ЯКЩО УВАЖНІШЕ зазир­нути в нашу історію, то побачимо, що сучасні центри зайнятості мають на­багато глибше коріння. Адже проблеми праці, зайнятості та безробіття завжди знаходили­ся у прямій залежності від кіль­кох чинників — економічних ре­форм, структурних перебудов народного господарства, змін політичного ладу. А цим наша минувшина вельми багата...

Отже свій відлік історія служби зайнятості України роз­починає з жовтня 1915 року, коли в Києві задля терміново­го вирішення проблеми забез­печення підприємств новими працівниками на заміну мобі­лізованих на фронт відкрилося Бюро праці. З початку 1917р. біржі праці з'являються по всій території України. Вже після лютневої буржуазної револю­ції, 19 серпня 1917 року для організації боротьби з безро­біттям Тимчасовий уряд Росії затвердив «Положення про Бір­жі праці».

У Херсоні біржа відкрилася у листопаді того ж року. Кож­ній наступній «черговій» владі залишалися у спадок одні й ті ж проблеми, породжені ві­йною, політичними змінами та розладом народного господар­ства. Треба було розв'язувати їх і затвердженому 20 лис­топада 1918 р. Відділу праці при Тимчасовому робітничо- селянському уряді України.

У питаннях безробіття по­літика нової Української Со­ціалістичної Радянської Рес­публіки базувалася на законі Радянської Росії, за яким біржі праці перетворювались в ор­гани робітничого руху, що ді­яли в інтересах профспілок. Влітку 1920 р. місцеві відділи праці злилися з Комітетами з трудової повинності. Протягом наступного десятиліття, коли держава здійснювала нову еко­номічну політику (НЕП), примус до праці тимчасово посла­бився, а безробіття, навпаки, зросло. Та вже на початку 30-х років XX ст. було проголошено, що соціалізм в СРСР переміг остаточно і безповоротно, а безробіття в країні ліквідоване.

Для відстеження процесів перерозподілу трудових ре­сурсів у 1943 р. було створе­но Бюро з обліку та розподілу робочої сили, яке пізніше пе­рейменували на Бюро з пра­цевлаштування населення. В 50-ті роки сформоване Голо­вне управління організованого набору робітників та пересе­лення при Раді Міністрів УРСР. У лютому 1967 р. був створе­ний Державний комітет Ради Міністрів УРСР з використання трудових ресурсів. Його за­вдання полягали у перепід­готовці робітників та їх пере­розподілі відповідно до потреб виробництва, у працевлашту­ванні населення, в оргнаборі та переселенні робочих кадрів.

У 1988 році відповідно до рішення уряду СРСР були ство­рені центри з працевлаштуван­ня, перенавчання та професій­ної орієнтації населення, що вели роботу за такими напря­мами: аналіз трудових ресурсів і розробка регіональних ба­лансів робочої сили, організа­ція профорієнтації населення; працевлаштування вивільнених працівників. В Україні на 1 січня 1989 р. функціонувало 63 таких міських центри, а також бюро з працевлаштування, перена­вчання і профорієнтації насе­лення.

Перехід до ринкових від­носин, що супроводжувався змінами у галузевій структу­рі народного господарства та ліквідацією збиткових вироб­ництв, вимагав широкомасш­табного перерозподілу пра­цівників та поліпшення якості їх підготовки. Для цього необ­хідно було перебудувати ді­ючу службу працевлаштування шляхом створення централі­зованої структури державних органів, які б комплексно ви­рішували питання, пов'язані з регулюванням зайнятості населення, його профорієнтацією, працевлаштуванням та соці­альною підтримкою «Тимчасово непрацюючих.

У грудні 1990р. була ство­рена сучасна Державна служ­ба зайнятості України. Один із перших ринкових законів нашої держави — Закон України «Про зайнятість населення» — прий­нятий у березні 1991р., за пів­року до початку нового відліку української історії. Цей закон визнавав правові, економічні та організаційні засади зайня­тості населення України, соці­альні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, основні принципи ді­яльності державної служби за­йнятості.

З 1 січня 2001р. в Укра­їні набув чинності інший, вкрай важливий закон — «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття». Був створений Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок «безробіття; функції виконавчої дирекції Фонду покладені на державну службу зайнятості. Управління Фондом здійсню­ється на паритетній основі державою, представниками за­страхованих осіб і роботодав­ців.

За роки соціально- економічного розвитку неза­лежної України держслужба зайнятості також пройшла важливі етапи становлення та розвитку. За цей час створе­но: на страхових принципах систему соціального захисту населення від безробіття; сис­тему соціального партнерства; систему кадрового забезпе­чення та підвищення кваліфі­кації кадрів служби зайнятості; матеріально-технічну базу для надання соціальних послуг на­селенню й роботодавцям; роз­роблені та впроваджені сучасні інформаційні технології.

Вищесказане у повній мірі відноситься й до особливостей та етапів діяльності Каховсько­го міськрайонного центру за­йнятості. Своє становлення він переживав досить важко. Його «старожили» та перші відвіду­вачі пам'ятають з чого все по­чиналося: з тісних орендованих приміщень, крихітних кабінетів, довжелезнйх черг у темних ко­ридорах і знервованого натов­пу на порозі. Саме сюди я при­шла у 1991 році недосвідченим молодим бухгалтером, тому й вважаю день створення служби днем свого професійного на­родження.

Сучасний центр — це повніс­тю комп'ютеризований офіс із просторим холом, що потопає в квітах, і морем найрізнома­нітнішої інформації для шукачів роботи. І я впевнена: сучасне оснащення було б нічим, якби не фахівці центру, які обжива­ли його всі ці роки, передавали досвід своїм наступникам за­ради того, щоб повертати лю­дям надію на майбутнє.

СІ ЦІ 20 РОКІВ у Кахов­ському центрі зайнятості працює стабільний, висо- копрофесійний і дружний ко­лектив, повноправними чле­нами якого ми й по сьогодні вважаємо наших сімох пенсі­онерів — хранителів нашої іс­торії, наш взірець і наших по­радників. Першим директором центру була Жанна Іванівна Цу- канова. А першим, як відомо, завжди найтяжче проторувати стежину, саме від їх компе­тентності й вміння повести за собою залежить чи перетво­риться ця стежка у майбутньо­му на зручний широкий шлях, її вірним соратником і помічни­ком була головний бухгалтер Надія Павлівна Мартюк. Через усі сходини закладу, що фор­мувався, пройшла „Валентина Іванівна Підручна. їй довело­ся займатися усім, що тільки з'являлося нового в досвіді служби; перевіряти цей досвід та вдосконалювати його. Май­же одночасно пішли на заслу­жений відпочинок Любов Олек­сандрівна Йожикова, Галина Олександрівна Рибчич та Га­лина Володимирівна Чуприна. Всі вони -дуже надійні люди, на «цаких колег я завжди могла розраховувати. Незважаючи на те, що на зміну їм прийшли чудові спеціалісти, які також у всьому готові підтримати мене, я й досі відчуваю певний дефі­цит професійного спілкування.

Майже 18 років нашою ко­легою є Ірина Анатоліївна Карпачова. Сьогодні вона — началь­ник відділу працевлаштування. Її відрізняють такі важливі риси як цілеспрямованість та вміння відстоювати свою точку зору. В цьому ж відділі понад 12 років працює Зотова Ельвіна Вале- ріївна, яка кожного ранку при­вітно зустрічає клієнтів центру зайнятості, від її професіона­лізму залежить безперебійна робота всього колективу. За­вдяки своїй активності та прин­циповості, вона успішно вико­нує функції голови первинного осередку профспілки.

Вже 16 років разом із цен­тром Інна Леонідівна Доро­шенко. Вона прийшла сюди працювати юристом, в різні часи обіймала декілька посад, а зараз є начальником відді­лу роботи з роботодавцями. Доброзичливість і вміння зна­йти спільну мову з людьми — її головні професійні та й чудові людські якості. її підлегла Надія Михайлівна Кушнеренко, яка в центрі зайнятості — 13 років, наділена тими ж рисами, що допомагають їй знайти інди­відуальний підхід до кожного роботодавця, з яким вона пра­цює.

14 років пліч-о-пліч з нами Світлана Анатоліївна Водзян- ська. Її фах — системний адмі­ністратор, здавалося б, цілком чоловіча професія. Але вона чу­дово «дружить» як із технікою, так і з програмуванням. Були часи, коли за сімейними об­ставинами їй довелося покинути центр зайнятості, але довго ні ми без неї, ані вона без нас обійтися не змогли.

Вікторія Михайлівна Палій — начальник відділу активної під­тримки безробітних. Спокійна к вдача та врівноваженість допо­магають їй успішно займатися орієнтуванням безробітних на перенавчання, за .. що багато людей їй вдячні. Її заступник психолог Альона В'ячеславівна Дашкевич — людина такої ж ти­хої та лагідної вдачі, володіє талантом і заспокоювати усіх, хто опиняється з нею поруч, і допомагати їм побачити себе в нових іпостасях, можливо, іноді й непомітних для них са­мих. Саме тому за всі 15 років її роботи в центрі ми чули лише позитивні слова про неї від від­відувачів.

З першого дня роботи і ось уже 13 років чудово порається з обов'язками бухгалтера Віра Сергіївна Давиденко. У неї в розрахунках завжди належний порядок, і саме тому їй вдаєть­ся з блиском проходити безліч різноманітних перевірок.

10 років працює з нами Ірина Віталіївна Сидоренко. Прийшла зовсім молодим, по­чинаючим спеціалістом. Але завдяки своїй наполегливості досягла справжнього профе­сіоналізму, сьогодні вона — за­ступник директора центру за­йнятості.

Зовсім недалеко відстають від наших досвідчених пра­цівників не тільки за строком роботи, а й за професіональ­ним рівнем Олена Кремезь, Юлія Косенко, Олеся Локте­ва, Максим Сидоренко, Діана Соловйова-Зуєва, Олена Кра­маренко, Олена Філоненко, Лі­лія Закряченко, Наталія Луньо- ва, Ольга Галкіна. З 2005 року в нас працює водієм Сергій Жогов — чудова, відповідальна людина, який разом зі спеціа­лістами сповна розділяє всю складність ненормованого ро­бочого дня. За свою роботу не так давно він був нагородже­ний грамотою обласної служби зайнятості.

Рівняються на своїх стар­ших колег та прагнуть досягти їхнього професійного рівня і ті, хто прийшов до нас трохи біль­ше року тому: Жанна Ковален­ко, Катерина Баталова, Альона Боднар, Вікторія Ночовка.

Загалом колектив Кахов­ського центру зайнятості на­раховує 25 працівників, і я з упевненістю можу сказати, що всі разом — ми єдина, злаго­джена команда, якій доводить­ся обслуговувати весь район та місто, постійно шукати й впро­ваджувати нові форми роботи. Особливу увагу намагаємося приділяти нашій молоді — пра­вильно професійно зорієнтува­ти ще тоді, коли майбутні ро­бочі ресурси країни вчаться за шкільною партою, від їхнього особистого вибору залежить і їхня власна доля, і життєдіяль­ність усієї держави. Тому й не шкодуємо часу і старань задля організації для старшокласни­ків різноманітних цікавих за­ходів: від профінформаційних ярмарків до поїздок у школи з роздачею профорієнтацій­них щоденників, встановлення профорієнтаційних терміналів, бесід, тестувань, порад і таке інше. Для населення працез­датного віку справжніми фору­мами стають ярмарки вакансій місце зустрічі шукачів роботи з роботодавцями усієї області. Звичайно, що для всіх цих ви­дів роботи потрібні різні підхо­ди, різні якості, які дивом ужи­ваються в одних і тих же людях наших спеціалістах. Нерідко ми жартуємо, що за потреби змогли о терміново переквалі­фікуватися в успішних агентів будь-якої фірми чи установи — так багато ми вже спробували! Незважаючи на те, що нерідко робота буває що називається «на виснаження», плинності ка­дрів у нас немає.

Як директор вважаю себе щасливою людиною, щасливим керівником, адже мій колек­тив, як уміло відточений алмаз, кожна особистість якого — ніби­то нова сяюча грань цього до­вершеного діаманта... Численні професійні грамоти тому неза­перечний доказ. А ще облас­ний перехідний кубок на зван­ня «Кращий центр зайнятості» теж у нас!

Хочу зазначити, що наш колектив уміє не тільки завзя­то й злагоджено працювати, так само ми й відпочиваємо! З сім'ями та дітьми ми побува­ли в Миколаєві, Умані, Одесі, Почаєві. Підрахувати кількість поїздок по Херсонщині уже, мабуть, неможливо. Ми часто милуємося як її природними красотами, так і відвідуємо те­атри, концерти, — коротше ка­жучи, підвищуємо свої естетич­ний, духовний та пізнавальний рівні. І все це робимо разом!

А про ставлення до нас лю­дей, про ступінь їхньої довіри, на мій погляд, дуже красно­мовно свідчать сухі, здавалося б, цифри: якщо у 1993 році за сприянням у працевлаштуванні до Каховського міськрайонного центру зайнятості звернулося 468 громадян Каховщини, то на початок 2000 року ця цифра склала 4254 особи і постійно збільшується.

Отже, вітаючи свій колек­тив, я зичу найголовнішого — щоб люди, задля яких ми пра­цюємо, ніколи не втрачали віру у допомогу з боку нашого цен­тру, а ми, в свою чергу, завжди були тим центром, де люди знаходять і повертають втраче­ну надію.

Надію бути потрібним, на­дію жити й працювати гідно. Того ж самого бажаю й усім своїм колегам!