На сьогодні календар про­філактичних щеплень, затвер­джений наказом Міністерства охорони здоров'я України від З лютого 2006 року № 48 „Про порядок проведення профі­лактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу ме­дичних імунобіологічних препа­ратів», передбачає вакцинацію проти туберкульозу, поліомієлі­ту, дифтерії, кашлюка, правця, кору, гепатиту В, краснухи, епі­демічного паротиту, гемофільної інфекції.

Це ті інфекції, де людина є джерелом зараження інших осіб.

Вакцинація є унікальним, перевіреним роками засобом попередження інфекційних хвороб, спрямована на захист дитини від хвороботворних бактерій та вірусів, створення тривалого захисту організму дитини від інфекцій, адже хво­робу легше попередити, ніж потім п лікувати. Завдяки про­веденню профілактичних ще­плень у світі щорічно рятується життя біля 4 мільйонів дітей.

Основною функцією імунної системи є захист генетичної цілісності організму від проник­нення чужорідних речовин.

Одним з вирішальних фак­торів, який забезпечує низьку захворюваність керованими інфекціями, є високий показ­ник охоплення населення ще­пленнями. Якщо від конкретної інфекції щеплено більше 95% населення, це призводить до розвитку так званого «колек­тивного імунітету». При цьо­му уповільнюється передача захворювання від людини до людини та зменшується цирку­ляція збудника інфекцій в попу­ляції. У разі низького відсотка охоплення щепленнями (мен­ше 95%) проти деяких дитячих інфекцій, цієї мети не досяга­ється, циркуляція збудника не скорочується, підйом захворю­ваності розповсюджується се­ред групи населення старшого віку.

Теперішнім благополуччям відносно таких тяжких хвороб, як правець, дифтерія, поліоміє­літ, кашлюк, кір, туберкульоз та інших інфекцій ми завдячуємо саме в'акцинопрофілактиці, яка існує майже 200 років. Завдяки їй врятовані мільйони людей. Радикальне застосування вак­цинації в світовому масштабі дозволило повністю ліквідувати деякі інфекції. Яскравим при­кладом може бути ліквідація натуральної віспи у 1979 році, епідемії якої у довакцинапьні часи забирали десятки мільйо­нів життів.

Летальність від паралітич­ної форми поліомієліту скла­дає 2-5% у дітей та 15-30% — у дорослих. Успіх вакцинації, розпочатої півстоліття тому, послужив для ВООЗ приво­дом розгорнути у 1988 році кампанію глобальної еради- кації поліомієліту. З 2002 року Україна у складі Європейського регіону ВООЗ отримала статус території, вільної від поліоміє­літу. Проте циркуляція вірусу в інших регіонах світу створює небезпеку захворювання на по­ліомієліт у нещеплених дітей. А поліомієліт — це дуже тяжке за­хворювання, що призводить до паралічів та інвалідизації хво­рих.

Досі так і не вдалося до­сягти повного контролю над дифтерією. У довакцинальний період в нашій країні хворіло на дифтерію від 40 до 80 тис.

дітей щорічно, при цьому ле­тальність від дифтерії станови­ла майже 50%, тобто помирав кожен другий хворий. Введен­ня обов'язкової вакцинації про­ти дифтерії докорінно змінило ситуацію.

До впровадження вакцина­ції кашлюк (коклюш) був однією з найпоширеніших дитячих хво­роб та однією з головних при­чин смертності дітей грудного віку. Кашлюк характеризується приступами судомного кашлю, який, зазвичай, закінчується спазмом голосової щілини. Ускладненнями кашлюка були і пневмонії, і енцефаліти, які робили дітей інвалідами, якщо вони виживали. Дякуючи імуні­зації дітей, розпочатої у 1950-і роки у розвинених країнах, за­хворюваність на кашлюк різ­ко знизилася, однак у країнах, що розвиваються, інфекція все ще залишається. У 2005 році у всьому світі експертами ВООЗ зареєстровано понад 121 тис. випадків смерті від кашлюка.

Ще одне тяжке захворюван­ня — правець. Він викликається бактерією, яка потрапляє у тіло через відкриті рани. Збудник діє на нервову систему, викли­каючи тонічні судоми. Леталь­ність від правця коливається від 10% (у добре оснащених відділеннях реанімації) до 60%. Правець у новонароджених відзначається вкрай тяжким перебігом та несприятливим прогнозом, захворювання при­зводить до смерті у 60-80% ви­падків. Лише щеплення дозво­лили здолати цю небезпечну хворобу. Завдяки плановій вак­цинації випадки цього захво­рювання серед дітей в останні роки взагалі не реєструються.

Туберкульоз — бактеріальна інфекція людини та тварин. Це тяжке захворювання з хроніч­ним перебігом. Найбільш тяж­кою формою захворювання є туберкульозний менінгіт, який вражає нещеплених дітей ві­ком до%1 року. Доведено, що не вакциновані діти особливо сприйнятливі до туберкульоз­ної інфекції, у них захворюван­ня має генералізований харак­тер. Тільки завдяки щепленню дітей від туберкульозу дитяча захворюваність на цю хворобу значно нижча, ніж серед дорос­лих.

Три роки тому в Україні вве­дено нове щеплення — проти гемофільної палички типу Ь (НіЬ-інфекції). Гемофільна па­личка — це повсюдно пошире­ний патоген, який асимптомно колонізує верхні дихальні шля­хи більш ніж у 80% населення планети. Гемофільна паличка типу В здатна викликати цілий .ряд захворювань, серед ко­трих найбільш поширеними є менінгіт, епіглотит, пневмонія. У всіх країнах світу імунізація проти НіЬ-інфекції призвела до 30% зниження захворюваності менінгітами та енцефалітами. Інвазивна НіЬ-інфекція була ендемічною для країн Європи і, Австралії та головною причи­ною смерті дітей віком до 5-ти років до впровадження масової вакцинації. Вакцинація прово­диться моно- і комбінованими вакцинами, які вміщують НіЬ- компонент.

Терміни щеплення у кален­дарі профілактичних щеплень складені таким чином, щоб дити­на отримала захист від інфекцій до того, як вона почне контак­тувати з цими інфекціями. Ось чому дуже важливо, щоб дитина отримала всі щеплення своєчасно, якщо вона не має медичних протипоказів до щеплення через стан здоров'я. Тому дітей в пер­шу чергу щеплять в пологовому будинку від гепатиту В та ту­беркульозу, згодом повторюють щеплення від гепатиту В в 1 мі­сяць і 6 місяців. У 3, 4 та 5 міся­ців маля отримує щеплення від дифтерії, правця, кашлюка, ге­мофільної інфекції та поліомієлі­ту. Повторно для підтримки іму­нітету дитина отримає щеплення від цих інфекцій ще в 18 місяців, 6 років, 14 та 18 років (крім НіЬ- інфекції, проти якої щеплять до 5 років). Також ваш малюк отри­має щеплення від кору, краснухи та епідемічного паротиту в 1 рік і 6 років, а в 15 років — дівчата від краснухи, хлопчики — від епі­демічного паротиту. Починаючи з 1 року, дитині будуть проводи­ти пробу Манту 1 раз на рік для виключення захворювання на туберкульоз. Якщо у 7 і 14 ро­ків проба Манту буде від'ємною, дитина отримає повторне ще­плення від туберкульозу.

Отже, якщо ваша дитина щеплена згідно з календарем профілактичних щеплень, ви можете бути впевнені, що вона захищена від тяжких інфекцій. Адже щеплення залишається єдиним дієвим способом у про­філактиці важких інфекційних за­хворювань.

Таким чином, імунізація за­безпечує індивідуальне та ко­лективне здоров'я. Дитина, якій зроблено щеплення, або дорос­лий з вірогідністю від 90 до 100% не захворіє на те захворювання, проти котрого він імунізований.

З питань проведення ще­плень звертайтеся до свого дільничного (сімейного) лікаря.