Обранням представника „Батьківщини» Сергія Васильєва на посаду заступника голови Цюрупинської районної ради, а члена КПУ Ольги Петриченко заступником Цюрупинського міського голови засвідчено, що Партія регіонів, яка має найчисельніші фракції у районній і міській радах, зробила ставку не на ситуатив­не об'єднання представників політичних сил, а вирішила набага­то складніше завдання: усунула опозицію яктаку, що в радахмісце- вого рівня лише плутається під ногами, у той час, коли треба терміново вирішувати невідкладні завдання життєдіяльності рай­ону й міста, а не просторікувати на предмет — чия партійна філо­софія ближча до людей.

Слід зауважити, що „велосипед винайдено» не радами ниніш­нього, VI скликання, а іще попереднього, У-го, у першу чергу районної, в якій, нехай і зі скрипом, але відпрацьовувалась ідео­логія роботи на район, тобто на інтереси всієї територіальної громади, а не на якусь тдм, нехай декларативно й найпрекрасні- шу партію.

У цьому зв'язку показова позиція й нинішнього голови районної державної адміністрації Вадима Андрушкевича (одночасно — голова районної організації Партії регіонів і перший у партійному списку депутат районної ради), дзвучена для читачів „ВО»: „Моя посада, посада голови районної державної адміністрації, не дає мені права діяти з позиції партії, якою б правильною вона не була. Моє завдан­ня, завдання державного службовця, призначеного на цю посаду Президентом держави, робити все можливе для консолідації різних політичних сил задля спільних цілей усієї громади району. І я робити — му все, щоб ці сили об'єднати й не допустити розбрату».

Якщо ж всерйоз поглянути на багатопартійність українського зразка, то вона не витримує ніякої критики, бо ця багато­партійність — надумана; у природі сучасної політики її взагалі не існує. Просто, за нашим менталітетом, там, дедвахохли (вибач­те, слова з пісні не викинеш) — там три гетьмани. Іншими слова­ми, ідеологія одна й та сама, зате „лідерів» — прірва. Оскільки в нашому суспільстві сформувалось те, що має назву ліберальної демократії, яка визначає, що це така форма правління, при якій влада уряду обмежена правом, і громадяни мають свободу ство­рення асоціацій для обрання свого представника на посаду у вільних виборах через визначені періоди часу. Ліберальна демок­ратія на перший план ставить громадянську свободу, тобто по­вну незалежність особистого життя індивіда від політичної вла­ди. Йдеться про ряд особистих прав: недоторканість особи, сво­боду совісті, слова, зборів, друку, місця проживання, заняття, господарської діяльності, приватної власності та ін.

Все це у нас є, все це гарантоване нашою Конституцією. Тобто і Партія регіонів, і „Батьківщина», і КПУ, і їхні сателіти, по великому рахунку, сповідують одні й ті ж принципи. З тією лише різницею, що озвучують їх різні лідери.

На місцевому рівні, де люди зайняті конкретною роботою, а не мітинговщиною та участю в різних політичних ток-шоу, які чиїсь рейтинги піднімають, чиїсь опускають, і приносять непоганий за­робіток всяким шустерам, демократичний лібералізм куди зримі- ший. І тут поділ не лише владою а й відповідальністю за виконання обіцяного виборцеві — саме те, що сьогодні потрібно людям.