27 листопада рівно о 16.00 у Скадовську зазвучав сигнал із морського торговельного порту. На підвіконнях люди запалили свічки. Це – на вшанування пам’яті гірких і трагічних днів 1932-1933 років, коли в Україні помирали люди від голоду.

За п’ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п’ять попередніх років.

Скадовчан у голодні роки рятувало море. З тих часів лишився рецепт особливих коржиків: креветки висушувались на сонці, потім їх мололи у жорнах. Із цього борошна пекли хліб.

Жахливі свідчення часів голодоморів 1921-1923 років, 30-х років та післявоєнного голоду скадовчани почули під час мітингу-реквієму, який організувала Скадовська районна державна адміністрація у п’ятницю, 26 листопада.

У холі районного будинку культури зібрались школярі, державні службовці, лікарі, педагоги, пенсіонери. Вони принесли із собою лампадки та свічки. Хол прикрасили експозицією із колосків пшениці, поклали хлібинку і запалили свічки. Скадовська міська рада виклала із живого вогню, який палахкотів у лампадках, символічний хрест.

Виступили Євгенія Небрат, заступник голови Скадовської держадміністрації, Лора Білоус, вчитель історії Скадовської ЗОШ №3, учні Скадовської гімназії. «Аве, Марія» заспівав квартет «Журавка». Богослужіння за померлими від голоду провів отець Павло (Свято-Іллінська православна церква).

До обіду в Скадовську цього дня світило сонце, а надвечір небо затягнуло хмарами, пішов дощ, який за лічені хвилини перетворився на зливу. Каскади води супроводжували удари грому, блискавка. Так, ніби природа ридала над невинно загиблими душами