Добра і доброчинів ніколи не буває забагато. Так влаштована людина: чим більше намагаєшся її підтримати, допомогти, захистити, тим більше вона схильна думати, що цього недостатньо, що далеко не все ще зроблено для її благополуччя і захисту.

Почасти це так і особли­во, коли йдеться про право­охоронців. Буває, що наміри порушувати закон перевер­шують намагання людей у погонах.

Навколо цього твер­дження і відбувалася наша розмова незадовго до про­фесійного свята з началь­ником райвідділу вну­трішніх справ Черненком П.Г.

Для того, аби дати більш-менш об'єктивну оцінку зусиллям ввіре­ного вам колективу, Павле Григоровичу, скажіть, яким на сьогодні є наван­таження на ваших праців­ників?

Вимірювати це наван­таження якоюсь одиницею неможливо, йдеться про цілий комплекс чинників, але скажу: порівняно з минуло­річним періодом у нас збіль­шилася кількість звернень і заяв про правопорушення чи злочини. І це не лише в нашому районі, а й скрізь на Херсонщині, в Україні, адже значно зменшилася сума збитків, за що настає кри­мінальна відповідльність. Зважаючи на ті жорсткі ви­моги, які ставить до нас ке­рівництво управління вну­трішніх справ в області та й у державі загалом, жодне звернення людини не мож­на залишати поза увагою. Тому ніяких відмов не пови­нно бути з боку працівників міліції щодо виїзду безпо­середньо на місце пригоди. Якщо таке трапляється, то можна повідомляти мені чи у чергову частину.

А які злочини чи пра­вопорушення домінують у щоденній роботі?

Це насамперед кра­діжки особистого майна громадян. Не секрет, що є певна категорія людей, про яких кажуть «асоціальні, точніше — безробітні і схиль­ні до спиртного, які, коли за­кінчуються польові роботи, живуть з того, що вкрадуть на чужому подвір'ї. Були у нас нинішнього року і факти розбійних нападів, які уже розкрито, побільшало й ви­падків дитячої злочинності.

З одного боку робо­ти додалося, з іншого, наскільки відомо, у вас некомплект кадрів. Як вдається справлятися з поставленими завдання­ми?

У нас справді не виста­чає дільничних інспекторів, їх усього шестеро на район. Тож шукаємо людей і буде­мо вчити. А стосовно того, справляємось чи ні, назву один лише показник: у під­групі з п'яти районів, куди входить і Каланчацький, наш райвідділ утримує дру­ге місце з розкриття злочи­нів.

Павле Григоровичу, не хотілося б у переддень професійного свята втом­лювати читачів буденніс­тю, знаємо, що на святі ви обов'язково нагороджу­ватимете кращих праців­ників. А що б ви хотіли по­бажати колективу?

Найперше, хотів би висловити подяку за добру науку нашим ветеранам і побажати їм благополуччя, а молодшим колегам — про­фесійного росту, сил, ви­тримки, взаєморозуміння, домашнього затишку і люд­ської вдячності.