Прізвища цих керівників крупних сільгосппідприємств району — Івана Івановича ДОЦЕНКА, Олександра Денисовича СУПРУНА, Володимира Федоровича ГАНЖІ, Михайла Васильовича КРІЛЯ постійно на слуху. Господарства, які вони очолюють, з повним правом відносять до стабільно міцних: тут вирощують високі врожаї', оновлюють машинно-тракторний парк, впроваджують нові прогресивні технології. Трудівники забезпечені постійною роботою і пристойними заробітками, орендодавці своєчасно і в повному обсязі отримують орендну плату. Суттєвим є їх внесок і у розвиток населених пунктів, у соціальний захист місцевих жителів. Ще одним підтвердженням високого авторитету й довіри мешканців району до керівників стали результати останніх місцевих виборів: І. І. ДОЦЕНКА та О. Д. СУПРУНА обрано депутатами Херсонської обласної ради, В. Ф. ГАНЖУ та М. В. КРІЛЯ — депутатами Новотроїцької районної ради.

Життєві та трудові дороги Івана Івановича ДОЦЕНКА, Олександра Денисовича СУПРУНА, Володимира Федоровича ГАНЖИ та Михайла Васильовича КРІЛЯ мають багато подібного і чимало відмінностей. Є певна різниця і в їх баченні оптимальних форм і методів господарювання. А ось з чим усі четверо погоджуються одностайно і незаперечно: батьком успіху в сільськогосподарському виробництві завжди є і буде труд, земля — його матір'ю.

«ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПОРЯДКУ»

- Про нашого керівника хочете напи­сати? Я вам так скажу: з Олександром Денисовичем працювати і важко, і легко. Й водночас — цікаво, — розказує, дізнавшись про мету приїзду кореспондента у село, бригадир комплексної бригади сільгоспко- оперативу ім. Леніна Віктор Миколайович Лихота. — Важко — бо він у нас дуже ви­могливий та принциповий, легко — тому, що завжди надасть допомогу, нікого не залишає без уваги. А цікаво — бо у будь- якій складній ситуації знайде вихід. У нього можна багато чому навчитися.

- Мені все життя щастить на добрих та працьовитих людей, — пояснює О. Д. Супрун. — Колись такі мене вчили, допо­магали, підтримували, а коли було треба — й питали суворо. Так і сам намагаюся чинити.

Олександр Денисович — єдиний у райо­ні керівник сільськогосподарського підпри­ємства, якого до цього часу трудівники раз у п'ять років обирають на загальних зборах трудового колективу. За таких умов існує велика спокуса бути хорошим для всіх, за­безпечивши тим самим своє безпроблемне чергове переобрання на керівну посаду. Але не для Олександра Денисовича. Його «жорстка вдача» добре відома не лише місцевим селянам, а й більшості мешкан­ців району. Він — один із найвимогливіших керівників щодо дотримання дисципліни праці і твердо відстоює власну точку зору, коли переконаний у правильності й доціль­ності своїх дій.

Усе починається з порядку, — вважає керівник. — Якщо його бракує в господар­стві, не допоможуть ні найновітніші техно­логії, ні найсучасніша і найпродуктивніша техніка.

Він і сьогодні, після вісімнадцяти років роботи на посаді голови правління, конт­ролює виконання кожного розпорядження і не залишає без уваги жодного порушен­ня. Утім, робити це стало значно легше, оскільки такий стиль роботи прийняли і перейняли керівники усіх виробничих діль­ниць, спеціалісти. А в ефективності його на власному досвіді переконалися рядові трудівники: господарство успішно подола­ло колишнє відставання, впевнено утримує чільне місце серед флагманів сільсько­господарського виробництва, оновлює матеріально-технічну базу. З року в рік по­ліпшуються умови праці, зростає заробітна плата. Навіть фінансову кризу громівцям вдалося пережити без відчутних втрат: ви­робництво не скорочували, трудівників не звільняли, зарплату господарство сплачу­вало без затримок. Більше того — купували нові трактори й комбайни, реконструювали виробничі приміщення, що в такий склад­ний час могло дозволити собі далеко не кожне сільгосппідприємство.

Що ж до «жорсткої вдачі» керівника, то в сільгоспкооперативі стверджують, що ви­являє її він до порушників. А ось трудівни­ки, які трудяться чесно й добросовісно, на­впаки, бачать в Олександрові Денисовичу людину, яка завжди дасть слушну пораду, підтримає, захистить і допоможе.

Своє професійне свято — День працівників сільського господарства трудівники господарства відзначають гучно і весело. Є чому радіти, є за що святкувати. Піднімуть келихи і за здоров'я голови правління Олександра Денисовича — людини, якій довіряють і яку поважають. І яка сповна виправдовує це довір'я.

КВІТУЧЕ СЕЛО — МІЦНЕ ГОСПОДАРСТВО

Початок листопада подарував нашим селянам по-весняному теплі дні. Доки негода не стала на заваді, аграрії поспі­шають завершити останні польові роботи — підготовку грунту. А ще — підсумовують результати праці, підраховують витрати. Адже попереду не менш відповідальний період — зима.

Як краще налаштувати техніку на наступ­ний весняний комплекс робіт, як у нинішніх складних реаліях зростання цін на пально- мастильні матеріали, добрива, засоби за­хисту рослин забезпечити підвищення за­робітної плати трудівникам, не зменшивши при цьому витрати на підтримку соціальної інфраструктури села? Такі нелегкі запитан­ня ставить собі сьогодні керівник агрофір­ми «Мир» заслужений працівник сільського господарства І. І. Доценко.

Горностаївка — село особливе не лише за районними мірками. Саме його нерід­ко обирають місцем проведення обласних семінарів і навчань, сюди везуть керівників господарств та сільських і селищних рад запозичити передовий досвід. Тут є що подивитися і чому повчитися, і не тільки в плані сільськогосподарського виробни­цтва. Ошатні житлові будинки на нових вулицях, заасфальтовані дороги, дитячий садок, облаштуванню якого можуть поза­здрити і міські дошкільні заклади. їдальня господарства за оформленням і осна­щенням перевершує усі наявні в районі кафе. Лазня-сауна з залом-перукарнею, стадіон, рівного якому немає в жодному селі області, готель з усіма зручностями. Завершується будівництво приміщення, лікарської амбулаторії, де на другому по­версі передбачено квартири для медичних працівників. Триває спорудження критого спортивного комплексу. У скверах підрос­тають тисячі дерев і чагарників, які не про­сто посадили, а й дбайливо доглядають. І все це зроблено з ініціативи керівництва, силами й на кошти базового господар­ства.

Що примушує керівника приватного сільськогосподарського формування до­бровільно брати на себе таку важку додаткову ношу? Елементарний підрахунок свідчить: якби кошти, витрачені на розви­ток соціальної сфери села, господарство вкладало тільки у сільгоспвиробництво, давно б було мільйонером. І власник агро­фірми — також.

- Так то ж арифметичні критерії, — не погоджується Іван Іванович, — а треба ке­руватися економічними. Хто прибуток аг­рофірмі забезпечує? Її трудівники. Скажіть, чи багато горностаівців залишалися б жити і працювати у маленькому віддаленому селі, якби господарство не дбало про його розвиток? І чи трудилися б вони з такою самовіддачею, якби не були впевнені, що це — заради власного блага і блага їх ді­тей? Кожна вкладена в соціальну сферу гривня нині працює на економіку агрофір­ми і працюватиме в майбутньому. Квітуче село, заможні селяни — ось основа міцнос­ті і подальшого розвитку сільгосппідпри­ємства.

Горностаївці гордяться своїм се­лом, своїм керівником і передають Івану Івановичу з нагоди Дня працівників сіль­ського господарства найщиріші вітання і свої найкращі побажання.

КРАЩИЙ ПОРАДНИК — ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Головою правління колгоспуім. Паризької комуни Володимира Федоровича Ганжу вперше обрали у 1982 році. Він став най- молодшим-головою правління. Енергійний, заповзятливий, керівник насамперед, прагнув довести самому собі, що, як, і його знаний та шанований батько — голова колгоспу „Перемога» Федір Федорович Ганжа, здатний добитися успіхів у нелегкій землеробській справі.

Справи у колгоспі дійсно пішли на лад, очолюване ним господарство міцніло й розвивалося. У вирішенні складних еко­номічних питань на виручку приходила і батьківська наука, і знання, почерпані з сільськогосподарської літератури. Та най­кращим порадником В. Ф. ГаНЖа вважає власний практичнии досвід. Цьому вчить і сина, Володимира Володимировича Ганжу, який нині працює в господарстві батька го­ловним агрономом.

Після реформування АПК Володимир Федорович на базі колгоспу створив агро­фірму «Сиваш». Спочатку порядкував лише на сиваських полях, потім узяв у оренду ще й земельні наділи федорівських, кри­ворізьких, одрадівських селян. Зараз у обробітку агрофірми 9,2 тисячі гектарів сільгоспугідь, це одне з найбільших госпо­дарств району.

Оновленню машинно-тракторного парку Володимир Федорович приділяє не менше уваги, ніж дотриманню технології вироб­ництва. Адже розуміє, що сучасна техніка дозволяє підвищити продуктивність пра­ці і, що не менш важливо, полегшує ро­боту, забезпечуючи комфортні умови для механізаторів. Саме в агрофірмі «Сиваш» вперше за всю історію сільгоспвироб- ництва району було створено загін сіль­ськогосподарської авіації, послугами якої користуються наші сільгоспвиробники і сільгоспвиробники інших районів області. Його господарство одним з перших почало купувати нову імпортну техніку.

У керівника і хобі поставлено на службу людям. Він — затятий мисливець і кращий у районі винищувач вовків. Серед звірів, яких уполював у таврійських степах,трапляються унікальні екземпляри. Досить сказати, що в необізнаної людини навіть чучело застре­леного ним вовка може викликати острах.

Кожна справа вдається, коли очолює її людина обізнана, яка вміє й любить пра­цювати, відчуває ритм і вимоги часу. Саме такі риси притаманні керівнику агрофірми «Сиваш» Володимиру Федоровичу Ганжі. Він розуміє високу відповідальність перед своєю посадою і людьми, продовжуючи лі­нію борозни, прокладеної його предками- хліборобами. Борозни, що змінює на кра­ще рідну землю і життя селян.

РЕКОРДНІ ВРОЖАЇ «ДРУЖБИ»

За майже тридцятилітню історію існу­вання «Дружба» впевнено утримувалася в «середняках»: хоч особливими результата­ми похвалитися не могла, але й, як кажуть, задніх не пасла. Були серед її минулих голів правління досвідчені агрономи і інженери сільськогосподарського виробництва. Та саме за керівництва Михайла Васильовича Кріля, зоотехніка за спеціальністю, сільгосп­підприємство (до речі, нині — єдине в райо­ні) здобуло статус насіннєвого і упевнено вийшло в лідери по урожайності зернових культур. Навіть у нинішньому, не вельми сприятливому за погодними умовами році (чого варта літня спека у період наливу зер­на, коли на поверхні грунту температура ся­гала п'ятдесяти градусів, чи дощі в період збору врожаю, які два тижні не дозволяли жниварям вивести в поле-комбайни, аграрі­ям пояснювати не треба) господарство змо­гло зібрати на круг по 48 центнерів пшениці і по 57 центнерів ячменю. Соняшник та куку­рудза також не підвели, урожайність склала, відповідно, 32 центнери насіння і 105 цент­нерів зерна на круг.

- Насінництво, окрім інших позитивних моментів, привчило нас до технологічної дисципліни і вміння добиватися чистоти продукції, — розповідає М. В. Кріль. — За ці роки зібрали й відповідний комплект зерно­очисних машин, що дозволяє якнайкраще очищувати насіння. Нині воно відповідає єв­ропейському класу на 99,5 відсотка.

На полях товариства з обмеженою від­повідальністю «Дружба» цікаво побувати будь-якої пори року. Тут така культура зем­леробства, так діють агротехнічні правила без жодного винятку, що завжди є чому повчитися. У Зеленому можна проводити і районні, і обласні аграрні наради. Та най­більш показовим є переджнивний період. Посіви зернових — стіною, колос — добірний. Ніби на дослідних ділянках окремих науко­вих господарств, а то й кращі. Одного тільки бракує — табличок з надписами сортів. Та для Михайла Васильовича, який поля гос­подарства знає як свої п'ять пальців, жодної шпаргалки не потрібно: він про кожен сорт розповість не менше, ніж його автор.

- Ми відмовилися від практики експери­ментів, — коментує політику в галузі насінни­цтва М. В. Кріль. — Часу і коштів шкода, тому висіваємо на доглянутих гектарах уже пере­вірені сорти ранніх зернових одеської та Краснодарської селекції. Скажімо, з пшени­цею сорту «краснодарський-99» працюємо вже чотири роки. А в цьому не втримався і придбав за рекомендацією науковців «ноту» — новий сорт сильної пшениці. Віз забезпе­чив урожайність по 62 центнери з гектара.

Високі врожаї — високі прибутки. На по­лях «Дружби» працює сучасна потужна тех­ніка, товариство значні кошти вкладає у підвищення врожайної сили землі, суттєво допомагає з ремонтом об'єктів соціальної сфери села, забезпечує кормами худобу особистих підсобних господарств селян, опікується водопостачанням. Мешканці сіл Зеленівської сільради упевнені в завтраш­ньому дні. Цю впевненість дає їм вміле і компетентне керівництво.