Тарасівська загальноосвітня шко­ла і як соціокультурний центр села, і як неодноразовий переможець у різних номінаціях оглядів шкіл Херсон­щини такою б не була, якби її очільник Лариса Олександрівна Снігур, за її щирим зізнанням, належала собі.

Зі своїх життєвих висот ця жінка щира у вдячності усім, хто допома­гав їй, як людині, знайти стежку, що вивела у такий широкий, великий світ. Низько вклоняється подумки рідній Тарасівській школі, найавто­ритетнішим її серцю учителям На- талії Гаврилівні Войташенко, Світлані Михайлівні Ляшко, котрі вплинули на професійний вибір. Отож, після пе­дінституту повернулася до школи вчителем української мови та літе­ратури. А коли саме на неї, зважаю­чи на організаторські здібності, ви­пав вибір стати директором школи, за щирим зізнанням, трішечки за­сумнівалась: чи зможе, чи все вий­де? Впевненість, зауважує Лариса Олександрівна, вселив Віктор Григо­рович Нагребецький, керівник місцевого сільгосппідприємства «Іскра», який і став найпершим по­мічником у всіх шкільних справах. Та­ким, і як депутат обласної ради, і як, безумовно, один з найсильніших справами і характером керівників в області, є він в усьому і зараз.

Коли в районі утворилися освітні округи, де всі навчально-виховні осе­редки із закладами культури мето­дично об'єднані для цілісної повно­ти у задоволенні запитів місцевої юні, то головою Брилівського округу об­рали саме Л.Снігур. За територіаль­ною ознакою сюди увійшли школи, дитсадки Виноградового, Клинів, Брилівки і Тарасівки. Ларисі Олек­сандрівні частенько доводиться виї­жджати, як мовиться, на місце і осо­бисто скоординовувати зусилля усіх ланцюжків округу.

Як ланку одного ланцюжка давно сприймає шкільний директор і місцевий дошкільний навчальний заклад. Коли постало питання, де охопити обов'язковим дошкільним вихованням неохоплених дитсадком п'ятирічних діток, знайшлося місце у школі.

Профільність навчання зумовила поглиблене вивчення тих чи інших предметів у загальноосвітніх школах, у кожній — різних. Щоб, скажімо, учні Тарасівської ЗОШ для поглибленого вивчення певного предмету могли організовано дістатися до Брилівсь- кої ЗОШ, а звідти — навпаки, потрібно розробити і затвердити спеціальні маршрути шкільних автобусів. Таку справу Л.Снігур ініціювала і як голова освітнього округу, і як депутат.

Конкретними справами наповне­ний договір про співпрацю і з ВАТ «Іскра» на чолі з В.Нагребецьким, і з районним казначейством на чолі із С.Войтович.

Скрізь у школі видно добрі спра­ви Віктора Григоровича Нагребець- кого. Важко сказати, чого він не профінансував, у чому не допоміг. Це видно уже по найвпорядкованішому шкільному подвір'ю. Нещодавно з нагоди освітянських свят школі по­даровано найдосконаліший музич­ний центр вартістю 10,5 тисячі гри­вень. З ВАТ «Іскра» — і преміальний доважок до грамот найуспішнішим учням. Одне слово, школа під дбай­ливим крилом голови сільгосппідп­риємства, де він бачить майбутнє свого господарства. Важливо, що Лариса Олександрівна уміє викори­стати таке доброчинницьке, просто батьківське вболівання з найбільшою повнотою для рідної школи. До речі, ініціативність у цій справі удвох керівників-партнерів обопільна.

Безумовно, найкраще охаракте­ризувати директора Тарасівської ЗОШ як керівника може начальник відділу освіти райдержадміністрації Людмила Миколаївна Назаренко. За їїсловами, головним напрямком ро­боти Лариси Олександрівни є досл­ідження однієї з актуальних проблем сучасної педагогічної науки — компе­тентність підходу в шкільній освіті. Цьому сприяє дворічне навчання Л.Снігур при Академії педагогічних наук України. Як менеджер, уміє ди­ректор найуспішніше залучати колег до фахових конкурсів, підтвердне завідуюча райметодкабінетом відділу освіти Олександра Іванівна Єнченко. А ще вона виділяє в ній вміння спрогнозувати педагогічну діяльність з усіма ситуаціями і, го­ловне, -домогтися реалізації запла­нованого.

Якуправлінець, двічі на рік директор Тарасівської ЗОШ ділиться досві­дом у майстер-класах. Нещодавно учас­ники такого своєрід­ного унаочнення змогли познайоми­тися з досвідом впро­вадження у цій школі розвивального на­вчання у початкових класах. По всьому було видно: триріч­ний експеримент, вперше започаткова­ний у сільських шко­лах району, вдався.

При всіх своїх здобутках, за словами начальника відділу освіти, Л.Снігур ніколи не соромиться зателе­фонувати, поради­тися, щиро запита­ти: а як краще вчи­нити? Такому вмінню, порадитися . з будь-ким зі своїх колег, вчить Ла­риса Олександрівна і свою доньку Тетяну, і невістку Наталію, котрі працюють у цій же школі педаго­гами.

... До рідної школи, з якої розпо­чалася життєва стежина, Л.Снігур приходить задовго до початку уроків, щоб зустрічати «підвізних» учнів — діток, яких шкільний автобус підвозить із сусідніх сіл. Полишає цю другу домівку нерідко, коли сонце хо­вається за обрій. Та те сонце, що зігріває і висвітлює серце цієї люди­ни, віриться, ще довго світитиме на радість усім.