- Що б не говорили про примхи та складності ниніш­нього землеробського року, а трудовому колективу приват­ного підприємства «Дніпро-А-Агро» вдалося головні вироб­ничі завдання здійснити. З площі 1100 гектарів зібрали 3800 тонн озимої пшениці, на­віть на богарі її середня вро­жайність склала 35 центнерів з га.

Виростили по 20 центнерів соняшника на кожному із 900 гектарів. Соя на 285 га дала в середньому по 37 центнерів.

На ділянках крапельного зрошення щедро вродили овочі. В результаті отримали пристойні кошти. Більше мільйона гривень витратили на придбання техніки та сільгоспінвентаря для роз­витку овочівництва, своєчасно розрахувалися із власниками зе­мельних паїв (до слова, ми сплачуємо за орендований гектар 3,3-3,7 відсотка від його реальної вартості), ввели в експлуатацію овочесховище та зерносховище на території Новомаячківської сільської ради Цюрупинського району, в цьому ж районі суттєво розшири площі ріллі, яку обробляємо.

Мені можуть закинути: а чому «Дніпро-А-Агро» вклало остан­нім часом понад два мільйона гривень у розвиток свого вироб­ництва не на території Каховського району, не в рідній Чорнянці? І я з великою прикрістю відповім, що за роки попередньої ка­денції Чорнянську сільраду очолювала людина, яка не створи­ла для сільгосппідприємців нормальні та рівні умови розвитку. А бізнес застою не визнає, він йде туди, де на нього чекають. Ось і нам довелося мимоволі інвестувати соціально-економічний роз­виток Щасливської та Новомаячківської сільрад Цюрупинського району, де створено режим найбільшого економічного сприяння. Сподіваємося, новообраний Чорнянський сільський голова при­крих помилок свого попередника не повторить, і ми зможемо ще більше користі принести рідній сільській територіальній громаді: тільки в поточному році ми вклали 40 тисяч гривень у спору­дження місцевого храму, всіляко підтримуємо матеріально Чор­нянську футбольну команду, беремо участь в інших благодійних програмах.

Стосовно наших найближчих планів, то ми робимо ставку на виробництво продовольчого зерна та овочів. Під урожай наступ­ного року посіяли 1100 гектарів озимої пшениці і отримали добрі сходи, зараз накопичуємо мінеральні добрива, аби належним чи­ном підживити посіви. Навесні впритул почнемо займатися виро­щуванням картоплі, придбали для цього все необхідне. Словом, намагаємося господарювати вдумливо, грамотно, з перспекти­вою, чітко дотримуємося трьох польових сівозмін і однієї зрошу­вальної та однієї овочевої. Але розкрити до кінця свій виробничий потенціал нам, землеробам України, не дозволяє невизначена до кінця ситуація із мораторієм на купівлю-продаж ріллі. Тому, щоб не стати в один день безземельним, наше підприємство вимуше­не відкладати кошти на той чорний день. Дехто в нашій державі просто не усвідомлює, що станеться 3 нашою країною, коли в українське аграрництво увійдуть узаконені купівля-продаж зем­лі...

В Латвії, до речі, після двох місяців дії подібного закону євро­пейські ділки скупили 70 відсотків земель сільськогосподарсько­го призначення. І хто тепер латиші на своїй землі? Наймити. Я глибоко переконаний: щоб врятувати українське село, вітчизняне сільське господарство (єдину, по суті, галузь, яка ще в спромозі успішно конкурувати з іноземними агрофірмами), держава мусить викупити всю наявну ріллю і надавати н в довгострокову оренду тим, хто працює на землі. Інші варіанти до добра нас не доведуть.

Сьогодні ж хочу від щирого серця поздоровити наш трудо­вий колектив і всіх селян з професійним святом. Велике спаси­бі за звитяжну працю комбайнерам О.Болоху та В.Остапенку, водіям В.Серову, О.Недождію та В.Кучеренку, механізаторам Л.Єложенку, В.Білоущенку і Д.Томащуку, бригадиру овочівників В.Іванченко, головному інженеру Ю.Загоровичу, заступнику вико­навчого директора з виробництва С.Барановському, виконавчому директору С.Луцюку...

Хай рідна земля завжди віддячує нам стоколосом за одвічну нашу до неї любов!