Здавалося б, держава закрі­плює конституційно право лю­дини на безоплатну медицину, втім, за умов дефіциту фінансу­вання державних та комуналь­них медзакпадів права ці зде­більшого декларативні. Розра­ховувати на пільги та префе­ренції можуть хіба що обрані: нардепи та особи, які мають особ­ливі заслуги перед державою. Ймовірно, суто номінально до таких категорій потрапили вете­рани Великої Вітчизняної, яким нечасто вдається відстояти свої законні права — сил і здоров'я не вистачає... Хоча у п. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту» зазначається, що учасникам бойових дій надають­ся пільги: «безоплатне одержан­ня ліків, лікарських засобів, іму- нобіологічних препаратів та ви­робів медичного призначення за рецептами лікарів». Начебто держава на папері і дбає про здоров'я своїх воїнів-визволителів, а з іншого боку «турбота» ця показна та безпредметна. Зрозуміло, аби вилікувати сер­йозні недуги сучасними дороги­ми лікарськими препаратами, потрібна не одна тисяча гри­вень. Тож де брати кошти, аби дотримуватися закону?..

Прослідкувати за тим, на яких засадах сьогодні лікують інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни, змусив лист до редакції одного з них. Петро Григорович Талонов з села Чорнобаївки Білозерського району розповідає: «Лежав Херсонському обласному кар­діологічному диспансері, що на вул. Суворова. За лікування з мене не брали грошей і не зму­шували купувати ліки. Також безкоштовно годували». Зовсім іншу картину описує автор лис­та стосовно умов лікування у обласній клінічній лікарні: «Пере­буваючи в неврологічному від­діленні, мене змушували купува­ти ліки. Додаткового харчування (добавки) мені, інваліду війни, на мою вимогу теж не давали». Звісно, таке діаметрально про­тилежне ставлення до пацієнта не могло не стурбувати. Тож ми звернулися за коментарями.

Заступник начальника управління охорони здоров'я ОДА з лікувально-профілактич­ної допомоги населенню Андрій Пасіка був дуже здивований, коли почув про таку ситуацію. За його словами, примушуван­ня інваліда війни платити за ме­дикаменти власним коштом є нечуваним і протизаконним!

Пан Пасіка порадив надати лист управлінню для здійснення службового розслідування і на­дання письмової відповіді ре­дакції. Аби суттєво скоротити у часі процес розслідування ко­респондент «НД» звернувся за коментарем до заступника го­ловного лікаря з медичної час­тини обласної клінічної лікарні Ігоря Полюха. Як з'ясувалося, Петро Григорович в ХОКЛ про­ходив лікування за державний кошт. І-йому дійсно потрібно було докупити два препарати, які, за словами Ігоря Іванови­ча, не пройшли тендерного контролю й не увійшли до «Пе- реліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного ви­робництва, які необхідно при­дбати закладам і установам охорони здоров'я, що повніс­тю або частково фінансуються з державного та місцевих бюд­жетів», затвердженого КМУ від 5 вересня 1996 р., № 1071. Саме через це автору листа довелося витратитися.

«Бюджетні кошти, направ­лені в медзаклади для лікуван­ня пільгових категорій населен­ня, витрачаються за їх цільовим призначенням, — запевнив за­ступник головного лікаря. — Так, бюджет виділяє для пільговиків (у т. ч. учасників та інвалідів Ве­ликої Вітчизняної) по 36 грн. на добу на харчування і по 41 грн. — на медикаменти. На жаль, не завжди цих коштів вистачає. Але всі витрати фіксуються і до­кументуються». В цілому до Пе­реліку лікарських засобів, що закуповуються, входить понад 800 медикаментів, але коли трапляється, що потрібний пре­парат відсутній у списку, пацієнт мусить купувати його само­стійно.

Про умови лікування хворих у обласному кардіологічному диспансері розповів його голов­ний лікар Олег Мазуряк. За його словами, диспансер є відносно невеликим медичним закладом, призначеним на 96 осіб, тому є можливість краще годувати пацієнтів. На сьогодні в кардіо- відділенні перебувають 5 інва­лідів Великої Вітчизняної, яким усі послуги та ліки надаються безкоштовно. На медикаменти з бюджету виділяється усім без винятку по 24 грн., на хар­чування звичайним пацієнтам — 14 грн. на добу, а громадянам пільгових категорій — по 28 грн. Цих грошей, звичайно, бракує. Виручають фермери, котрі роб­лять так звані пожертви диспан­серу або відпускають медзакладу продукти за собівартістю. «Крім того, в диспансері є внут- рілікарняний резерв, який до­датково передбачає інвалідам кошти на лікування суто кардіо­логічних хвороб. Зараз дуже мало залишилося таких людей, тож ми прагнемо допомогти їм по максимуму», — ділиться Олег Петрович.

Проблема, яку конче по­трібно вирішити на місцевому рівні, — це не лише більш дос­тойне фінансування медичної галузі, а й ефективний розподіл і контроль за використанням коштів, виділенихз бюджету для сфери охорони здоров'я. Са­мим громадянам часто-густо не вистачає обізнаності про їхні права при перебуванні на лікар­няному ліжку. Адже потрапляють на нього здебільшого у критич­ному стані і ладні віддати ос­таннє, аби їхньому здоров'ю ніщо не загрожувало...