У години пік, добираючись на роботу чи навчання, нам дово­диться опинятися у стані перма­нентного шоку — яким чином до­їхати до потрібної зупинки з най­меншими «втратами»: часу в за­торах, ґудзиків під час посадки чи на виході? Вважаємо, що по­щастило, коли маршрутка при­ходить вчасно і не потрібно сто­яти на одній нозі у тисняві сало­ну, а є можливість сісти. Втім, таке трапляється рідко, здебіль­шого посеред дня. У години ж пік міський транспорт будь-якого маршруту під зав'язку набитий пасажирами, з дверей автобусів на зупинках при відкритих две­рях стирчить то чиясь нога, то рука. Двері ніяк не зачиняються, і водій знервовано просить «ви­сячих» вийти і почекати наступ­ного. Звичайно, дертися до вже переповненого салону чи ні — особистий вибір кожного паса­жира, але не завжди є мож­ливість чекати невідомо скільки часу, доки транспорт стане вільнішим.Тожумови перевезен­ня пасажирів все-таки мають бути набагато кращими, так би мовити, людянішими. І, можливо, під зав'язку переповнені марш- ругнітаксі—не найгостріша проб­лема, що турбує городян, однак вона щоранку добряче псує не­рви і не менше дратує увечері, коли доводиться повертатися після робочого дня в спальні ра­йони міста. Чому комфортні па- сажироперевезення тривалий час залишаються нерозв'язаним питанням?

— Кожен транспортний засіб має свої технічні характеристики, прописані у техпаспорті. Вони передбачають кількість місць як для сидіння, так і для стояння. Більше людей, ніж вка­зано у паспорті кожного автобу­са чи маршрутки, водій не має права перевозити, — пояснює начальникуправління транспор­ту та зв'язку Херсонського міськвиконкому Олексій Жакун. — Наше місто перенасичене транспортом малої та середньої пасажиромісткості — невелики­ми автобусами та ГАЗелями, які становлять близько половини від усіх транспортних засобів, зайнятих пасажироперевезеннями.

За словами Олексія Леонідо­вича, на сьогодні вже прийнято рішення протягом одного-двох років замінити такий транспорт на той, що розрахований на 40 і більше пасажирів. Це дозволить здійснювати більш комфортне їх перевезення. Але ж терпіти горо­дянам доведеться щонайменше рік-два! Приблизно за стільки часу начальник управління транс­порту та зв'язку обіцяє почати заміну транспортного парку з ГАЗелей, вивівши їх першими з обслуговування маршрутів. Тож городянам доведеться запасти­ся неабияким терпінням і надалі по півгодини і більше у скрученій позі з валізами та нестачею кис­ню в салоні від надмірної кількості людей діставатися до потрібних зупинок. Залишається лише спо­діватися, що омріяний час «X» чи­новники вкотре не перенесуть його через «об'єктивні причини».