївшись, спочивають у спеціально відведених місцях, статечно підставляють боки під підві­шені щітки-чесалки...

Півсотні корів голштинської (або чорно-рябої) по­роди у «Світанок» завезли із Німеччини; понад три десятка купили в Кременчузі, інші — свої, первістки червоної південної породи, їх вже схрещують із голштинами, аби покращити поро­ду. Доки сформувалося це стадо, довелося вибраку­вати 300 голів корів, нарікає голова товариства: шкода їх було неймовірно, проте на терези ставилася якість молока — і переважила. У перспективі стадо на цій фермі планують збільшити до 550 голів.

Окрім ферми на терито­рії багато підсобних при­міщень, телятник, силосні ями, техніка. Усього (без вартості поголів'я) на бу­дівництво й облаштування цієї ферми витрачено 13 мільйонів гривень!

А будівництво у госпо­дарстві продовжується: зводять нове «пологове» приміщення для корів і те­лят. На черзі реконструкція свинокомплексу, пекарні...

МАЙЖЕ НА КУРОРТІ

Машдвір розташований поруч із сосновим парком. «Ми тут як на курорті, — зна­йомлячись, жартує його начальник Олександр Ми­колайович Козачко, — і пра­цюємо, й корисним хвойним повітрям дихаємо».

Велика територія машдвору заасфальтована, упорядкована, на клумбах, уточнює Олександр Мико­лайович, висаджено 18 сор­тів троянд. Екскурсію для «трудославців» люб'язно провели разом з начальни­ком головний інженер гос­подарства Олексій Ломако, бригадири двох бригад Володимир Роль, Олександр Шрамко, агроном по захис­ту рослин Олег Михальчук та інші. Чоловіки відкрива­ють ангари, де тимчасова «спочиває» техніка, і з гор­дістю показують велетенські агрегати, серед яких — п'ять комбайнів (три «Джон Діри», два «Дніпра»), трактори різ­них марок, сівалки та інші сільгоспмашини.

Усього на машинному дворі 48 одиниць техніки (з них — 22 трактори) та 6 легкових автомобілів: чо­тири «Пікапи» й дві «Ниви». Якраз у день нашого при­їзду тут придбали п'ять тракторів МТЗ, сівалку, те­лескопічний навантажувач... На оновлення й поповнення автотранспортного парку голова правління ТОВ «Сві­танок» грошей не шкодує, адже господарство роз­будовується, потужно роз­вивається, що без техніки неможливо. Та й територія його велика, а спеціалістам треба бути скрізь і одно­часно.

У великій майстерні, що на території маш двору, виконують то­карні, зварю­вальні, коваль­ські роботи, ремонтують і замїнюють двигуни, вулканізують шини. У майстерні працюють сім фахівців, кожен з яких у своїй справі — ас!

Є на території й офісна споруда, де приміщення такі ж світлі, зі смаком і сучасно облаштовані, як і в головному офісі. У ній — ка­бінети керівників інженерно-технічної служби, банкомат, диспетчерська, аптека, пе­рукарня, добре оснащений медпункт, де господарює Тетяна Царик. Вона у цій частині селища за лікаря — допомагає усім, хто зверта­ється, і вдень, і вночі.

Тут же розташована їдальня для механізаторів — комфортна, з велетен­ським телевізором. А меню таке, що й не в кожному кафе запропонують: упро­довж тижня жодна страва не повторюється. Чотири кухарочки — завідувачка Людмила Мірошник, Ольга Ломако, Тамара Савёчко і Наталя Дем'яник готують смачні борщі, різноманіт­ні м'ясні страви (рулети, буженину тощо), вітамінні овочеві салати, печуть пи­ріжки, булочки, печиво... Все — із власної продукції «Світанку», тож у тому, що продукти екологічно чисті, ніхто не сумнівається.

У гарячі періоди польо­вих робіт обіди доставляють механізаторам у поле. В інший час вони снідають і обідають в їдальні. Тут харчуються також приїжджі будівельники, котрі зводять нові господарські споруди, церкву.

На території сели­ща зводиться Свято- Вознесенський храм. На його будівництво господар­ство уже виділило мільйон гривень благодійної допо­моги.

За проектом це буде дуже гарний храм, якраз на перехресті доріг, у центрі «світанківської» частини Сиваського.

СМАЧНА ВІЗИТІВКА

Буханці хліба, які ви­пікають на пекарні ТОВ «Світанок»-, — високі, пухкі, білі, запашні та надзвичайно смачні! Секрет смакоти, зі­знається Сергій Максимен- ко, у відсутності будь-яких штучних чи хімічних компо­нентів та в старому рецепті, за котрим хліб випікають вже не одне десятиліття.

«Ми не переймаємося, який гостинець дати ро­дичам, що приїздять до нас із міста, — говорить головний економіст това­риства Світлана Фесенко, — вони завжди із вдячністю везуть додо­му наш хліб. Кажуть, що він у нас смачний, як паска! Та й не тільки горо­дянам він до вподоби, ро­дичі й знайомі з інших насе­лених пунктів району також ніколи не від­мовляються його скушту­вати».

Світанківським хлібом смакують смакують усі бажаючі сивасьці, бо його не лише за талонами на пекарні можна взяти, а й купи­ти у магазинах селища, у сусідній Одрадівці. Упро­довж доби випікають 1800 кілограмів хліба і зайвих чи нереалізованих буханців не залишається ніколи.

Коли редакційна машина під'їхала до пекарні, тут саме готували до випікан­ня -Чергову партію хліба: у формах росло й піднімало­ся, мов живе, тісто. Поруч на великих тацях підсушу­валася свіжа макаронна продукція: вермішель, ра­кушки... У пекарні — цех з виготовлення макаронних виробів, яких тут виготов­ляють 7 видів і використо­вують для внутрішніх потреб господарства — харчування працівників.

По трикілограмовій хлі­бині гостинні господарі вручили й нам, трудославцям. Ми вдихали неперевершений аромат свіжого хліба, що нагадував дитинство, не втримавшись, таки з'їли по шматочку хрусткої ско­ринки. Бо раптом зрозуміли, що зголодніли, що за ціка­вою екскурсією, приємними знайомствами та спілку­ваннями зовсім непомітно промайнуло півдня...

Післямова. Отже, зу­стріли нас у ТОВ «Світанок» тепло й привітно, проводжа­ли з хлібом. Подумалося, на пекарні можна взяти, а й купи­ти у магазинах селища, у сусідній Одрадівці. Упро­довж доби випікають 1800 кілограмів хліба і зайвих чи нереалізованих буханців не що це — гарна прикмета, що «Трудова слава» ще обов'язково повернеться сюди, адже сьогоднішня розповідь висвітлює лише частину того, чим славне господарство. Іще у «Сві­танку» закладають нові й доглядають вже насаджені парки, лісосмуги; мають свій асфальтовий завод — власними силами постійно ремонтують дороги; займа­ються свинарством; виро­щують нові сорти пшениці; культура землеробства тут одна з кращих не тільки в районі — на Україні!..

У переддень Новоріччя хочеться побажати усім світанківцям здоров'я і ро­динного затишку, достатку, оптимізму, святкових та що­денних радощів! А ще щиро сказати: Новотроїцькому району є чим і ким гордитися, адже «Світанок» — це його коштовна перлина!