«Прочитала у «Віснику Олешшя» повідомлення про Цюрупинсь- кий маслозавод. Так і не зрозуміла: що це, реорганізація, ліквіда­ція?.. Чи не могли б ви розповісти, що насправді з маслозаводом?», — із дзвінка нашої читачки до редакції.

Формально Цюрупинський мас­лозавод уже не ВАТ, але ще й не ТДВ — товариство з додатковою відпові­дальністю, як, пройшовши всі про­цедури, скоріше за все, називати­меться він згодом. Але, як і раніше, належить акціонерам. Хоча на­справді — тепер уже його засновни­кам. Але кого здивуєш зміною вивіс­ки в наш технологічний вік?

То все-таки, кому зараз належить маслозавод? Голова правління Сергій Шовенко лише відповів, що він найнятий менеджер, хоча так чи інакше частка власності підприєм­ства асоціюється з його прізвищем.

Він прийняв нас у своєму робо­чому кабінеті. Раніше доводилось «пробиватися» через прохідну, аби потрапити на завод. Та хіба тільки журналісту? Штурмом бра­ли маслозавод навіть податківці та інші перевіряючі.

Зараз Сергій Миколайович люб­'язний і привітний, і на рідкість доб­ре інформований. Мабуть, таким і повинен бути керівник підприєм­ства, що реорганізується. Втім, най­частіше на питання про засновників та майнову частку кожного в статут­ному капіталі відповідав, що в умо­вах контракту, за яким його найняли головою правління, все розписано: що можна говорити, а що ні...

Відповідаючи на наше запитан­ня про те, чи змінився зі зміною форми власності сам статутний фонд підприємства, С.Шовенко за­уважив, що він залишився фактич­но на тому ж рівні, що й був до реор­ганізації. З'ясувати ж, хто заснов­ники нового-старого підприємства, з яким капіталом кожен з них, утому числі й сам Сергій Миколайович, вступиву статутний фонд, нам не вда­лося. Зате нам популярно пояснили, чим «обмежена» відповідальність відрізняється від «додаткової.

- У ТОВ кількість засновників об­межена 7-10 особами, тоді яку ТДВ таких обмежень не існує, — пояснив С.Шовенко.

Хоча рішення про зміну форми власності голова правління приймав не одноосібно, навпаки, порадив­шись з колективом акціонерів, та, як сам заявляє, на вимогу закону про зміну господарськихтовариств. Ак­ціонери були не проти — куди дівати­ся, як закон вимагає? Тому було прийнято рішення пакети акцій, яки­ми сьогодні володіє колектив, об­міняти на частку майнових прав.

Комісія райдержадміністрації включала маслозавод у перелік підприємств, що неспроможні пла­тити вчасно зарплату, а також відра­хування у бюджет та Пенсійний фонд. Зараз нам заявили, що за час, який минув, Шовенко зумів ситуацію поліпшити. Незважаючи навіть на протидію кризових явищ.

А з іншого боку, скаржились зда­вачі, які стомилися чекати місяцями оплати за здане молоко. Тепер на розрахунки йде не більше деЙяти днів, стверджує С.Шовенко. І якщо на ціну молока власники корів ще мо­жуть нарікати, то до якості розра­хунків претензій у них бути не може, говорить він.

Зрушення почалися, коли акціонери доручили голові правління підготувати програму оздоровлен­ня підприємства і план реорганізації. На це пішло майже три роки. Але від зі^іни форми власності участь заво­ду не змінилась, говорить С.Шовен­ко. «Як відомо, під час першої хвилі приватизації частина акцій продава­лась з аукціону державою. Як на­слідок, акціонерами стали люди, які давно відійшли від виробництва і формально, як акціонери, не мають до нього ніякого відношення» . Хоча всі на підприємстві, та й сам голова правління, визнають, що це той же маслозвод, і люди ті ж.

Про те, що завод працює успіш­но, свідчить не тільки відсутність за­боргованості по зарплаті, в бюджет, Пенсійний фонд та позабюджетні фонди. Ті, хто проявив інтерес до вит­рачання бюджетних коштів у вигляді державних дотацій на молоко (а це, за словами голови правління, по­датківці, ревізори і навіть працівники СБУ, які здійснювали перевірки), нічо­го кримінального не знайшли.

- У заготівлях молока ми не роби­мо розподілу на райони, як це було прийнято навмисно робити раніше, -

продовжує Сергій Миколайович. — Наші кращі партнери працюють якраз на тих самих «незадоволених» тери­торіях, таких як Ювіпейненська сільра­да, Щасливська... Тут наші найпродук­тивніші маршрути по молокозаготів- лях. До речі, всю сировину ми на 100 відсотків закупляємо виключно у на­селення. Розмови про розподіл рай­ону, насправді, до справи не мають ніякого відношення... Ну що, скажіть, поганого в тому, що ми заготовляє­мо молоко не тільки в Цюрупинсько- му, а й сусідніх районах — Скадовсько- му, Голопристанському і навіть Бериславському?

31 січня 2011 року передбачаєть­ся виплата дотацій не на молоко, а на голову худоби, говоритьС.Шовенко. На його думку, на фоні зниження кількості корів система «поголівного» визначення розміру дотації, бажано­го результату не дасть.

Щодо закупівельної ціни, то тут, на думку С.ІІІовенка, важливо не тільки те, щоб покривалися затрати виробника, а й споживач міг витри­мати встановлену цінову планку. Адже від реалій нікуди не дітись — ціни на молочну продукцію зростають...